
- •1. Філософія і світогляд. Специфіка філософського знання.
- •2. Філософія в системі людської культури.
- •3. Історичний розвиток предмету філософії.
- •4. Структура філософського знання.
- •6. Особливості світосприйняття в культурі та філософії Стародавньої Індії.
- •7. Особливості світосприйняття в культурі та філософії Стародавнього Китаю.
- •8. Космоцентризм філософії досократиків.
- •9 Моральна філософія Сократа
- •10. Філософія Платона
- •11. Філософське вчення Арістотеля
- •12 Становлення категорії буття в античній філософії
- •13. Теоцентризм філософської думки Середньовіччя. Теологія і філософія.
- •14. Полеміка номіналізму і реалізму в схоластиці.
- •15. Т. Аквінський у формуванні томізму.
- •16. Антропоцентризм філософії Відродження
- •17. Пантеїзм як особлива форма світогляду
- •18. Проблема методу в філософії Нового часу (ф.Бекон, р.Декарт)
- •19. Раціоналізм та сенсуалізм як основні тенденції гносеології Нового часу
- •20. Проблема субстанції в філософії Нового часу.
- •21. Ідеї соціальної філософії у Просвітництві
- •22. Теорія пізнання і. Канта.
- •23. Система і метод філософії г. Гегеля
- •24. Загальна характеристика матеріалізму як філософської течії.
- •25. Формування і розвиток філ. Марксизму, її основні ідеї.
- •26. Позитивізм та його історична еволюція
- •27. Аксіологічна функція філософії. Вартості та їх класифікація.
- •28. Неокантіанська концепція аксіології. Ріккерт, Вебер.
- •29. Релігійна система цінностей і романтична концепція історії.
- •30. Прагматичне розуміння цінностей д. Дьюї
- •31. Формування та основна проблематика екзистенціалізМу
- •32. Філософія неотомізму.
- •33.Несвідоме в психоаналізі
- •34. Духовне життя Київської Русі і витоки вітчизняної філософської думки.
- •35. Формування професійної філософії в Україні. Києво-Могилянська академія.
- •36. Філософія г. Сковороди
- •37. "Філософія серця" п. Юркевича та український романтизм.
- •38. Світогляд та філософія кирило-мефодіївців.
- •39. Філософські та соціально-політичні погляди і.Франка і м.Драгоманова
- •41. Вчення Вернадського про ноосферу.
- •42. Проблема абсолюту в філософії. Субстанційність категорії духу і матерії.
- •43. Розвиток філософсько-наукових уявлень про рух, простір і час.
- •44. Онтологічні проблеми в новітній філософії.
- •45. Проблема свідомості в філософії
- •46. Проблема пізнаваності світу. Гносеологічний оптимізм і релятивізм.
- •47. Суб'єкт і об'єкт пізнання в їх історичному розвитку.
- •48. Концепції практики в філософії.
- •49. Проблеми сучасної соціальної філософії
- •2. Соціальна філософія в ірраціоналістичній традиції.
- •50. Чуттєве і розумове пізнання, їх основні форми та взаємодія.
- •51. Відображення світу та творчість розуму в пізнанні
- •52. Соціокультурний підхід до проблеми людини.
- •53. Поняття культури і цивілізації. Етапи цивілізаційного розвитку.
- •54. Філософське розуміння культури: натуралізм, соціологізм, аксіологізм
- •55. Проблема істини в філософії.
- •56. Наука та її соціальна роль. Кумулятивність наукового поступу.
- •57. Єдність диференціації та інтеграції в науці.
- •58. Поняття методу і наукової методології. Проблема класифікації методів пізнання.
- •59. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання, їх основні методи.
- •60. Моделювання, його види і роль в науці.
- •61. Вимірювання та використання приладів у науці.
- •62 Основні форми наукового знання
- •63. Методологічна функція філософської теорії
- •65. Новітні тенденції у співвідношенні диференціації та інтеграції науково-технічного знання.
- •66. Розвиток наукової методології в др. Пол. Хх ст. Її основні рівні
- •67.Науково-інтегративні процеси сучасності
- •68.Роль сучасних загальнонаукових підходів в оптимізації соціальної практики
- •70. Особливості сучасного (технологічного) етапу нтр.
- •71. Комп’ютерна революція як важливий компонент нтр та перспективи інформатизації суспільства
- •72. Науково-технічна революція і природа людини
- •73. Основні тенденції розвитку науки.
- •75. Сучасна екологічна криза і об’єктивний зміст екологічного імперативу.
- •76. Роль лісу в житті суспільства та завдання оптимізації лісогосподарської практики
- •77. Філософія та соціекологія. Необхідність екологізації світогляду людей та соціальної практики.
- •78. Суть інформаційної проблеми та шляхи її розв’язання. Україна в сучасному інформаційному просторі.
- •79.Сучасна філософія і етика природокористування
- •80. Філософські засади та зміст концепції сталого розвитку
- •81. Еколого-економічні, демографічні, соціологічні та філософські чинники аргументації моделі сталого розвитку суспільства.
- •82. Ноосферна стратегія сталого розвитку та роль науки в її реалізації.
- •83. Інформація як найважливіший ресурс суспільства сталого розвитку. Перспективи переходу до інформаційної цивілізації.
- •84. Ідея екологічної Конституції Землі (соціально філософський аспект)
- •85. Етика як загальнофілософська теорія моралі та етичні норми діяльності в науці.
- •86. Плагіат і шахрайство
- •87. Особисті інтереси науковця, корпоративні та сусп інтереси (проблеми моралі).
- •88. Соціальна відповідальність вченого.
- •89. Учитель і вчитель в науці
79.Сучасна філософія і етика природокористування
У другої половини 20ст виник особливий напрямок філософської думки – екологічна філософія або філософія довкілля. Висновок філософії довкілля є таким – якщо людина не бажає остаточно знищити природу і саму себе, вона повинна негайно і докорінно змінити свій спосіб життя – істотно обмежити потреби, оптимізувати к-сть народонаселення, припинити зростання антропогенного тиску на НПС. Це і є сучасний екологічний імператив, тобто наказ.
Іншим напрямком є етика природокористування, де етика (філос. теорія моралі). Природа, її об’єкти та властивості мають відображення в системі морально-етичних та естетичних цінностей людства. Особливостей останнього століття стало розгалуження системи етичного знання. Поряд із загальною етикою виникла низка спеціальних галузей прикладного характеру, наприклад, медична етика, педагогічна, юридична, етика науки. Низка істотно нових ланок виникла і під впливом екологізації суспільної свідомості.
У ході розвитку екологічної філософії сформувалися два світогляди та морально-етичні орієнтації у ставлення людини до природи: Антропоцентризм – коли в центі світу бачиться сама людина; екоцентризм – абсолютом є природа довкілля, саме інтереси збереження природи мають в центрі уваги суспільства. Останній орієнтації і надається перевага представниками екологічної філософії. антропоцентричний принцип слід поєднувати з бережливим ставленням до природи, лише коеволюція суспільства і природи здатна забезпечити справді Сталий розвиток. Не можна абсолютно протиставляти зазначені принципи один одному та віддавати перевагу одному; у дусі діалектичного підходу до світу природно бачити не лише їх боротьбу, а й певну єдність.
От наприклад, білетика – особлива галузь етичного знання, в центрі якої перебуває шанобливе ставлення до всього живого. Стверджує, що кожен біологічний вид є унікальним і збереження його є святим обов’язком людини. Але в слід пам’ятати про те, що не лише віруси, пацюки є живими істотами, а й людина теж. Принцип антропоцентризму у таких випадках теж не можна забувати.
Більш широку модель клопотання людини про НПС пропонує етика землі (їй присвітив своє життя Олдо Леопольд) “Поняття про землю - становить основу екології, але любов та повага до землі належать етиці”. Він говорить, що розвиток етики можна виразити не лише через філософські а й екологічні поняття. Етика в екологічному розумінні – це обмеження свободи дій у боротьбі за існування; у філософському – це розрізнення суспільної та анти суспільної поведінки. Якісно відмінною дисципліною є етика землекористування (як суп-во має викор.земельні площі, родючі грунти), галузь межує з юрид.істор.соц-екон.науками, смисловим центром є хар-р власності на землю. Найширше значення – етика довкілля (екологічна етика) – обіймає всі морально-етичні аспекти ставлення людини до природи, близька до етики землі
80. Філософські засади та зміст концепції сталого розвитку
В пошуках виходу з глобальної ситуації що склалась, світове співтовариство звернулось до ідеї сталого розвитку за рахунок обмеження певних його параметрів. Дедалі відчутнішою ставав тиск на НПС. Людство почало усвідомлювати що Землю необхідно рятувати, причому негайно. Амер-ми вченими була підготовлена доповіді “Стратегія збереження світу”(1980), де вперше був вжитий термін “сталий розвиток”. У доповіді наголошувалось, що розвиток може бути сталим лише за умови, коли враховуються не тільки економічні, але й соціальні і екологічні його аспекти.
З середини 70-х років у програмі ООН з довкілля широко використовувався вислів “розвиток без руйнування”. Пізніше для екологічно прийнятного розвитку вживався термін “екорозвиток”.
Помітним кроком до формування концепції сталого розвитку була публікація доповіді “Наше спільне майбутнє”(1987), підготовленою спеціальною комісією ООН з довкілля та розвитку. У цьому документі вперше було дано визначення нового поняття: сталим почали називати такий розвиток суспільства, що задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти їх потреби. Це визначення не раз піддавалось критиці.
Новий потужний імпульс для поширення ідеї сталого розвитку було дано на конференції в Ріо-де Жанейро в 1992році, яку нерідко називабють “самітом Землі”. Цією конфернцією було ухвалено низку документів, зокрема “Декларація Ріо з довкілля та розвитку”, “Порядок денний на ХХІст”, “Кліматична конвенція”, “Конвенція з біорізноманіття”, “Конвенція з біорізноманіття”. Через 5 років відбулась конференція а Нью-Йорку, а через 10 в Йоганесбурзі.
Концепція сталого розвитку – це інтегративне, наукове та суспільно-політичне утворення ідеальної природи з метою всебічної оптимізації сучасної діяльності людства, основних сторін життя суспільства у взаємодії з природою.