44. Онтологічні проблеми в новітній філософії.

Онтологія – относ – буття – перша ф-я, вчення про буття, незалежно від його видів. Рівнозначна метафізиці як системі умоглядних всезагальних визначень буття. В сер. Віки використовували аристот. Метфіз. Для доказування релігійних істин, що називали онт. В новий час онт – особлива частина метафізики, вчення про надчуттєву, нематеріальну структуру існуючого. В остаточному вираженні онт в цьому вигляді отримав у Вольфа, коли витратився зв”язок зі змістом окремих наук і онт будувався шляхом абстрактно-дедуктивного і граматичного аналізу його понять. Протилежна тенденція у Спінози, Локка, франц. Матеріалістів, спираючись на дані науки, говорили про зв”язок онт. З політикою і гносиологією, підриваючи її значення як першої ф-ї Кант, Гегель – оголосили минулу онт тавтологічною і беззмістовною, замінюючи її новою онт – суб”єктивним ідеалізмом Канта чи логікою Гегеля. Спроби вибудувати новую онт на об”єкт – ідеаліст. Матеріалі – Хайдеггер. Система всезагальних всезагальних понять буття, що пізнаються з допомогою надчуттєвої і надраціональної інтуіції, підхоплена неотомістами.

Буття як вихідне інтегральне поняття бідне і беззмістовне, якщо не розглядати його в контексті інших категорій ф-ї, там воно стає конкретно-всезагальним.

Таким чином, більша частина ф-ї відноситься до розділу онтології. В онтології ф-я зустрічається з рядом проблем, рішення яких і визначає різницю в світоглядах. Такі проблеми, як : чи є єдність в існуванні світу і що є основою цієї єдності? Чи є світ в свому існуванні незмінним чи він постійно змінюється? Чи упорядкований світ у свому розвитку, чи підпорядковуються він якимось законам чи розвивається абсолютно вільно? Чи володіє світ і вцілому і в своїх окремих фрагментах системною організацією чи він існує як простий конгломерат різних елементів? В чому полягає сутність світу? Залежно від вирішення цих питань ф-фи поділяються на матеріалістів і ідеалістів, моністів, дуалізм і плюралізм. Залежно від первинності матерії чи ідеї йде основний поділ, причому обидва напрями мають свої великі імена.

Критична онтологія Н. Гартмана (20р. 20 ст.)

Філософські проблеми в основі мають онтологічну природу. Єдина спільна ознака всіх явищ- те , що вони існують (як матеріальні так і ідеальні явища), тобто об’єктивно існуючий світ об’єднує в собі сферу ідеального та матеріального (що виключає традиційна онтологія) тобто “буття взагалі” є нейтральним. Не існує вищог (духу) і нижчого (матері.) буття, реальністя не ототожнюється з ідеальним (ідеалізм) чи матеріальним (мат- ізм)

У світі є 4 шари :

Матерія (найнижчий шар реон. світу) (органіч. природи)

Життя

Психічні явища

Духовні явища

Особливість структури реального світу – його розшарованість. 4 шари утв- ся завдяки відмінності між живим і мертвим , а у сфері духу – між псих. І духовним (духовний проявляє себе у формах : особистісний; об’єктивній; та об’єктивованого духу). Мислення має позачасовий х-р (атрибути: поза часовість, незмінність).