- •1. Філософія і світогляд. Специфіка філософського знання.
- •2. Філософія в системі людської культури.
- •3. Історичний розвиток предмету філософії.
- •4. Структура філософського знання.
- •6. Особливості світосприйняття в культурі та філософії Стародавньої Індії.
- •7. Особливості світосприйняття в культурі та філософії Стародавнього Китаю.
- •8. Космоцентризм філософії досократиків.
- •9 Моральна філософія Сократа
- •10. Філософія Платона
- •11. Філософське вчення Арістотеля
- •12 Становлення категорії буття в античній філософії
- •13. Теоцентризм філософської думки Середньовіччя. Теологія і філософія.
- •14. Полеміка номіналізму і реалізму в схоластиці.
- •15. Т. Аквінський у формуванні томізму.
- •16. Антропоцентризм філософії Відродження
- •17. Пантеїзм як особлива форма світогляду
- •18. Проблема методу в філософії Нового часу (ф.Бекон, р.Декарт)
- •19. Раціоналізм та сенсуалізм як основні тенденції гносеології Нового часу
- •20. Проблема субстанції в філософії Нового часу.
- •21. Ідеї соціальної філософії у Просвітництві
- •22. Теорія пізнання і. Канта.
- •23. Система і метод філософії г. Гегеля
- •24. Загальна характеристика матеріалізму як філософської течії.
- •25. Формування і розвиток філ. Марксизму, її основні ідеї.
- •26. Позитивізм та його історична еволюція
- •27. Аксіологічна функція філософії. Вартості та їх класифікація.
- •28. Неокантіанська концепція аксіології. Ріккерт, Вебер.
- •29. Релігійна система цінностей і романтична концепція історії.
- •30. Прагматичне розуміння цінностей д. Дьюї
- •31. Формування та основна проблематика екзистенціалізМу
- •32. Філософія неотомізму.
- •33.Несвідоме в психоаналізі
- •34. Духовне життя Київської Русі і витоки вітчизняної філософської думки.
- •35. Формування професійної філософії в Україні. Києво-Могилянська академія.
- •36. Філософія г. Сковороди
- •37. "Філософія серця" п. Юркевича та український романтизм.
- •38. Світогляд та філософія кирило-мефодіївців.
- •39. Філософські та соціально-політичні погляди і.Франка і м.Драгоманова
- •41. Вчення Вернадського про ноосферу.
- •42. Проблема абсолюту в філософії. Субстанційність категорії духу і матерії.
- •43. Розвиток філософсько-наукових уявлень про рух, простір і час.
- •44. Онтологічні проблеми в новітній філософії.
- •45. Проблема свідомості в філософії
- •46. Проблема пізнаваності світу. Гносеологічний оптимізм і релятивізм.
- •47. Суб'єкт і об'єкт пізнання в їх історичному розвитку.
- •48. Концепції практики в філософії.
- •49. Проблеми сучасної соціальної філософії
- •2. Соціальна філософія в ірраціоналістичній традиції.
- •50. Чуттєве і розумове пізнання, їх основні форми та взаємодія.
- •51. Відображення світу та творчість розуму в пізнанні
- •52. Соціокультурний підхід до проблеми людини.
- •53. Поняття культури і цивілізації. Етапи цивілізаційного розвитку.
- •54. Філософське розуміння культури: натуралізм, соціологізм, аксіологізм
- •55. Проблема істини в філософії.
- •56. Наука та її соціальна роль. Кумулятивність наукового поступу.
- •57. Єдність диференціації та інтеграції в науці.
- •58. Поняття методу і наукової методології. Проблема класифікації методів пізнання.
- •59. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання, їх основні методи.
- •60. Моделювання, його види і роль в науці.
- •61. Вимірювання та використання приладів у науці.
- •62 Основні форми наукового знання
- •63. Методологічна функція філософської теорії
- •65. Новітні тенденції у співвідношенні диференціації та інтеграції науково-технічного знання.
- •66. Розвиток наукової методології в др. Пол. Хх ст. Її основні рівні
- •67.Науково-інтегративні процеси сучасності
- •68.Роль сучасних загальнонаукових підходів в оптимізації соціальної практики
- •70. Особливості сучасного (технологічного) етапу нтр.
- •71. Комп’ютерна революція як важливий компонент нтр та перспективи інформатизації суспільства
- •72. Науково-технічна революція і природа людини
- •73. Основні тенденції розвитку науки.
- •75. Сучасна екологічна криза і об’єктивний зміст екологічного імперативу.
- •76. Роль лісу в житті суспільства та завдання оптимізації лісогосподарської практики
- •77. Філософія та соціекологія. Необхідність екологізації світогляду людей та соціальної практики.
- •78. Суть інформаційної проблеми та шляхи її розв’язання. Україна в сучасному інформаційному просторі.
- •79.Сучасна філософія і етика природокористування
- •80. Філософські засади та зміст концепції сталого розвитку
- •81. Еколого-економічні, демографічні, соціологічні та філософські чинники аргументації моделі сталого розвитку суспільства.
- •82. Ноосферна стратегія сталого розвитку та роль науки в її реалізації.
- •83. Інформація як найважливіший ресурс суспільства сталого розвитку. Перспективи переходу до інформаційної цивілізації.
- •84. Ідея екологічної Конституції Землі (соціально філософський аспект)
- •85. Етика як загальнофілософська теорія моралі та етичні норми діяльності в науці.
- •86. Плагіат і шахрайство
- •87. Особисті інтереси науковця, корпоративні та сусп інтереси (проблеми моралі).
- •88. Соціальна відповідальність вченого.
- •89. Учитель і вчитель в науці
22. Теорія пізнання і. Канта.
Кант (17-18ст.) одним з перших німецьких філософів сприйняв ідеї Просвітництва. Він вірив у прогрес людства і виставити все на суд розуму, що і вплинуло на написанні праці під назвою «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму».
Філософську спадщину Канта поділяють на два періоди: «докритичний» і «критичний»
У «докритичний» період він розглядає проблеми виникнення світу, вивчає філософію Нового часу і доходить до висновку, що існує різниця між суперечностями розвитку природи і в мисленні.
«Критичний» період у філософії Канта починається з характеристики знань. Він поділяє їх на досконалі та недосконалі. Недосконалі знання ми отримуємо на основі чуттєвого пізнання. Досконалі ж знання лежать за межами емпіричного досвіду, тобто є апріорними. Апріорне знання виражає не стільки суть предметів і процесів, скільки обов'язок, ідеал, до якого потрібно весь час прагнути.
У теорії пізнання Кант стверджує, що спочатку потрібно визначити можливості людини (можливостей розуму) а потім вже пізнавати навколишній світ. Кант розрізняє «чистий розум» — абстрактне мислення і «практичний» розум — етичне вчення, етичні норми поведінки людини у суспільстві. У пізнанні ми орієнтуємося на «чистий розум». До цього поняття Кант відносить чуттєве Пізнання, буденну свідомість і розум. Кантівське поняття «критика чистого розуму» означає вивчення їх потенційних можливостей в пізнанні.
Характерною особливістю чуттєвого пізнання у Канта є «річ у собі». Чуттєвий досвід, за Кантом, не дає зрозуміти людині сутності речей. Вони є для нашого пізнання речей - лише матеріали, але не речі самі по собі. Те, якими є речі самі по собі, людина не може знати на основі чуттєвих даних. На їх основі вона може судити лише про те, якими речі являються нам завдяки нашій чуттєвості. Тому річ з того боку, якою вона дається людині у відчуттях є “річ для нас”.
Але тим, як річ постає у відчуттях, вона воднораз ховає таємницю своєї сутності, тобто Кант стверджує, що за межами чуттєвого пізнання існує «річ у собі», про яку ми нічого не можемо сказати, а лише констатуємо, що вона є. «Річ у собі» виконує такі функції: вона впливає на наші відчуття, але отримані відчуття не збігаються з властивостями самої речі; «річ у собі» існує об'єктивно, незалежно від суб'єкта, який її пізнає; «річ у собі» знаходиться в сфері трансцендентного (тобто є предметом віри); зрештою, «річ у собі»— це певний ідеал, недосяжний для людини, але до якого потрібно прагнути. Таким чином, на стадії чуттєвого пізнання «річ у собі» пізнати неможливо. Наше знання про «річ у собі» — це знання не змісту, а форми речі. Зміст пасивний, а форма активна. Апріорними формами чуттєвого пізнання Кант вважає простір і час.
Складовою частиною пізнання на рівні розсудку в Канта є пізнання себе, свого внутрішнього світу. На цьому ж рівні, з точки зору Канта, існують єдині форми пізнання всіх людей.
При пізнанні світу на рівні розуму Кант виділяє чотири основні ідеї й відповідно їх заперечення. Ідея (теза) плюс заперечення (антитеза) становлять антиномію. Антиномія у Канта (єдність протилежностей) означає, що теза та антитеза можуть бути доказані. Але Кант не поєднує протилежності, а протиставляє їх і на цій основі доходить висновку про неможливість пізнання навколишнього світу. Це спонукає його звернутися до проблеми практичного розуму, тобто до розгляду етичних норм поведінки людини.
В основі етики Канта лежить категоричний імператив: жити у злагоді з природою, діяти тільки на основі моральних норм, відноситись з повагою до себе і до інших людей.
Для реалізації категоричного імперативу в практичній діяльності потрібно дотримуватись трьох постулатів.
Перший — постулат свободи, людини буде вільною тільки тоді, коли вона підкоряється моральним нормам. Другим є постулат безсмертя душі. Воно досягається через прагнення людини до моральних ідеалів. Оскільки моральним ідеалом є Бог. Людина може лише наблизитися до нього але не може його досягти. Третій постулат—існування Бога; це логічно виходить із двох попередніх: для свободи волі та безсмертя душі потрібний Бог. Отже, він існує. Без віри в Бога неможлива віра у моральні норми, підкреслює Кант.