4.Розкрийте зміст концепції г. Сковороди про «три світи» та «дві натури».

У філософській системі Григорія Сковороди найбільш важливими є кілька концептів. Філософ настільки любить Біблію, що підносить її до рангу одного з трьох світів, з яких складається світобудова. На його думку, це такі світи: макрокосм – весь оточуючий нас світ, мікрокосм – світ людини («Людина – це маленький свiт»), і світ символів – Біблія. Ці світи перебувають у постійному русі і взаємозв’язку. Не пізнавши один із них, неможливо пізнати два інших. На думку філософа, починати треба з самопізнання. Не менш важливою у філософії Сковороди є теорія двох натур. За його словами, кожна людина, кожне явище світу поділяється на дві натури: перша – низька, зовнішня, темна; друга – внутрішня, висока, істинна, божественна. Перша натура – це твар, друга – це Бог. В поділі на дві натури філософ не робить винятку ні для якого явища світу. Навіть таку високу і святу для себе категорію, як віра, віра в Бога, він теж поділяє на дві натури. Він говорить, що можна вірити в бога – просто знати, що він є. І зовсім інша справа – любити його, довіритись йому, жити в Бозі. Перша віра – зовнішня, друга – внутрішня, істинна, божественна.

5.Розкрийте зміст культури як концентрованого вираження досягнень суспільства.

Поняття культура відноситься до фундаментальних в сучасному суспільстві. Важко назвати інше слово, яке мало б таке різноманіття змістовних відтінків. Питання культури як “виробництво людини” можна розглядати з двох боків: культура як творець людини та людина як творець культури. Раніше ми звертали увагу на культуру, як на процес нагромадження мудрості і як визначальний чинник поступу економіки та суспільства. Тепер настав час, коли ми можемо подивитись на культуру у більш широкому плані, а саме як на творчий аспект духовного життя суспільства. Культура - це безпосередня реалізація людської свободи, що створює нові символи - цінності, зразки людської поведінки, виробництва і відношень. Тому кожне досягнення культури підносить людину, і неповторне по своїй значимості, свідчить про нові людські можливості. Отже чим різноманітнішими стають людські відношення, тим різноплановішою стає і культура. Але творіння культури не мало б ніякого значення, якби воно не було об`єктом успадкування, копіювання, словом поширення. Маса творів майстрів культури минулого якими ми тепер користуємось, не дійшла до нас, коли б вони не копіювались і не тиражувались. Процес масового наслідування, повторення витворів культури здобув назву “цивілізація”.

6.Проаналізуйте основні концепції істини: кореспондентна, когерентна, прагматична, постмодерністська.

Істина — адекватна інформація про об'єкт (ним може бути і сам суб'єкт), отримана завдяки його чуттєвому чи інтелектуальному осягненню або завдяки свідченню (повідомленню) про нього. Найхарактернішою ознакою цієї інформації є її достовірність. Істина існує як певна духовна реальність в її інформаційному та ціннісному вимірах.  Кореспондентська концепція істини: істина - це відповідність знань дійсності. Ця концепція найчастіше використовується в експериментальної науки; Когерентна концепція істини - ця властивість самосогласованності знань. Когерентну концепцію істини в її застосуванні до емпіричним наукам не можна вважати гідним суперником класичної теорії. Вона придбала прихильників в середовищі математиків; Прагматична концепція - це корисність знання, її ефективність. Реальність зовнішнього світу є недоступною для людини, тому що людина безпосередньо має справу тільки зі своєю діяльністю; Постмодерна філософія уникає формулювання проблеми істини взагалі, оскільки в якості єдиної й граничної предметності в постмодернізмі виступає текст, що розглядається як самодостатня реальність, співвіднесення якої до реальності об'єктивної не є актуальним.