- •1. Філософія і світогляд. Специфіка філософського знання.
- •2. Філософія в системі людської культури.
- •3. Історичний розвиток предмету філософії.
- •4. Структура філософського знання.
- •6. Особливості світосприйняття в культурі та філософії Стародавньої Індії.
- •7. Особливості світосприйняття в культурі та філософії Стародавнього Китаю.
- •8. Космоцентризм філософії досократиків.
- •9 Моральна філософія Сократа
- •10. Філософія Платона
- •11. Філософське вчення Арістотеля
- •12 Становлення категорії буття в античній філософії
- •13. Теоцентризм філософської думки Середньовіччя. Теологія і філософія.
- •14. Полеміка номіналізму і реалізму в схоластиці.
- •15. Т. Аквінський у формуванні томізму.
- •16. Антропоцентризм філософії Відродження
- •17. Пантеїзм як особлива форма світогляду
- •18. Проблема методу в філософії Нового часу (ф.Бекон, р.Декарт)
- •19. Раціоналізм та сенсуалізм як основні тенденції гносеології Нового часу
- •20. Проблема субстанції в філософії Нового часу.
- •21. Ідеї соціальної філософії у Просвітництві
- •22. Теорія пізнання і. Канта.
- •23. Система і метод філософії г. Гегеля
- •24. Загальна характеристика матеріалізму як філософської течії.
- •25. Формування і розвиток філ. Марксизму, її основні ідеї.
- •26. Позитивізм та його історична еволюція
- •27. Аксіологічна функція філософії. Вартості та їх класифікація.
- •28. Неокантіанська концепція аксіології. Ріккерт, Вебер.
- •29. Релігійна система цінностей і романтична концепція історії.
- •30. Прагматичне розуміння цінностей д. Дьюї
- •31. Формування та основна проблематика екзистенціалізМу
- •32. Філософія неотомізму.
- •33.Несвідоме в психоаналізі
- •34. Духовне життя Київської Русі і витоки вітчизняної філософської думки.
- •35. Формування професійної філософії в Україні. Києво-Могилянська академія.
- •36. Філософія г. Сковороди
- •37. "Філософія серця" п. Юркевича та український романтизм.
- •38. Світогляд та філософія кирило-мефодіївців.
- •39. Філософські та соціально-політичні погляди і.Франка і м.Драгоманова
- •41. Вчення Вернадського про ноосферу.
- •42. Проблема абсолюту в філософії. Субстанційність категорії духу і матерії.
- •43. Розвиток філософсько-наукових уявлень про рух, простір і час.
- •44. Онтологічні проблеми в новітній філософії.
- •45. Проблема свідомості в філософії
- •46. Проблема пізнаваності світу. Гносеологічний оптимізм і релятивізм.
- •47. Суб'єкт і об'єкт пізнання в їх історичному розвитку.
- •48. Концепції практики в філософії.
- •49. Проблеми сучасної соціальної філософії
- •2. Соціальна філософія в ірраціоналістичній традиції.
- •50. Чуттєве і розумове пізнання, їх основні форми та взаємодія.
- •51. Відображення світу та творчість розуму в пізнанні
- •52. Соціокультурний підхід до проблеми людини.
- •53. Поняття культури і цивілізації. Етапи цивілізаційного розвитку.
- •54. Філософське розуміння культури: натуралізм, соціологізм, аксіологізм
- •55. Проблема істини в філософії.
- •56. Наука та її соціальна роль. Кумулятивність наукового поступу.
- •57. Єдність диференціації та інтеграції в науці.
- •58. Поняття методу і наукової методології. Проблема класифікації методів пізнання.
- •59. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання, їх основні методи.
- •60. Моделювання, його види і роль в науці.
- •61. Вимірювання та використання приладів у науці.
- •62 Основні форми наукового знання
- •63. Методологічна функція філософської теорії
- •65. Новітні тенденції у співвідношенні диференціації та інтеграції науково-технічного знання.
- •66. Розвиток наукової методології в др. Пол. Хх ст. Її основні рівні
- •67.Науково-інтегративні процеси сучасності
- •68.Роль сучасних загальнонаукових підходів в оптимізації соціальної практики
- •70. Особливості сучасного (технологічного) етапу нтр.
- •71. Комп’ютерна революція як важливий компонент нтр та перспективи інформатизації суспільства
- •72. Науково-технічна революція і природа людини
- •73. Основні тенденції розвитку науки.
- •75. Сучасна екологічна криза і об’єктивний зміст екологічного імперативу.
- •76. Роль лісу в житті суспільства та завдання оптимізації лісогосподарської практики
- •77. Філософія та соціекологія. Необхідність екологізації світогляду людей та соціальної практики.
- •78. Суть інформаційної проблеми та шляхи її розв’язання. Україна в сучасному інформаційному просторі.
- •79.Сучасна філософія і етика природокористування
- •80. Філософські засади та зміст концепції сталого розвитку
- •81. Еколого-економічні, демографічні, соціологічні та філософські чинники аргументації моделі сталого розвитку суспільства.
- •82. Ноосферна стратегія сталого розвитку та роль науки в її реалізації.
- •83. Інформація як найважливіший ресурс суспільства сталого розвитку. Перспективи переходу до інформаційної цивілізації.
- •84. Ідея екологічної Конституції Землі (соціально філософський аспект)
- •85. Етика як загальнофілософська теорія моралі та етичні норми діяльності в науці.
- •86. Плагіат і шахрайство
- •87. Особисті інтереси науковця, корпоративні та сусп інтереси (проблеми моралі).
- •88. Соціальна відповідальність вченого.
- •89. Учитель і вчитель в науці
46. Проблема пізнаваності світу. Гносеологічний оптимізм і релятивізм.
Пізнання - процес набування людиною нових знань. Пізнання: наукове, художнє, щоденне. У пізнанні виділяють такі способи досягнення знання – мислення (розум), відчуття, інтуіція, воля. Мислення та відчуття, які є в пізнанні, як раціональний та чуттєвий моменти пізнання.
Форми Рац. пізнання – поняття, судження, умовисновки.
Форми чуттєвого пізнання – відчуття, сприйняття, уява.
В історії філ. думки був період коли раціон. і чуттєвий моменти протистояли. В 17ст. таке протиставлення знайшло вираз у формуванні двох гносеологічних підходів, що знайшли вираз як раціоналізм та сенсуалізм (емпіризм).
Раціоналізм основн. критерієм перевірки знань людини на їх достовірність брав розум (Декарт, Спіноза, Лейбніц)
Сенсуалізм перебільшував роль чуттєвого моменту (Берклі, Юм, Локк). Емпіризм, який близький до сенсуалізму вважав єдиним джерелом знань чуттєвий досвід людини (Гоббс, Бекон).
У науковому пізнанні два рівні – емпіричний та теоретичний. На емпіричному – знання базується на спостереженні і експерименті. На теоретичному – узагальнення даних досвіду і знання, виражає істотність, загальність речей досліджуваної сфери дійсності.
Марксизм переконаний у тому, що людське пізнання всесильне. Суб’єкт пізнає не лише явища (феномени), а їх суть (річ в собі). Мета теорії пізнання у цьому випадку – це перехід від незнання до знання, від знання неповного, неточного до більш повного і точного. Цій теорії притаманний гносеологічний оптимізм, віра у всесильність людського пізнання, визнання його необмежених можливостей. (позитивізм, науковий реалізм).
Релятивізм (відносний) наголошує на відносність всіх людських знань. Це крок до визнання знань невідповідними суті речей. Наші знання є відносними, бо відбувають процес даної миті. Сьогодні показуємо відносність вчорашніх знань. Кожен крок у пізнанні треба розуміти як звено у ланцюзі загального пізнання. Вчора знали менше, а завтра будемо знати більше. Ніколи не буде останнього кроку у пізнанні.
47. Суб'єкт і об'єкт пізнання в їх історичному розвитку.
Для того, щоб з'ясувати як саме відбувається пізнання гносеологія вводить поняття суб'єкта(С) і об'єкта(О) пізнання.
С – ним є той хто пізнає речі, явища дійсності
О – це те на що спрямована пізнавальна діяльність С.
Кожна філ. течія по своєму пояснює як процес пізнання. В розвитку філ. думки можна відмітити кілька підходів до розуміння С і О:
Матеріалістичний підхід. Під С. розуміє чуттєво тілесну людину з її активною, діяльною свідомістю. Під О. розуміє річ зовн. світу на яку спрямоване пізнання С. Взаємодія С і О пояснюють на основі принципу відображення. Тут С пізнає тому що О залишає певний слід у відчуттях. Але існують різні види матеріалізму. Так матеріалізм 18ст і матеріал. Фейєрбаха наз. споглядальним оскільки він мало уваги приділяє активності С в пізнанні. Марксизм – С є людина з соціально-історичним досвідом (на це вказували також Кант, Гегель). При цьому людина як С є практично активною, а критерієм пізнання вона бере практику як соціальну діяльність по перетворенню себе, природи і суспільства.
Абсолютний ідеалізм. С і О розміщує в межах свідомості, де С повстає свідомість людського "Я", але взята без змісту – "чиста свідомість", а О взято як зміст свідомості. Тому тут процес пізнання (як зв'язок між С і О) являє собою або пригадування, або ж як спрямованість активності мислення на зміст свідомості – на розкриття змісту думок.
Позиція Кантівської традиції. Тут під О розуміють зовнішню річ, але беруть її з того боку яка вона є "у собі" ("річ у собі" за Кантом). Під С розуміють свідомість пізнаючого індивіда з усім її змістом. Процес пізнання здійснюється як зв'язок між С та предметом пізнання (П). П є не трансцендентним а іманентним (він являє собою єдність чуттєвості та зовнішніх х-к речі) – це те що Кант наз. "річ для нас" або феноменом. Кінцевою метою пізнання – досягнення істини, що здійснюється в результаті взаємозв'язку між С і О або С і П.