
- •1. Філософія і світогляд. Специфіка філософського знання.
- •2. Філософія в системі людської культури.
- •3. Історичний розвиток предмету філософії.
- •4. Структура філософського знання.
- •6. Особливості світосприйняття в культурі та філософії Стародавньої Індії.
- •7. Особливості світосприйняття в культурі та філософії Стародавнього Китаю.
- •8. Космоцентризм філософії досократиків.
- •9 Моральна філософія Сократа
- •10. Філософія Платона
- •11. Філософське вчення Арістотеля
- •12 Становлення категорії буття в античній філософії
- •13. Теоцентризм філософської думки Середньовіччя. Теологія і філософія.
- •14. Полеміка номіналізму і реалізму в схоластиці.
- •15. Т. Аквінський у формуванні томізму.
- •16. Антропоцентризм філософії Відродження
- •17. Пантеїзм як особлива форма світогляду
- •18. Проблема методу в філософії Нового часу (ф.Бекон, р.Декарт)
- •19. Раціоналізм та сенсуалізм як основні тенденції гносеології Нового часу
- •20. Проблема субстанції в філософії Нового часу.
- •21. Ідеї соціальної філософії у Просвітництві
- •22. Теорія пізнання і. Канта.
- •23. Система і метод філософії г. Гегеля
- •24. Загальна характеристика матеріалізму як філософської течії.
- •25. Формування і розвиток філ. Марксизму, її основні ідеї.
- •26. Позитивізм та його історична еволюція
- •27. Аксіологічна функція філософії. Вартості та їх класифікація.
- •28. Неокантіанська концепція аксіології. Ріккерт, Вебер.
- •29. Релігійна система цінностей і романтична концепція історії.
- •30. Прагматичне розуміння цінностей д. Дьюї
- •31. Формування та основна проблематика екзистенціалізМу
- •32. Філософія неотомізму.
- •33.Несвідоме в психоаналізі
- •34. Духовне життя Київської Русі і витоки вітчизняної філософської думки.
- •35. Формування професійної філософії в Україні. Києво-Могилянська академія.
- •36. Філософія г. Сковороди
- •37. "Філософія серця" п. Юркевича та український романтизм.
- •38. Світогляд та філософія кирило-мефодіївців.
- •39. Філософські та соціально-політичні погляди і.Франка і м.Драгоманова
- •41. Вчення Вернадського про ноосферу.
- •42. Проблема абсолюту в філософії. Субстанційність категорії духу і матерії.
- •43. Розвиток філософсько-наукових уявлень про рух, простір і час.
- •44. Онтологічні проблеми в новітній філософії.
- •45. Проблема свідомості в філософії
- •46. Проблема пізнаваності світу. Гносеологічний оптимізм і релятивізм.
- •47. Суб'єкт і об'єкт пізнання в їх історичному розвитку.
- •48. Концепції практики в філософії.
- •49. Проблеми сучасної соціальної філософії
- •2. Соціальна філософія в ірраціоналістичній традиції.
- •50. Чуттєве і розумове пізнання, їх основні форми та взаємодія.
- •51. Відображення світу та творчість розуму в пізнанні
- •52. Соціокультурний підхід до проблеми людини.
- •53. Поняття культури і цивілізації. Етапи цивілізаційного розвитку.
- •54. Філософське розуміння культури: натуралізм, соціологізм, аксіологізм
- •55. Проблема істини в філософії.
- •56. Наука та її соціальна роль. Кумулятивність наукового поступу.
- •57. Єдність диференціації та інтеграції в науці.
- •58. Поняття методу і наукової методології. Проблема класифікації методів пізнання.
- •59. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання, їх основні методи.
- •60. Моделювання, його види і роль в науці.
- •61. Вимірювання та використання приладів у науці.
- •62 Основні форми наукового знання
- •63. Методологічна функція філософської теорії
- •65. Новітні тенденції у співвідношенні диференціації та інтеграції науково-технічного знання.
- •66. Розвиток наукової методології в др. Пол. Хх ст. Її основні рівні
- •67.Науково-інтегративні процеси сучасності
- •68.Роль сучасних загальнонаукових підходів в оптимізації соціальної практики
- •70. Особливості сучасного (технологічного) етапу нтр.
- •71. Комп’ютерна революція як важливий компонент нтр та перспективи інформатизації суспільства
- •72. Науково-технічна революція і природа людини
- •73. Основні тенденції розвитку науки.
- •75. Сучасна екологічна криза і об’єктивний зміст екологічного імперативу.
- •76. Роль лісу в житті суспільства та завдання оптимізації лісогосподарської практики
- •77. Філософія та соціекологія. Необхідність екологізації світогляду людей та соціальної практики.
- •78. Суть інформаційної проблеми та шляхи її розв’язання. Україна в сучасному інформаційному просторі.
- •79.Сучасна філософія і етика природокористування
- •80. Філософські засади та зміст концепції сталого розвитку
- •81. Еколого-економічні, демографічні, соціологічні та філософські чинники аргументації моделі сталого розвитку суспільства.
- •82. Ноосферна стратегія сталого розвитку та роль науки в її реалізації.
- •83. Інформація як найважливіший ресурс суспільства сталого розвитку. Перспективи переходу до інформаційної цивілізації.
- •84. Ідея екологічної Конституції Землі (соціально філософський аспект)
- •85. Етика як загальнофілософська теорія моралі та етичні норми діяльності в науці.
- •86. Плагіат і шахрайство
- •87. Особисті інтереси науковця, корпоративні та сусп інтереси (проблеми моралі).
- •88. Соціальна відповідальність вченого.
- •89. Учитель і вчитель в науці
39. Філософські та соціально-політичні погляди і.Франка і м.Драгоманова
Від сер ХІХ ст. укр. Соц філ переорієнтувалася із неоплатонічної філ традиції (романт концепція сусп) на раціоналістичну (арітотелівську). Розумом пізнаємо світ – раціон, неопл – розум скінченний, не може осягнути нескінченний світ, тому він виводить образи, символи – вони основа світобачення.
У сер ХІХ ст. популярний у Європі позитивізм – Конт, Спенсер, Міль. Саме на цю традицію спиралися концепції соціал-історич ідеології, зокрема М.Драгоманов та І.Франко. Обидва вони відштовхувалися від концепції загальної еволюції Спенсера, а також від підходу у пізнанні сусп явищ за аналогією з біолог організмом. (органіцестична концепція), а також вважали, що ефективними методами соц пізнання можуть бути методи природничих наук.
У підході до сусп Драгоманов кладе основу ідеї поступу в екон, культ, соц житті. Так само і Франко у роботі „Що таке поступ”, а також „Мислі о еволюції люд скости”. Покладаючись на еволюційну теорію Дарвіна та з-н загал еволюції Спенсера Франко стверджує, що поступ (еволюція) здійснюється від однорідних часток, але роз’єднаних, до різнорідних, але поєднаних. Такими різнорідними є люди, поєднанні у нації, соц групи. Відштовхуючись від тези боротьби за існування, Франко стверджує, що вона існує у формах – одинична і здружена (властива соц життю і її недогледів Дарвін).
Соціал ідеалом для Драгоманова і Франка був соціалізм. І Др, і Фр відносили себе не до соц-демократів (як Маркс і Енгельс), а до соціалістів-федералістів.
Ідейним натхненником соц-фед був французький теоретик Прудон з теорією анархізму. Фр і Др поділяли думку Прудона і Бакуні на – шлях до соц не революційний, а еволюційний; - соціалізм як суспільний лад не повинен мати держави, бо інститут держав породжує чиновництво, а це джерело нерівності і несправедливості у сусп.
Др пропонує ідею без начальства. Сусп має склад з громад, які формуються на культурно-нац основі, а також кооперації. Отже за Др майбутнє сусп є поєднання, асоціація громад, на зразок Швейцарської федерації, а за Фр – асоціація повітів, країв, громад, Які і у Др і Фр засновані на самоврядності. У марксистів рушієм поступу є робітничий клас, а у Фр і Др – нації. Тому Фр першорядним завданням для Укр. є те, щоб витворити із етнічної маси нац свідому культурну націю, щоб вона була відпорна від впливів інших націй. Для цього потрібні нац школа, нац преса, власна літ-ра, розвиток нац мови. Для Др робота – це чудацькі думки про укр. нац справу.
На поч. життя Франко матеріаліст, ближче до смерті – ідеаліст. Він матеріаліст, що тяжіє до ідеалізму. У близькості до природи тяжіє до Фейєрбаха. Вивчав ідеї Маркса і Енгельса. У деяких питаннях дискутує з Енгельсом. Поділяв науку на – 1) про природу, 2) про людину (суспільні, і додає теологію).
40. Соц-філ думка України в кін ХІХ-ХХ ст..
Крім концепції на соціалістичній основі існували ще концепції консервативної і національної ідеології. Представниками консерв ідеології були П.Куліш у свій построиантичний період та на поч. ХІХ ст. В.Липинський (роботи „Шляхта на Укр.”, „Листи до братів хліборобів” та ін. Консерватизм як ідеологія та псих поєднував ідеї неоплат філ та позитивізму. У Європі консерв сформувався на межі 18-19 ст. Основні принципи – 1) в основі світу лежить ірраціональна сила, що проймає собою весь світ, всі речі. По суті це духовна основа бога. 2)основою моралі у сусп житті має бути християнська мораль. 3) соц життя людей має базуватися на порядку, що ґрунтується на національних традиціях у сферах господарювання, адміністрування, військ справи, сфери культури. 4) провідною верствою сусп поступу має бути національна духовна еліта. 5) укр. консерватизм вважає, що держ має очолювати не виборна особа, бо вибори можна фальсифікувати, а представник родової знаті гетьман, чи король (князь). Влада має передаватися в спадок (конст монархія).
П.Куліш – розкриває свою концепцію у творі „Хуторівська філ” та „Листи з хутора”. Хутір – центральна одиниця соц-культур життя, бо саме укр. хутір зберіг нац традиції і мову, що сформувалися ще в княжій добі. Укр. місто з сер 18 ст перестало бути укр. за мовою і способом життя. На поч. ХХ ст. у містах мешкала лише 1/3 частина укр. населення. Так сомо службовців укр. було 1/3, тому про національні традиції в містах не оворилося.
Куліш пропонує свою концепцію поступу. Соц поступ на його думку проходить стадії – народження, дитинство, зрілість, старість. Саме на народженні і формуються нац традиції у різних сферах життя. Дитинством укр. життя був період княжої доби.Саме тут укр. мова була мовою князів. Був розроблений закон співжиття „Руська правда” – став Литовс. основою.
Але Укр. у своєму розвитку не дійшла стадії зрілості, бо була піддана татарській навалі. Тому у народний дух вкрався чужорідний татарс елемент, і сформував в Укр. прошарок людей, які не прагнули жити із своєї праці, а відвоювати. Цей соц прошарок Куліш наз голотою. Голота паралізувала війск сферу – козацтво, утворивши низове козацтво, яке провокувало війни з турками і татарами, в результаті чого Укр. змушена була десятиліття вести війну , що зрештою спричинило до послаблення і занепаду. Єдиним виходом для Укр, хуторизація укр. життя. Вона не означає відмежування від Європи, а те, що розвиток має базуватися на нац традиціях.
Липинський, як і Куліш, стверджував, що рушійною силою є хлібороб, бо його пов’язаність з природою виражає віру у ірраціональну силу, яка є в природі, в світі., по-друге його життя вимагає дисципліни і порядку, тому для хлібороба не властива демократія, як для жителя міста. Основною провідною силою має бути шляхта, але у ХІХ ст. вона зрадила інтереси хліборобів і почала служити інтересам чужої держ (рос дворянству). Тому завдання – відновити провідну верству еліту і на чолі має бути гетьман – спадкова влада.
Представниками націоналістичної ідеології є М.Міхновський „Самостійна Укр.”, Трохим Зеньківський, Дмитро Донців. Для Міхновського і Зеньківського основним законом соц прогресу є прямування нації до власної держ. Міхновський стверджує, що Укр. держ має мати кордони, що охоплюють її етнос і говорив про Укр. від Сяну до Кавказу.
Зеньківський вважав, що існують два підходи до соц поступу – І - підхід базується на філ Гегеля, який стверджує, що існує всезагальний соц поступ. Рос ідеологія посилаючись на цю концепцію говорить про всегромадянина – без нації, бо це неважливо, але наділі виходить, що всегромадянин – це всемоскаль. ІІ підхід до соц поступу базується на нац-культурному розвитку кожної нації зокрема і він своєрідний у кожної нації. Націоналістична ідеологія спирається на філ-кі ідеї представника нім клас філ – Фіхте, який у звернені до нім нації говорив „німці будьте найбільше німцями тоді станете людьми у найвищій мірі.
Донцов висунув концепцію історичного традиціоналізму. ЇЇ викладає у роботі „Дух нашої давнини”. Філ-ою особливістю цієї концепції є те, що він не спирається на раціоналістичну традицію, а на філ серця (Сков) і життя (Ніцше, Ортега і гас сет, Шпенглер).
У 50-х ХХ ст. аналізував в чому причина занепаду Укр. і стверджував, що треба подивитися на специфіку укр. життя і говорить, що укр.-цям дано не властивий соціалізм, демокр, щоб визначити, що їм властиве треба заглянути в давнину в дух.
Історично Укр. нація ієрархізована спільнота. Там є чітко два прошарки – духовна еліта – шляхта і маси. Маси – виробники, але не продуценти духовного життя. Але в ХХ ст. настала ера голоти. Завдання укр.-ців сформувати духовну еліту. Основні риси духовної еліти – шляхетність, озн, що пріорітетними цінностями для них батьки, держ, земля, бог, честь, мужність – здатність обстоювати на ділі цінності, які вони сповідують; розум – вчити цінності втілювати в життя.
Укр. сусп має різну біологічну основу, а тому і слабку духовну еліту. Цією біологічною основою є раси. Так в укр.-ців переважає остійська раса. Представник остійської раси є приклад слухняного підданого. Такими є радянські службовці. Расою, яка формує духовну еліту – нордійська раса і медетеріанська. Остійська є в Австрії, Польщі, Укр.; медетеріанська на Балканах, Фр. Остійська має не холодний розум.