60. Моделювання, його види і роль в науці.

Модель – спеціально створений людиною предмет або система, що в певному відношенні імітує, або відтворює систему, що є предметом наукового дослідження.

Моделювання - метод пізнання, що використовує поняття моделей – відтворення властивостей об’єкту дослідження на спеціально створеному його аналогу.

Моделювання ґрунтується на загально-логічному прийомі аналогії це своєрідний умовивід, який будується в мисленні таким шляхом:

Висновок стає більш ймовірніший чим більше ознак і чим вони суттєвіші.

Види моделей: 1) матеріальні – фізичні; 2)логічні – ідеальні. Для 1-го виду форма відтворення є наочною.

Модель існує не залежно від свідомості людини (глобус, модель літака). Можливості їх використання є обмежені.

Модель має ту саму або близьку природу об’єкту.

2) більш поширені, особливо в ХХст., мають матеріальне втілення, форма не обов’язково наочна. Їх природа суттєво відрізняється від об’єктів моделювання – знаки, символи, схеми - це моделі.

Вони допомагають пізнавати щось в самих модельованих об’єктів. Навіть літери алфавіту – це є моделі – звуку (вони нічого спільного з звуком не мають).

Дозволяє використовувати одні і ті ж моделі багаторазово і багатоаспектно.

Н-д: УкрДЛТУ

Ректорат

Деканати

Кафедри

Модель повинна відповідати дійсності. Наприклад: якщо якщо створеться філіал еколого-економічного інституту в університеті, то його треба буде включити в цю модель.

Тобто моделі змінюються відповідно до зміни об’єкту моделювання.

В цю модель можна вписати президент, міністри. Тобто іде процес формалізації. Форма одна а зміст інший. Але ніколи не можна абсолютизувати роль форми – зводити все до неї. Вона (сама) всеж таки є умовною.

Якщо абстрагуватися від ієрархічної структури університету то цією схемою користуватися не зможемо.

Стаття „Мислення як інформаційне моделювання дійсності” ак. Глушков. З точки зору теорії наше знання є моделюванням дійсності.

В сучасній науці на обох основних рівнях пізнання – емпіричному і теоретичному широко використовуються різні моделі.

61. Вимірювання та використання приладів у науці.

Вимірювання –використовується в різних галузях, він проявом більш широкого методу – порівняння, який існує і на теоретичному і на емпіричному рівні. Порівняння може бути якісним і кількісним.

Якісне порівняння – про наявність чи відсутність властивостей. Кількісне – про ступінь.

Вимірювання – емпіричне кількісне порівняння досліджуваного об’єкта з еталоном – фізичним об’єктом, в якому втілено еталон фізичної величини. Вимірювальний параметр.

Для вимірювання потрібно:

• Вимірювальна фізична величина (t, P);

• Одиниці вимірювання, втілена в еталон

• Алгоритм, процедура порівняння.

Мендєлєєв – Наука починається там, де починається вимірювання.

З цим положенням можна трохи подискутувати, бо є науки мало пов’язані з вимірюванням – типу синергетика.

Теорія вимірювання (галузь науки) вимірювальна техніка займається технічним аспектом вимірювання.

З гносеологічної точки зору вимірювальний прилад є помічниками людських органів чуттів в кількісному аспекті, розширює можливості органів чуттів в кількісному аспекті.

Але з іншої сторони прилади дають нам можливість сприймати явищ, властивості, яких людина не сприймає (електромагнітні поля) – це якісний аспект.

Функціональним призначенням приладу може бути не лише вимірювання, а й регулювання, запис параметрів (після аварії на літаку шукають чорний ящик).

Приладів, які використовують в науці є велика кількість, вони є дуже різноманітні.

До наук яка не належить до вимірювання – є синергетика.