59. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання, їх основні методи.

У логіко-методологічному аспекті найважливіше значення має поділ наукового знання на два основні рівні – емпіричний і теоретичний, які відмінні за способом здобуття знань, ступенем заглиблення в сутність пізнаваних об’єктів, за методами, питомою вагою та роллю чуттєвого та розумового пізнання. Вони органічно взаємопов’язані, проте презентують різні типи дослідження та знання.

Емпіричне знання дається безпосередньо досвідом, це перший крок до пізнання якихось об’єктів. Емпіричний рівень – початковий, поверховий, починається із спостереження та опису фактів, визначальною тут є чуттєва інформація. Теоретичний рівень це пізнання сутності речей в їх закономірних та істотних зв’язках. Однак емпіричне знання зводиться до теоретичного, до розумового. Для теоретичного знання характерний високий ступінь узагальнення та абстрагування, принципова роль ідеалізації (утворення ідеального об’єкту), побудова складних теоретичних моделей.

Розглядається ще й 3-й рівень наукового знання – мета(гр.. після) теоретичний „теорія після теорії” – це теорія об’єктом вивчення якої виступає сама теорія: дисципліни метаматематика, металогіка, в яких аналізуються теоретико-методологічні засади відповідних галузей знання

Основні методи емпіричного рівня пізнання: експеримент – науково поставлений досвід, спостереження об’єкта у спеціально створених і контрольованих умовах, які дослідник може відтворити неодноразово, визначаючи їх вплив на перебіг відповідних процесів; спостереження – цілеспрямоване, планомірне, систематичне сприйняття науковцем явищ дійсності (затемнення сонця). Вони не ототожнюються з сприйняттям як формою чуттєвого сприйняття кожної людини. Експеримент відрізняється від спостереження тим, що сторонні впливи усуваються, явище вивчається в чистому вигляді; явище відтворюється стільки разів, скільки потрібно; можна планомірно змінювати умови перебігу процесу. Класичним видом експерименту є лабораторний природничо-науковий експеримент. Зі сфери природознавства експеримент поширився на технічні науки. Потім зародився виробничий експеримент, для якого потрібна матеріальна база виробництва. Своєрідним є уявний експеримент. Порівняння – встановлення схожості чи відмінності предметів і явищ дійсності. Інформація про об’єкт може бути отримана різними шляхами, може бути і безпосереднім результатом порівняння. Вимірювання – емпіричне кількісне порівняння досліджуваного об’єкта з еталоном. Необхідним при цьому є вимірювана фізична величина, одиниця вимірювання, алгоритм процедури порівняння вимірюваного об’єкта з еталоном.

Основні методи теоретичного рівня пізнання: аналіз – розчленування цілого на складові елементи; синтез – з’єднання окремих елементів в єдине ціле; індукція – рух від одиничного до загального; дедукція – рух від загального до одиничного; логічне порівняння – розумове співставлення різних явищ дійсності; узагальнення – перехід від меншого обсягу поняття до більшого; обмеження – перехід від більшого обсягу поняття до меншого. Є специфічні методи теоретичного рівня: абстрагування – мислене виділення певного предмету з усіх інших (зразок абстрактного мислення – математика); конкретизація – врахування всіх властивостей, всієї специфіки предмету; ідеалізація – мислене конструювання понять про об’єкти, які не існують, але мають праобрази в реальності (абсолютно чорне тіло, абсолютний нуль температури); класифікація – розподіл явищ певної сфери на класи, розряди, групи, підгрупи, що дозволяє встановити зв’язки між ними; історичний метод – мислене відтворення конкретного процесу в історії, так як було в реальності (метод досить обмежений); логічний метод – звільнення досліджуваного процесу від історичної форми та від випадковостей, які заважають (це виділення головного, надання йому логічної форми, цей метод домінує в науковому дослідженні); аксіоматичний метод – в основу теорії покладено вихідні положення, які не підлягають доведенню; гіпотетико-дедуктивний метод – базою є гіпотези, з яких дедуктивним шляхом виходять часткові наслідки; формалізація – метод узагальнення форм різних за змістом процесів, абстрагування цих форм від їх змісту (забезпечує чіткість і лаконічність фіксації знань).

На обох рівнях пізнання використовується метод моделювання, в основу якого покладений загальнологічний метод аналогії (уподібнювання).