67.Науково-інтегративні процеси сучасності

Інтеграція – (лат.цілісність) – охоплює все у світі і єднає світ, тобто єдність світу. У др. пол 20ст поступово сформувався якісно новий, нетрадиційний тип загальнонаукових інструментів пізнання, природа якого не зводится до логіко-філософських та математичних аспектів, а джерела і коріння лежать у інших площинах, пов’язаних із різними галузями знання. Доба НТР стала часом помітного поглиблення інтеграції в науці, і новітні загальнонаук засоби генетично пов’язані з тими галузями пізнавальної дійс-ті, в яких інтегративний процеси та тенденції виявилися наймогутнішими. Це кібернетика, загальна теорія систем, синергетика, інформатика, соціальна екологія. В результаті виникає науково-інтегративний процес.

Загальнонауковими поняттями тут є: алгоритм, визначеність, невизначеність, знак, значення, система, структура, елемент, інформація, інтерпретація, симетрія, асиметрія, інваріант, організація. Вони легко і органічно використовуються різними дисциплінами.

Загальнонауковими категоріями (підходи до пізнання дійсності.) є: система, елемент, структура, функція, інформація, модель, імовірність, симетрія й асиметрія, визначеність та невизначеність. Вони поєднують в собі властивості категорій філ-ії та понять спеціальних галузей знання.

Завдяки своєму надзвичайно широкому обсягу категорії можуть вживатися при досліджені будь-якої галузі знань. Кожна з категорії означає якусь важливу сторону різних явищ дійсності, тому спостерігається узагальнення об’єктів пізнання. Таке узагальнення зумовлює універсалізацію мови науки.

68.Роль сучасних загальнонаукових підходів в оптимізації соціальної практики

Загальнонауковий рівень методології включає: поняття, категорії, (підходи до пізнання дійсності). Існують таки підходи: системний, структурний, інформаційний, модельний, імовірнісний, діяльнісний.

Протягом остан. десятиліть Системний підхід став важливою та органічною для сучасн. науки. Сп - означає багатогранність погляду на речі, що відбиває складний, діалектично суперечливий характер системних об’єктів у самій реальності.

Слід врахувати, що існує органічний взаємозв’язок системного підходу з усіма інш заг-наук підходами (структурний, інформаційний і т.д). Жоден з них не може абсолютизуватися, (використовуватися ізольовано від інших). Саме у своїй єдності вони здатні забезпечити високу ефективність дослідження та конкретні результати практичної оптимізації соціальної практики.

Разом з цим специфічним є структурний та функціональний підходи. Тут існує взаємозв’язок та взаємодоповнення . В Ст.п об’єктом вивчення є структури явищ та процесів природи, суспільного життя, пізнання, структура концепт сталого розвитку. В Фп увага зосереджується на функціонуванні тих чи інш. структур.

Важливу роль у дослідженні проблематики сталого розвитку відіграє Інформаційний підхід. Цей підхід має свої особливі методи, спрямовані на вивчення специфіки самої інформації, різноманітних інформац. процесів та їх компонентів, інформаційних каналів, мереж та інш. Н/Д Для визрівання ідеї сталого розвитку була необхідною різна інф-ія (екологічна, економ, демограф, політ, правова, технічна, релегійна.)про сфери люд.діяльності, щоб людство усвідомило те що так далі жити не можна, наявнв тенденції розвитку ведуть до прірви. Отже, система соціа. інф-ії є системним утворення, а не просто набір окремих видів інф-ії про сус-во. Ін.п є науковим засобом оптимізації суп розвитку..

Модельний підхід базується на аналогіях між моделлю та об’єктом моделювання, коли цим моделям надається евристично-пізнавальна спрямованість. Серед специ різновидів особливим є математичне моделюв, матем моделюв. економічних процесів. Таке модел поширене у природничонаукових та технічних диск-ах.

Імовірнісний підхід - ступеня ймовірності тих чи інших явищ, властивостей, зв’язків оскільки переважна більшість феноменів реальності за своєю природою є не жорстко детермінованими, а гнучкими, підвладними впливу багатьох чинників. Базове для цього підходу поняття імовірності є важливою ланкою зв’язку між філос категоріями та дійсності, випадковості та необхідності, визначеності та не визнач. Імовірнісно-статистичні методи відіграють помітну роль у теоретичному фундаменті прогнозування в будь-якій сфері дійсності. Прогностична ін фор-ія має імовірний характер. Детермінація – (Опис, описове визначення)

Діяльнісний підхід. Засоби науки самі по собі не здатні ефективно розв’язувати проблеми сталості розвитку. Необхідно, щоб вони постійно поєднувались з конкретною, цілеспрямованою живою діяльністю людини. Лише конкретний сплав діяльності та адекватних їй засобів здатен детермінувати соціально необхідний ефект.

69. Сутність і основні напрямки НТР.

Термін „НТР” запровадив англ.. вчений Бернал 20ст.. Революційні зміни в науці і техніці мали місце і раніше, проте НТР є явище сучасне. Перша праця, в якій аналізувалось поняття НТР була стаття японця Сібата Сінго „Теорія НТР”(1963).Всі попередні революції в науці, техніці, виробництві були відокремлені одна від одної, не співпадали в часі. Відмінність НТР – злиття революційних перетворень одночасно в науці, техніці, виробництві.

Наукові витоки НТР – досягнення ядерної фізики і теорії автоматики, виникає кібернетика і системний аналіз в 40-х рр. ХХ ст.. Пізніше були успіхи в космонавтиці, інформатиці і ін. сферах.

Латинське слово „революція” – перетворення. Філософія розуміє революцію як якісну, кількісну зміну. Якісну зміну на основі попередніх кількісних змін.

Є 2 види розвитку:

1. еволюція – повільне, поступове нагромадження кількісних змін. 2. революція – перерив поступовості, перехід в нову якість.

НТР – це докорінне, якісне перетворення продуктивних сил на основі перетворення науки у провідний чинник розвитку суспільного виробництва. Риси НТР – 1. перетворення науки на безпосередню продуктивну силу; 2 відбулись кардинальні зміни в техніці (штучно створені засоби праці, що є проміжними у взаємодії людини і природи); 3. перетворення людини – зміна змісту праці, перевага розумових і духовних здібностей, високий рівень освіти; 4. перетворення предметів праці. Поява нових видів матеріалів з наперед заданими властивостями; 5. впровадження нових технологій – лазерних, плазмових і ін. 6. революція у використовуваних людьми силах природи (вітер, сонце); 7. революція у формах і методах організації виробництва; 8. поява нових засобів передачі інформації (космічні, волоконно-оптичні засоби зв’язку).

Основні напрямки НТР:

• автоматизація виробництва і управління;

• розширення енергетичної бази виробництва, зростання енергозабезпеченості виробництва (застосовуються як джерело енергії – вітер, сонце, ядерна енергія)

• хімізація виробництва (насичення різними процесами хім.. виробництва, зростання кількості хім.. матеріалів);

• створення штучних матеріалів з наперед заданими властивостями (сплави металів, полімери, хім.. волокна);

• принципово нові технології нового характеру, створені на базі фундаментальних відкритів: лазерних, плазмових і ін. Їм властиві маловідходність, зростання продуктивності праці, екологічна чистота.

• Кібернетизація, комп’ютеризація. З’явились принципово нові засоби передачі інформації. Поширення комп’ютерів і їх вдосконалення.

• Індустріалізація с/г праці.

• Інтелектуалізація фізичної праці.

• Космізація науки і техніки.

• Екологізація виробництва (врахування екологічних вимог, створення екологічно чистих виробництв).

• Боротьба з хворобами, старістю людини, боротьба за довголіття

• Помітне зростання ролі науки в суспільстві.