2. Соціальна філософія в ірраціоналістичній традиції.

На противагу раціоналістичним ученням, (що шукають основу соціального життя в структуруючих та впорядковуючих факторах,) у цього періоду постають ідеї, пов'язані із визнанням волі до життя (в протилежність розумові єдиною універсаль­ною основою всього сутнього.) Глибинні витоки цих ідей укорінені в неоплатонічному вченні про Абсолют - ірраціональну духовну субстан­цію, що виявляє себе як нестримний нурт творчої енергії.

Ірраціоналістичний напрям соціальної філософії ставить проблему щодо взаємодії раціональних та ірраціональних рушійних сил історії. Він під­креслює руйнівну роль розуму та породженої ним цивілізації для природних основ людського буття. Вічній, незмінній, самодостатній, нестримній у своєму життєвому пориві природі ця філософія протиставляє світ культури, який втілює не силу, а слабкість людини. У своєму теперішньому стані культура вказує на вичерпання природних життєвих ресурсів людства.

Людина не здатна усвідомити причини та рушійні си­ли своєї соціальної поведінки, ставити та досягати в цій сфері осмисле­ні завдання, а чи соціальне життя - це лише ілюзія свідомої діяльності, а насправді людина перебуває під владою незрозумілих їй сил.

50. Чуттєве і розумове пізнання, їх основні форми та взаємодія.

Пізнання – процес набування людиною нових знань. за рахунок (мислення та відчуття), отже виділяють основні форми пізнання – чуттєву та раціональну, а також рівні пізнання – емпіричний і теоретичний.

Чуттєва сторона пізнання є єдністю форм – відчуття, сприйняття, уявлення. Відчуття – це відображення за допомогою органів чуття окремих властивостей, певних сторін речей. Сприйняття – синтетичний комплекс різного роду відчуттів, що дає можливість створення єдиного образу предмета, отримання інформації про об’єкт в його цілісності. Уявлення – це образ речі або явища, що виникає на основі минулого чуттєвого досвіду. Чуттєве відображення не механічно відтворює реальність. Ідеальні чуттєві образи – це завжди поєднання минулого і наявного чуттєвого досвіду, вони обумовленні не лише самим об’єктом відображення, але й особливостями суб’єкта, а також формами раціонального пізнання.

Чуттєве пізнання здійснює безпосередній зв'язок з об’єктом, раціональне – відображає загальні, істотні властивості предметів і явищ, які не доступні чуттєвому пізнанню. Своєрідною формою єдності чуттєвого і раціонального знання є інтуїція.

Раціональне (абстрактно-логічне мислення) пізнання здійснюється у формах понять, суджень і умовиводів. Формою абстрактного мислення пере­довсім є поняття, яке є формою думки, що містить у собі загальні, істотні риси не одного предмета чи явища, а ряду, класу предметів, явищ. Вироблення понять відбувається за допомогою логічних операцій мислення: аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, абстрагування, узагальнення. Судження – це елементарна найпростіша форма вираження змісту поняття, така логічна форма мислення, при якій стверджується або заперечується щось відносно об’єкту пізнання. В судженнях виражається зв'язок між поняттями, розкривається їхній зміст, дається визначення. Умовивід – логічний процес, в ході якого з кількох суджень на основі закономірних, суттєвих і необхідних зв’язків виводиться нове судження, яке за змістом має нове знання про дійсність .

Раціональне і чуттєве – це пов’язані сторони єдиного пізнавального процесу, які лише в єдності можуть дати адекватну картину дійсності.

Сенсуалізм (лат. відчуття) – абсолютизація чуттєвого пізнання. Людина пізнає світ лише за формами чуття. Ворота, через які зовн. світ входить в людину – органи чуття. Не всі з цим погоджуються. Декарт – існують вроджені думки. Локк (сенсуал) – мозок народженої дитини – чиста дошка (табула раса) і потім вписуються уявлення про світ.

На противагу цьому Раціоналізм – заперечення чуттєвого пізнання. Декарт – мислю, отже і існую. Копнін показує, що розділяти розумове і чуттєве пізнання можна лише частково. Відчуття без сприйняття не є актом пізнання. Відчуття виникає, коли включається мозок.

Емпіричне знання – відображення явищ, окремих відношень, безпосередніх зв’язків предмету (одиниця емп знання – факт). Теоретичне знання – відображення сутності, на основі якої пояснюються різноманітні явища (основний елемент теоретичного пізнання є теорія як форма логічного мислення).