75. Сучасна екологічна криза і об’єктивний зміст екологічного імперативу.

Екологічна криза, як значне загострення суперечностей між людиною і природою, все більше почало привертати увагу світової спільноти з 60-70-х р. зміна клімату, яка веде викидів парникових газів, збільшенням темп-ри, підняттям рівня моря і частотою стихійних погодних явищ. Так, 1990-ті роки є найтеплішим десятиліттям з 19 стол. темпер-ра земної поверхні збільшилась на 0,3-0,6ºС, рівень моря піднявся на 0,1-0,2 м упродовж 20 ст. Зростання глобальних температур відбувається із рекордним рівнем концентрації і викидів парникових газів. Сучасна концентрація СО₂ в атмосфері є найвищою за ост. 420 тис. р., ≈3/4 викидів вуглецю за ост. 20 р. що є наслідком спалювання викопних видів палива, решта пов’язана із знищенням лісів та ін. змінами в землекористуванні. Середня темп-ра землі між 1990-2100 р. зросте на 1,4-5,8 ºС, а сер. рівень моря зросте на 9-88 см. Продовжується зменшення снігового покриву і морської криги.

Близько третини населення світу живе в країнах, в яких складно або неможливо задовольнити проблеми в воді. До 2025 року ця частка зросте до 2/3. Типовим проявом водного дефіциту є брак водних ресурсів у с/г. Близько половини населення світу, що розвивається страждає від хвороб, спричинених забрудненою водою або їжею. В Україні 800 сіл користуються привізною водою, 89 сіл не мають водогону, кількість річок зменшилась на 3 тис. Ще однією проблемою є втрата біорізноманіття. Так, вимирання загрожує 11% птахам, 25% ссавців, 34% риб та ін. Втрата лісових ресурсів сягає 0,5% щорічно, зокрема тропічних лісів Азії та Лат.Америки – 17-19%.

Успіхи є у вирішені проблеми викидів фторхлорвуглецю – в наступні роки почне загоюватись озоновий шар. З 1987 по 1997 роки вир-во озон руйнуючих речовин скорочено на 87%.

Важлива ознака екологічної кризи – проблема відходів, особливо шкідливих, радіоактивних. Експорт отруйного сміття з розвинутих країн у слаборозвинуті щороку перевищує 2 млн т. В Україні з усього обсягу добутої мінеральної сировини щорічно (1 млрд т) лише 5-8% використовується для виробництва продукції. Всього на території України накопичено ≈25 млрд т різних відходів. Понад 60% сховищ відходів не відповідають екологічним нормативам, є джерелом забруднення довкілля.

Поява так званої філософії довкілля в 2-й пол. 20 ст. відіграє важливу роль саме в збільшенні екологічної свідомості людства. Кардинальним висновком філософії довкілля є наступне: якщо людина не бажає остаточно знищити себе і природу, вона повинна негайно й докорінно змінити свій спосіб життя – істотно обмежити потреби, оптимізувати кількість народонаселення, припинити зростання антропогенного тиску на природне довкілля. Це і є сучасний екологічний імператив, тобто наказ, якого ми повинні дотримуватись і сьогодні.

76. Роль лісу в житті суспільства та завдання оптимізації лісогосподарської практики

Ліс „легені планети”. Ліс продукує при сонячному освітленні кисень, який необхідний для розвитку і яким користуються не тільки місто але і промисловість (хімічна, енергетична і.т.д.) Функції лісу: оздоровча, грунто-полезахисна, санітарно-гігієнічна, рекреаційна, культурно-естетична.

За останні 500 років кількість лісів зменшилась в три рази. Великою проблемою є зменшення площі тропічних лісів. такі країни як Канада та США споживають значно більше кисню ніж продукують ліси цих країн.

Окрім того економіка будь-якої країни потребує сировини, яку дає ліс, а бездумне вирубування лісу загрожує не тільки економіці країни, але й значно погіршує екологічну ситуацію. Лісистість України становить 14,2 %, а середньоєвропейська лісистість становить 24%, таких країн як Німеччина, Австрія, Угорщина – 30% і більше. Ці країни бережуть свій ліс, а купують в Україні його значно дешевше. Це свідчить про неправильну політику держави і невміння берегти ресурси країни.

Значні витрати несе економіка України від незадовільного стану і охорони природних об’єктів. Збільшується кількість пожеж з року в рік при яких згорає близько 100 тис. м³ деревини. Незадовільний санітарний стан – приводить до розмноження шкідників лісу, а відповідно до зниження продуктивності лісу. Також, особливою проблемою є самовільні рубки. На підприємствах лісового господарства не повністю використовуються відходи виробництва.

Лісогосподарська практика в Україні потребує оптимізації і такі спроби були. Так, наприклад, УкрДЛТУ висунув пропозицію запровадити програму „Ліси України”, але ця ініціатива не була підтримана і не розвинулась.