77. Філософія та соціекологія. Необхідність екологізації світогляду людей та соціальної практики.

Екологія – наука, що вивчає закономірності взаємодії живого з зовнішніми умовами його існування з метою підтримання динамічної рівноваги системи „суспільство природа”.

Соціальна екологія – це зразок нової дисципліни, яка втілює в себе інтеграцію наукових досліджень. вона повною мірою враховує соціальний спосіб життя людини і тому вже принципово не може бути біологічною дисципліною. (як традиційна екологія).

Ще у 1964 р. Геккель пропонує назву СЕ (ойкос -дім,логос-знання вчення). Ідеєю Геккеля була такою: ця дисципліна повинна вивчати природний дім кожного екологічного-біологічного виду. Вивчати як вона живе в природних умовах.

Оскільки людина є біологічною істотою виникає наука „екологія людини”.

1986р. у Львові відбувається перша соціо. екологічна конференція з приводу соціальної екології одним з організатором якої був Лісотех. інститут.

1896р. у Львові було проведено першу всеукраїнську конференцію „Теоретичні прикладні аспекти соціекології”.

Об’єктом вивчення (ОВ) екології – екосистема яка єднає певний біологічний вид і його основи проживання. ОВ соціоекології – є поєднання суспільних умов проживання людства з природним довкіллям його проживання.

У зв’язку з виникненням соціоекології стало можливим перспектива розв’язання вузлу екологічних проблем. Важливою соціальною ролю дисципліни є - Наповнення світогляду екологічним змістом.

Екологізація соціальної практики – це наслідок бездумної діяльності сьогодні.

У ході розвитку екологічної філософії сформувалися два світогляди ставлення людини до природи: Антропоцентризм – коли в центі світу бачиться сама людина; екоцентризм – абсолютом є природа довкілля, саме інтереси збереження природи мають в центрі уваги суспільства.

78. Суть інформаційної проблеми та шляхи її розв’язання. Україна в сучасному інформаційному просторі.

На перший погляд дещо осторонь від усіх глобальних завдань людства стоїть проблема інформації. Проте і вона має з ними внутрішній, органічний зв’язок. ІІ пол. 20 ст стала часом, коли людство гостро відчуло колосальне зростання потоків життєво необхідної йому соціальної інформації. Однією з перших відчула це сфера науки, наукової діяльності. Досить давно ак Несміянов, відомий хім., організатор науки сказав ”Якби хімік, що вільно читає 30 мовами, почав з 1 січня 1964 р читати усі публікації, які виходять цього року та являють для нього фаховий інтерес, і читав їх по 4 год. на тиждень зі швидкістю 4 публікації на год, то 31 грудня 1964 р він прочитав би лише 1/20 частину усіх публікацій.. А з тих пір потік цей зростав невпинно, і стосувалося це зовсім не лише науки, а й усіх соц-значущих галузей життя.

Інформації усіх вдів у сусп настільки багато, що коли треба знайти певний її фрагмент, то зробити це досить важко. Відомо, що дуже важко шукати голку у копиці сіна. Отже, проблема полягає у парадоксі – потрібної конкретної інформації (соц, екон, політ, еколог тощо) замало, саме тому, що насправді загалом її забагато – навколо вирує „океан інформації”. Але ж без необхідної інформації не можна оптимізувати розвиток сусп. Крім невпинного зростання потоків інформації (по експоненті), ця глобальна проблема охоплює такі аспекти як складність і суперечливість інформаційного простору сусп, потреба у новітніх, дедалі досконаліших інформаційних технологій, необхідність постійного підвищення інформаційної культури особи та сусп, шляхи вдосконалення інформаційних систем, мереж, потоків, їх структур та функцій. Все це органічно пов’язано з освітою.

Завдання інформатизації є нагальним зокрема і для України. Певні позитивні зрушення останнім частом спостерігаються (зокрема у сфері телефонізації країни), але в цілому просування по шляху інформатизації суспільства не можна назвати успішним - в її темпах ми продовжуємо помітно відставати від економічно-розвинутих країн світу. Для нас завдання інформатизації органічно сполучається з необхідністю інтелектуалізації суспільства та розбудови інтегральної системи соціального інтелекту. Інформатизація суспільства має привести до серйозних змін у інформаційному просторі людства, що є однією з передумов переходу до ноосфери.