
- •1. Філософія і світогляд. Специфіка філософського знання.
- •2. Філософія в системі людської культури.
- •3. Історичний розвиток предмету філософії.
- •4. Структура філософського знання.
- •6. Особливості світосприйняття в культурі та філософії Стародавньої Індії.
- •7. Особливості світосприйняття в культурі та філософії Стародавнього Китаю.
- •8. Космоцентризм філософії досократиків.
- •9 Моральна філософія Сократа
- •10. Філософія Платона
- •11. Філософське вчення Арістотеля
- •12 Становлення категорії буття в античній філософії
- •13. Теоцентризм філософської думки Середньовіччя. Теологія і філософія.
- •14. Полеміка номіналізму і реалізму в схоластиці.
- •15. Т. Аквінський у формуванні томізму.
- •16. Антропоцентризм філософії Відродження
- •17. Пантеїзм як особлива форма світогляду
- •18. Проблема методу в філософії Нового часу (ф.Бекон, р.Декарт)
- •19. Раціоналізм та сенсуалізм як основні тенденції гносеології Нового часу
- •20. Проблема субстанції в філософії Нового часу.
- •21. Ідеї соціальної філософії у Просвітництві
- •22. Теорія пізнання і. Канта.
- •23. Система і метод філософії г. Гегеля
- •24. Загальна характеристика матеріалізму як філософської течії.
- •25. Формування і розвиток філ. Марксизму, її основні ідеї.
- •26. Позитивізм та його історична еволюція
- •27. Аксіологічна функція філософії. Вартості та їх класифікація.
- •28. Неокантіанська концепція аксіології. Ріккерт, Вебер.
- •29. Релігійна система цінностей і романтична концепція історії.
- •30. Прагматичне розуміння цінностей д. Дьюї
- •31. Формування та основна проблематика екзистенціалізМу
- •32. Філософія неотомізму.
- •33.Несвідоме в психоаналізі
- •34. Духовне життя Київської Русі і витоки вітчизняної філософської думки.
- •35. Формування професійної філософії в Україні. Києво-Могилянська академія.
- •36. Філософія г. Сковороди
- •37. "Філософія серця" п. Юркевича та український романтизм.
- •38. Світогляд та філософія кирило-мефодіївців.
- •39. Філософські та соціально-політичні погляди і.Франка і м.Драгоманова
- •41. Вчення Вернадського про ноосферу.
- •42. Проблема абсолюту в філософії. Субстанційність категорії духу і матерії.
- •43. Розвиток філософсько-наукових уявлень про рух, простір і час.
- •44. Онтологічні проблеми в новітній філософії.
- •45. Проблема свідомості в філософії
- •46. Проблема пізнаваності світу. Гносеологічний оптимізм і релятивізм.
- •47. Суб'єкт і об'єкт пізнання в їх історичному розвитку.
- •48. Концепції практики в філософії.
- •49. Проблеми сучасної соціальної філософії
- •2. Соціальна філософія в ірраціоналістичній традиції.
- •50. Чуттєве і розумове пізнання, їх основні форми та взаємодія.
- •51. Відображення світу та творчість розуму в пізнанні
- •52. Соціокультурний підхід до проблеми людини.
- •53. Поняття культури і цивілізації. Етапи цивілізаційного розвитку.
- •54. Філософське розуміння культури: натуралізм, соціологізм, аксіологізм
- •55. Проблема істини в філософії.
- •56. Наука та її соціальна роль. Кумулятивність наукового поступу.
- •57. Єдність диференціації та інтеграції в науці.
- •58. Поняття методу і наукової методології. Проблема класифікації методів пізнання.
- •59. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання, їх основні методи.
- •60. Моделювання, його види і роль в науці.
- •61. Вимірювання та використання приладів у науці.
- •62 Основні форми наукового знання
- •63. Методологічна функція філософської теорії
- •65. Новітні тенденції у співвідношенні диференціації та інтеграції науково-технічного знання.
- •66. Розвиток наукової методології в др. Пол. Хх ст. Її основні рівні
- •67.Науково-інтегративні процеси сучасності
- •68.Роль сучасних загальнонаукових підходів в оптимізації соціальної практики
- •70. Особливості сучасного (технологічного) етапу нтр.
- •71. Комп’ютерна революція як важливий компонент нтр та перспективи інформатизації суспільства
- •72. Науково-технічна революція і природа людини
- •73. Основні тенденції розвитку науки.
- •75. Сучасна екологічна криза і об’єктивний зміст екологічного імперативу.
- •76. Роль лісу в житті суспільства та завдання оптимізації лісогосподарської практики
- •77. Філософія та соціекологія. Необхідність екологізації світогляду людей та соціальної практики.
- •78. Суть інформаційної проблеми та шляхи її розв’язання. Україна в сучасному інформаційному просторі.
- •79.Сучасна філософія і етика природокористування
- •80. Філософські засади та зміст концепції сталого розвитку
- •81. Еколого-економічні, демографічні, соціологічні та філософські чинники аргументації моделі сталого розвитку суспільства.
- •82. Ноосферна стратегія сталого розвитку та роль науки в її реалізації.
- •83. Інформація як найважливіший ресурс суспільства сталого розвитку. Перспективи переходу до інформаційної цивілізації.
- •84. Ідея екологічної Конституції Землі (соціально філософський аспект)
- •85. Етика як загальнофілософська теорія моралі та етичні норми діяльності в науці.
- •86. Плагіат і шахрайство
- •87. Особисті інтереси науковця, корпоративні та сусп інтереси (проблеми моралі).
- •88. Соціальна відповідальність вченого.
- •89. Учитель і вчитель в науці
42. Проблема абсолюту в філософії. Субстанційність категорії духу і матерії.
Питання про те, як все існує, яке його буття, розглядаються в онтологіі. Онтологія- це вчення про суще, про першооснови буття: системи найзагальніших понять буття, за допомогою яких здійснюється осягнення дійсності. Абсолютус (лат. безумовний) – це вічна безумовна незмінна першооснова світу. (
Декарт – 2 основи світу – дуалізм, 1 субстанція – монізм, багато – плюралізм). Всі релігії світу мають поняття Бога, Бог – абсолют віруючої людини. Н/Д. теологія. Є 2 абсолюти: дух, ідея та матерія. Що є первинне? Субстанція від лат. сутність. Що ї сутністю речей духовне чи матеріальне начало? В різних школах відповідь дається по-різному. Одночасно в історичному масштабі виникли ідеалізм та матеріалізм. Є 2 основні точки зору: або дух або матерія проймають собою всю історію філософської думки. Дух - чуттєво не сприйманий, безтілесний, його можна осягнути лише розумом. Дух пов'язаний з розумом, з певними знаннями, і разом з тим з певними почуттями та емоціями. Дух пов'язаний з боротьбою добра і зла. Чистий дух – Бог, це вищий розум і втілення добра. Дух може бути злим і не обов’язково в особі Бога. Абсолютна ідея Гегеля – вічний світовий дух, немає початку і кінця, все існуюче є перевтіленням духу. У Платона є вічні ідеї, їх багато, вони як одиниці думки, мислення, розуму. Об'єктивний ідеалізм – творчий дух об'єктивний, незалежний від людської свідомості. А в суб'єктивному ідеалізмі пов'язаний з мисленням людини. Матерія – досвід емпіричного життя в світі, ми зустрічаємось з тілами, їх властивостями і якостями. Досвід науки показав, що не всі ознаки можна сприйняти (магнітне поле).Матерія дуже часто ототожнюється з речовиною. На світанку філософської думки матерія зводилась до конкретно-відчутного різновиду (Фалес –вода, Гераклід – вогонь, атомісти – атоми). У 18 ст. Гольбах матерія – це об'єктивна реальність. Сучасне розуміння: матерія – це об'єктивна реальність, все, що нас оточує, що існує поза свідомістю людини. Матерію сприймають органи чуттів і це дає знання про неї. Інфразвук, ультрафіолет – знаємо за допомогою науки. Не можна абсолютизувати чуттєвий шлях сприйняття світу. Дух як прояв розуму не може пізнаватись, а лише розумом і вірою. Матерія і дух лежать в основі основних течій : ідеалізму і матеріалізму. Єдність матерії і духу становить світ. Матеріальне начало це тіло, ідеальне свідомість, самосвідомість, почуття, відчуття, емоції, воля, бажання, надії – це прояв духу. Одне без одного неможливо.
43. Розвиток філософсько-наукових уявлень про рух, простір і час.
Перш за все категорія
філософії „матерія” базується на тому,
що це є об’єктивно реальне буття світу
в часі, просторі, русі, детерміноване(визначене)
і пізнаване людиною. Отже, час, рух,
простір – це атрибути
матерії. Рух
- це спосіб її існування. рух — це будь-яка
зміна і взаємодія матеріальних об'єктів,
зміна їх станів. Тому рух вважається
абсолютним, на той час як спокій —
відносним: спокій — це лише один із
моментів руху. Рух
існує у багатьох формах.
Джерело
руху — сама матерія. Рух матерії — це
процес взаємодії різних протилежностей,
які є причиною зміни. Н/Д
Форми руху: механічний, тепловий,
хімічний, біологічний, соціальний і
т.д.. кожна форма руху є відносно
самостійною, але всі вони пов'язані між
собою, їх взаємозв'язок виявляється в
тому, що одна форма руху при певних
умовах переходить в іншу.
Простір і час виступають формами існування матерії
Простір і час - за допомогою яких позначаються основні форми існування матерії. Філософію цікавить насамперед питання про відношення простору і часу до матерії, тобто чи є вони реальними, чи це тільки абстракції (феномени свідомості). В зв’язку з цим існують дві концепції – 1)реляційна (відношення) та 2)субстанційна.
1)Г.Лейбніц вважав простір і час лише іменами. Простір — це ім'я, яким позначається координація речей одної відносно іншої. Іменем час позначається тривалість і послідовність процесів. Реально ж простору і часу немає самих по собі, їх неможливо виміряти. Атрибути матерії мають розкриватись у взаємозв’язку, відношенні однин до одного.
2)
простір і час являють собою незалежні
ні від чого і один від одного субстанції.
Вони є самодостатні (простір не залежить
від того чи є в нього матеріальне
наповнення). Такі
філософи як Дж.Берклі і Д.Юм індивідуальної
свідомості,
І.Кант -
як
апріорні
форми чуттєвого споглядання,
Г.Гегель -
як категорії абсолютного
Духа
(це - ідеалістичні концепції). Сучасна
наука розглядає простір і час як форми
існування матерії. Простір
- це така форма існування матерії, її
атрибут, яка характеризується
співіснуванням об'єктів, їхньою
взаємодією, протяжністю, структурністю
та іншими ознаками. Час
- це внутрішньо
пов'язана з простором і рухом об'єктивна
форма існування матерії, яка
характеризується послідовністю,
тривалістю, ритмами і темпами,
відокремленістю різних стадій розвитку
матеріальних процесів.
Матеріалізм
підкреслює об’єктивний характер
простору і часу, невіддільність від
руху матерії: матерія рухається у
просторі і часі. Простір і час, матерія
і рух невіддільні. Ця ідея підтверджується
у сучасній фізиці. Головний висновок
теорії
відносності Ейнштейна
полягає в тому, що простір і час існують
не самі по собі, а перебувають в
універсальному зв'язку з нею. Загальна
теорія відносності доводить, що плин
часу і протяжність тіл залежать від
швидкості руху цих тіл і що структура
4вимірного континууму (3 просторові
координати + 1 час. координата) змін.
залежно від мас речовин і поля тяжіння.
Таким чином спростовуються як ідеалістичні
так і метафізичні уявлення про простір
і час.