13. Проаналізуйте переваги пізнання як ідеального конструювання дійсності та недоліки пізнання як відображення.

Пізнання має свої переваги й недоліки: переваги – у наочності, недоліки – у спрощенні. Але в процесі пізнання ми маємо чітко керуватися певними вимогами, принципами, без яких нам не здобути істиних знань. Такими принципами пізнання є: об’єктивність: об’єкт пізнання, тобто речі, природні та соціальні явища тощо існують поза людиною і незалежновід неї й самого процесу пізнання. Звідси і випливає вимога: речі та явища слід пізнавати об’єктивно, тобто такими, якими вони є; до отриманих результатів людина не може додавати нічого від себе, від своєї суб’єктивності, видавати бажане не дійсне; Пізнаванність: людина є часткою природи, вона здатна адектно, з достатньою повнотою пізнавати природне і суспільне буття. Отже, неіснує ніяких нездоланних перепон на шляху безкінечного руху людини до дедалі повнішого й вичерпнішого осягнення дійсності, світу; Відображення, є першою умовою і пояснення пізнання, бо за своєю сутністю пізнання є процесом відображення речей, явищ світу в мозку людини; Визнальна роль практики, яка є основою, кінцевою метою пізнання і критерієм його істинності, моментом людської діяльності, доцільної за своєю сутністю. Тому процес пізнання є не чим іншим, як взаємодією суб’єкта пізнання об’єктом пізнання.

14. Проаналізуйте агностицизм і. Канта в контексті його розуміння самим дійсності.

Агностицизм (непізнанний, непізнаний) - філософська позиція, існуюча в науковій філософії, теорії пізнання і теології, вважаюча принципово неможливим пізнання метафізичних істин. Простіше кажучи, агностицизм заперечує можливість пізнання об'єктивної дійсності інакше як через її об'єктивні прояви. Виник у кінці 19 ст., як антитеза ідеям метафізики. У науковій філософії агностицизм ставить під сумнів істинність і заперечує можливість доказу або спростування тверджень, грунтованих повністю на суб'єктивних посилках. Агностицизм Канта слід узяти в лапки. Кант не був агностиком в сенсі повного заперечення здатності людини до пізнання світу, інакше, як своїми органами чуття (зором, слухом, дотиком, нюхом). Кант не заперечував важливість науки і наукових методів. Навпаки, сам агностицизм Канта виник як плід його роздумів про здійснені Ньютоном відкриття основних законів механіки. Відкриття Ньютона показали, що людина може розкривати закони природи, які він не може відчувати безпосередньо. Наприклад, закони руху космічних тіл. Для таких відкриттів людина використовує своє, як говорив Кант, апріорне знання світу, тобто знання, яке спочатку міститься в розумі людини, а не придбане на основі особистого досвіду. Наприклад, апріорним знанням є твердження, що не можуть існувати тіла, що не мають маси. У зв'язку з науковими відкриттями Ньютона перед Кантом виникло найважливіше питання про те, де пролягають межі пізнання людиною світу. До якої міри ми можемо зрозуміти природу і суть речей, які нами не відчуваються. У епоху Канта такими речами були атоми, всесвіт. Сьогодні це - чорні дири. Кант вважав, що головну трудність в пізнанні світу являє собою сама людина, точніше - її розум. Він суперечливий. Намагаючись пізнати світ все глибше і глибше, розум народжує протиріччя (як їх називав Кант - антиномії). Можна переконливо доводити, що світ нескінченний, але можна доводити, що світ - кінцевий. Можна доводити, що Бог є, але можна доводити, що Бога немає. І ніхто із сторін, що сперечаються, не буде правий або не правий. Центральним поняттям агностичної філософії Канта є поняття "Речі в собі" або "речі самій по собі". Будь-які предмети матеріального світу одночасно є "речами в собі" і явищами, тобто мають подвійну природу. Будь-який предмет матеріального світу пізнаваний тільки як явище, і в цьому сенсі він - феномен або "річ для нас", але як річ в собі він не пізнаваний до кінця в принципі. Агностицизм Канта - закладений в центральній думці його філософії, що ми знаємо цей світ не таким, яким він є сам по собі, але тільки таким, яким він відбивається в наших почуттях і осмислюється нашим розумом. І наскільки б бурхливо не розвивалася наука, розширюючи наші уявлення про навколишній світ, завжди буде щось, що ми ще не знаємо і тільки можемо припускати.