21. Ідеї соціальної філософії у Просвітництві

У філософії Просвітництва людина постає як неповторна індивідуальність та особистість. Філософські ідеї цього періоду відображали бачення людини в добу Нового часу Це насамперед непохитна впевненість у величі людського розуму.

ідея просвітительства - мало бути передумовою створення кращого сусп. Злидні – наслідок незнання та марновірства. Тому велику увагу приділяли навчанню дітей. Тут зародилась педагогіка. Просвітники переконані, що тільки розум і знання можуть рухати людство вперед, глупота і незнання зникне, а натомість з’явиться освічене людство,

Паскаль людина перевершує природу тим, що може всю її осмислити й пізнати Тільки мислити слід гідно, а отже — мислити на межі буття і не буття. Під час такого мислення людина розуміє, що єдиною й життєвою опорою може бути лише Бог.

Виступаючи На захисті приватної власності стоїть Вольтер: не допускав критики приватної власності, на чолі держави повинен стояти освічений правитель, який керує у межах конституційної монархії; царство розуму або свободи запанує лише тоді, коли суспільстві діятимуть "розумні закони", гарантом яких є державою раціонально побудоване суспільство це таке, що дає людині свободу слова, передбачає єдність "Я" і суспільного інтересу. У філософському доробку Вольтера є багато спільного з думками Д.Дідро (17ст), а саме надія на «освіченого монарха»; критика деспотичного правління; аргументи за конституційну монархію. Висунув програму усунення впливу церкви на уряд. Свідомість своїм походженням, за Д.Дідро, зобов'язана не Богові, а є результатом еволюції людини. Висловив також думки про „республіканську форму правління” . Гольбах (17ст.), який вірив у здатність людського розуму пізнавати навколишній світ, яка дозволяла віддавати перевагу діяльності видатних осіб у творенні історії. Віра допомагає людям позбутися тривог перед неминучою фатальністю, яка діє у світі.

Тема виховання була однією з провідних у філософії Просвітництва, її теоретичне опрацювання знаходимо у Гельвеція (17ст.) Вважаючи, що прагнення до насолоди життям зумовлює вчинки людей і виступає своєрідною рушійною силою розвитку суспільства. Прагнення людей повинні керуватися раціонально створені закони держави, або ці прагнення повинні відповідати здоровому глуздові (розумним законам природи).

Вольф, приходить до висновку, що пізнання світу може здійснюватись раціонально тоді, коли кожна з наук буде мати чітко окреслений предмет дослідження і не "заходитиме" за терени суміжної.

Ш.Л.Монтеск'є кожен народ має специфічні умови існування і насамперед географічні (клімат, поверхня Землі і т.ін.), а тому кожен окремий народ потребує й особливої форми правління: аристократії, демократи, деспотії або монархії. Дуже сучасно звучать слова Ш.Л.Монтеск'є про принцип розподілу влади — законодавчої, виконавчої і судової.

Ж.Руссо (17ст) вважав, що природним станом людини були первісні суспільні форми життя, коли на підставі розуму люди об'єднувалися у певні рівноправні спільноти:

• природним станом людини є об'єднання людей рівноправні спільноти

• рівноправ'я порушила приватна власність, яка розшарувала суспільство на багатих: і бідних

• нерівність людей треба усунути розумно: кожна людина повинна володітирівною часткою власності

Соціальна філософія - визначає специфіку і тенденції розвитку людського суспільства, механізми його утворення та закони існування, місце в ньому людини, соціальну будову суспільства, рівні і форми його організації, спрямованість та сенс людської історії, духовні основи суспільства.