18. Проблема методу в філософії Нового часу (ф.Бекон, р.Декарт)

Започатковує вивчення методів Ф. Бекон (16ст.) дивився з позиції науки як на вид знання, що здатне описати світ яким він є. Вихідним пунктом нового наукового методу, запропонованого Беконом, є емпірія, досвід, що спирається на експеримент.

Методом свого дослідження природи Бекон називає індукцію як форму доведення, що прислухається до голосу відчуттів, намагається осягнути природний характер речей. Цей метод вчить робити висновки після аналізу дослі­ду й елементів предмета дослідження. У пізнанні речей, явищ людина робить похибки, що базуються на упередженнях, які являють собою укорінені чи вродженні уявлення і фікції. Такі уявлення Бекон називає ідолами, примарами.

Ідоли роду властиві людям через недосконалість їхнього розуму. Наш розум прагне до більшого порядку та рівноваги в речах, аніж вони мають насправді. Ідоли печери, є вродженими і пов'язані з індивідуальним вихованням людини, індивідуальними враженнями її душі, тільки з їй властивими упередженнями. Ідоли ринку виникають на основі домовленості, що супроводжує соціальне життя людей. Можливі ж домовленості лише завдяки вживанню слів і мови. Поганий і неправильний вибір слів значно заважає розуму. Примари театру вселяються в душі людей від засвоєння ними різних догматів філософії та аксіом наук, бо кожна філософська система — це штучно вимишлений світ, як світ театру. Кожна філософська система й аксіоми наук правильні лише в конкретних межах пізнання і часу. Роби­ти їх авторитетними на всі часи є примарним уявленням людей.

Спосіб пізнання Бекона базується на розумовому поєднанні і роз'єднанні тіл природи. Цей спосіб і є індукція.

На відміну від Ф. Бекона, французький філософ Рене Декарт (15-16ст.) пропонує інший спосіб філософуван­ня. Центром і вихідним пунктом філософії Р. Декарта стає не Бог, а „мисляче Я”

Р. Декарт у своїй філософії усуває Бога з природи. На практиці це означало початок грабіжницького ставлення цивілізації до природи.

Істинне знання, за Декартом, людина досягає лише за допомогою розуму Але не досить мати добрий розум, головне вміти його застосовувати. Для того, щоб правильно вести свій розум, слід мати ґрунтовно розроблений спосіб його застосування, або метод. Таким методом Декарт вважає раціональну дедукцію і пропо­нує набір правил, яких слід дотримуватися в процесі побудови суджень при пізнанні істини.

Принципи своєї логіки він порівнює із законами держави, яких має бути мало, але їх належить дотримуватися. Ці принципи він формулює у вигляді чотирьох правил.

Перше правило методу вимагає «включати у свої міркування тіль­ки те, що мій інтелект уявляє так ясно і виразно, що ніяким чином не дає приводу сумніватися».У цьому правилі наявні дві ознаки: ясність, (що репрезентує силу переживання,) і виразність, (що виказує чітке виокремлення фактів). Ці ознаки в Декарта стверджують в інтелекті наявність інтуїції - вищим видом інтелекту­ального пізнання. Інтуїція в Декарта постає і критерієм істини. На думку Р. Декарта, інтелек­туальна інтуїція не має суб'єктивістських похибок, бо безпосередньо усвідомлює те, що виразно притаманне предмету пізнання.

Друге правило методу вимагає ділити кожну складність, на яку натрапляє інтелект, на більш прості частини для подальшого її пізнання. Поділ на прості частини належить вести до появи у свідомості простих тверджень і питань, які виявляються інтелектуальною інтуїцією.

Третє правило вимагає керувати «ходом своїх думок, починаючи з предметів найпростіших і легко пізнаваних. І підійматися поволі, як по сходинках, до пізнання найскладніших». Такий порядок міркування і є раціоналістичною дедукцією, що стверджується цим правилом. Отже, шлях пізнання істини - це інтелектуальна інтуїції і доконечна індукція.

Четверте правило вимагає «робити повсюди настільки повні реєс­три, а також загальні огляди, щоб бути впевненим, що нічого не пропу­щено». Дане правило орієнтує пізнання на досягнення найбільшої повноти знання. Наближене до максимальної повноти знання прямує від надійності (переконливості) до очевидності, ясності, виразності. Тобто індукція прямує до дедукції і далі до інтуїції. Таким чином Р. Декарт доводить, що повна індукція є окремим випадком дедукції. Викладені ним правила лягли в основу характеристики будь-якого пізнання. Філософію Декарта можна назвати радикальним раціоналізмом.

Н/Д навів приклад про мурашку, яка збирає і користується, павука – витягує із себе, бджолу – збирає і переробляє.