86. Плагіат і шахрайство

Авторство є надзвичайно важливим в науковій діяльності і пов’язане не лише з виданням певних праць (публікації, монографії, тощо). Окремі ідеї, гіпотези, теореми, закони, принципи мають авторів. Факт авторства засвідчується публікацією, а далі проходить ”селекційний відбір”. Одержують підтримку посиланнями лише найбільш істотні, теоретично та практично значущі видання. Далі хтось входить в історію науки, ”хтось цим не переймається” (можна не писати), а хтось залишається на периферії. Бути автором це велика шана, честь і відповідальність. Шахрайство буде викрито науковою спільнотою і відповідно оцінене. Авторські права захищаються шляхом ведення боротьби з науковим шахрайством. До такого відносять (Сичивиця, 1999): незаслужене авторство, приховування за іменами провідних вчених недоліків роботи, плагіат (паразитизм – Сичивиця). Незаслужене авторство проявляється в непричетності до науково-дослідницької роботи когось із авторів, мова йде про ”авторитетне” і ”вдячне” авторство (Ходзінський, 2004). Боротьба: у Мічиганському університеті розроблені норми згідно яких людина може вважатись автором. Не можуть бути співавторами особи , що профінансували чи певним чином сприяли проведенню досліджень; так звані ”без внескові” автори; ті науковці, котрі не брали участі у роботі проте є потрібними хлопцями. У США молодий ”перспективний” вчений видавав публікації зі швидкістю світла (дуже багато за короткий термін). Жаба колег задавила (сумніви) і вони почали більш пильніше придивлятись до роботи вченого. Виявлене шахрайство мало наслідки і для поважних співавторів, якими прикривався молодик. Боротьба: пропонується (вчені університету Джона Гібона, десь у непрохідних штатах) обирати керівника групи співавторів, що сприятиме рівню обізнаності усіх співавторів у комплексі робіт, а не лише по окремих питаннях, і тому, що не лише один з колективу авторів зможе відстоювати суть роботи. Плагіат - приховане переказ чужого тексту, з можливим наведенням посилань, часом з критикою у бік того, крадіжка чиїх ідей фактично здійснюється. Боротьба: пропаганда моральності та етичності науковців. Винесені на загал факти виявленого плагіату мають виховну дію.

87. Особисті інтереси науковця, корпоративні та сусп інтереси (проблеми моралі).

Інтереси науковців є особисті, корпоративні (не обов’язково економічна фірма, а й будь-яка організація може створювати коло корпоративних інтересів), загальносусп інтереси.

Вчений повинен пам’ятати про інтереси суспільства і підпорядковувати особисті інтереси загальнодержавним. Це пов’язано із соціальною відповідальністю вченого. Вчений повинен усвідомлювати, що його результати відбиваються на цілому сусп.

Існує соц відповідальність за підготовку кадрів у науці. Учень і учитель співпрацюють тривалий час і це формує формальні і особисті зв’язки. Вчитель повинен надавати не лише фахову інформацію допомогу, а й приклад. У житті. Бувають викривленні і зіпсовані зв’язки керівника і учня. Моральна вимога керівника – не бачити об’єкт конкурента у учневі, не вдаватися до меркантильних інтересів (брати слабких учнів і брати з нього гроші за наукову роботу.