34. Духовне життя Київської Русі і витоки вітчизняної філософської думки.

Питання філ. ідей в княжій Русі тісно пов’язане з прийняттям християнства 988р. В Європі це кін. Патристики, початок схоластики, а отже елементи патристики і схоластики ішли з Візантії до Укр. Зх. – як бог, світ а потім людина (бог спочатку), Сх.. – як Бог постає у людині (бог-людина).

Спрямованість розвитку філ. думки базується на світогляді КР, життєбачення, а тому тут слід говорити про витоки філ. ідей. Життєбачення у цій добі є наслідком попередніх епох, а це був дохристиянський період, пов'язаний з міфол. Світоглядом і язичництвом.

Тому до витоків філ. думки належить дохристиянський світогляд Київ. Держ. Він характерний тим, що став основою ідеї, змістом якої є вищі сили, які проймають собою природу, світ, людину, вони впорядковують світ природи і поєднують людину і природу. В цей період і закладається поклоніння землі, як частині природи, що годує людей, ставлення до землі як матері годувальниці. Така спрямованість життєбачення спрямовувала філ. у практичне русло.

Другим етапом є християнський світогляд. Це ідеї святого письма.

Третім – культура Візантії, Болгарії, Греції. Відомим представником в Укр.. патристики був Йоан Дамаскін, твори якого збереглися. Популярною було «Джерело знань», де є визначення філ.

Філ. – наука про речі видимі і невидимі.

Філ. - наука про все сутнє.

Філ. – як любов до мудрості, але мудрість має два значення –

• Сукупність знань про світ ХІІ ст. альманах «Бджола».

• Як вміння жити щасливо, як мистецтво жити (тут мудрість – вміння гармонізувати свої стосунки зі світом).

Тому філ. ідеї розвивалися у двох напрямках – як набуття будь-якого знання про світ (в Європі до ХVII ст.. всі науки входили у філ.); як вміння жити мудро. На основі східної патристики під мудрістю розуміли бога. Тоді жити мудро означало дістати ласку бога, але дістати ласку бога можна двома шляхами – 1) відреченням від світського життя і молінням. (У Києво-Печерському Патерику описано опис ченців Печерської лаври) - він проповідує етику смиреномудрости, яка базується на тому, що людина має гідність не коли стверджує власне Я, а коли відмовляється від Я ціною до бога. Тут щастя і мудрість у смиренності, бо через смиренність людина осягає любов до бога. 2) Ласку бога можна дістати через практичні справи, богоугодне діло. Таким богоугодним ділом є ремесло, військова справа, політика, будівництво храмів. Саме на цей напрям осягнення мудрості вказує Мономах у творі «Повчання дітям».

Практичний хар-ер філософських ідей виражає твір ХІІ ст. митрополита Іларіона Навського «Слово про з-н і благодать». Закон – це старий заповіт, благодать – новий. Іларіон протиставляє новий старому і стверджує, що старий – створено для одного народу, обраного богом – це не істина, а шлях до неї, бо був рабством. Новий - справжня істина, благодать для людей, бо даний всім людям незалежно від рас і матеріального стану. Він рівно світить всім як сонце.

Київська держ., прийнявши християнство, стала рівною серед всіх християнських Європейських держав. Її міць відома на всі чотири сторони світу і наше завдання і надалі дбати про могутність нашої держави. Він звеличує Володимира як царя – кагана і каже, що він даний богом, бо освятив державу.