41. Вчення Вернадського про ноосферу.

Походження цього терміна в європейській науці пов'язується з іменами двох французьких вчених, філософів —Леруа та П'єра Тейяра де Шардена. Але до них по справедливості треба додати і третє ім'я — академіка В. Вернадського, видатного гео­хіміка і натураліста.

Для Леруа і Тейяра де Шардена ноосфера — це "мислячий пласт" земної кулі, тонка плівка розумного життя, пов'язана з виникненням та розвитком людської свідомості та духовності людини. Цей шар розгортається "над світом рослин і тварин - поза біосферою та понад нею" Дещо інший зміст це поняття має у Вернадського. Для нього ноосфера — це нова, вища стадія біосфери, пов'язана з виникненням та розвитком людства і особливо науки як уособлення розуму людства, інтеграль­ного його розуму. Саме завдяки науці, наголошував академік Вер­надський, людство стає геологічною силою, воно здатне перетво­рювати природу своєї планети. "Біосфера, переходить у новий еволюційний стан — у ноосферу (гр.. розум), перероблюєть­ся науковою думкою соціального людства". Ноосфера є нове геологічне явище на нашій планеті. В ній вперше людина стає найвизначнішою геологічною силою. Вона мусить докорінно пе­ребудувати своєю працею і думкою сферу свого життя. Перед нею відкри­ваються все більш і більш широкі творчі можливості. І, можливо, покоління моєї онуки вже наблизиться до їх розквіту.

Як бачимо, у Вернадського ноосфера розглядається не лише з природничонаукових позицій, але також у найширшому соціокультурному контексті.

Теорія ноосфери виходить з особливих філософських засад, які єднають класичне бачення світу (те, що в чомусь важливому йде ще від стародавніх греків) з суто сучасними реалі­ями — такими, як глобальні проблеми та необхідність сталого роз­витку. Як зазначають сучасні дослідники, "філософія ноосфери” ґрунтується на принципі розумності людини і світу, який її оточує. Розум уособлював єдність істини, добра і краси. Він був також втіленням єдності й упорядкованості світу. Тому розумне пізнання виявлялося у створенні гармоній­них, логічно чітких філософських систем. Спроби створювати системи випливали з прагнення відкрити гармонію світу і відтвори­ти її у мисленні". Ця характеристика, стосується і науко­вої творчості В. Вернадського.

Ідея розумності, яка проймає всю теорію ноосфери, має втілю­ватися в людині як у індивіді, особистості. Досі до цього було далеко.

Сучасне розуміння ноосфери, на відміну від часу В. Вернадського, тобто від 30-40-х років, має цілком відчутний екологічний аспект. Іноді навіть безпосередньо наголошується, що під ноосфе­рою розуміється "сфера взаємодії природи і суспільства, в межах якої розумна людська діяльність стає головним визначальним чинником... В понятті ноосфери наголошується необхідність ро­зумної (тобто такої, що відповідає потребам людства, яке розви­вається) організації взаємодії суспільства і природи на противагу стихійному, хижацькому ставленню до неї, яке призводить до по­гіршення довкілля". В часи Вернадського такий логічний наголос, певна річ, не міг виникну­ти, для цього ще не було необхідних передумов.

Отож, призначення життя є впорядкувати хаос середовища, а початковою метою життя є охопити собою всю планету, сформувати біосферу.

Людство, впливаючи на біосферу, по-своєму її впорядковує, створюючи нову геологічну оболонку – ноосферу.

За Вернадським, у сучасному світі створюються такі передумови утворення ноосфери:

• 1. Людство стало єдиним цілим, у якому інтереси всіх і кожного збігаються. Воно стало потужною геологічною силою, де всі та кожний хар-ся свободою думки і мають спільне завдання - перебудувати біосферу.

• 2. Високий рівень зв’язку й обміну в економічному та інформаційному плані.

• 3. Відкриття нових джерел енергії.

• 4. Піднесення добробуту населення.

• 5. Рівність усіх людей. Людство прямує до повної рівності рас, народів незалежно від кольору шкіри та віросповідання.

• 6. Виключення війни із життя суспільства. Отже, у новому стані життя на планеті – ноосфері – людство геологічно виявляє себе як думка, свідомість, розум.