Оцінювання максимального значення періоду обертання зорі[ред. • ред. Код]

Маючи значення Vsin(i) (в км/с), можна визначити максимальну величину періоду обертання зорі (в днях) через значення її радіусу (вираженого в радіусах Сонця), використовуючи формулу

.

В даному випадку припукають, що i=90° й відповідно що екваторіальна швидкість обертання безпосередньо рівна Vsin(i). Проте у переважній більшості випадків таке припущення не є вірним, бо кут i може бути меншим за 90°. Тому екваторіальна швидкість обертання зорі завжди більша або рівна значенню Vsin(i) й відповідно період осьового обертання завжди менший або дорівнює P_max.

Стабільність величини Vsin(I)[ред. • ред. Код]

Оскільки спостерігач завджи знаходиться на Землі (у випадку наземних спостережень), або в навколоземному космічному просторі (у випадку спостережень з борту космічного телескопа), а зорі є досить віддаленими об'єктами у космосі, то для кожної окремої зорі кут i залишається незмінним в часі (за виключенням випадків прецесії чи нутації осі обертання зорі). Загалом екваторіальна швидкість обертання зорі також не зазнає значних змін протягом тисяч років, але змінюється в процесі еволюції зорі.^[2] Відповідно, параметр Vsin(i) можна розглядати як величину «постійну» для кожної окремо взятої зорі.

Спостереження[ред. • ред. Код]

Для зір однакових спекральних класів ширина спектральної лінії пропорційна екваторіальній швидкості обертання зорі.^[2]

Разом з тим є зорі які обертаються не за законом твердого тіла, а диференційно, коли кутова швидкість обертання більша на екваторі зорі й дещо менша на полюсах обертання (див. як приклад наше Сонце). Для таких зір разом з величинами параметрів Vsin(i) та i слід також знати закон диференційного обертання для того, щоб визначити їхню лінійну швидкість обертання на екваторі. Відомі також випадки диференційного обертання зір, коли кутова швидкістьобертання на екваторі зорі є меншою за кутову швидкість обертання на полюсах.

Закон Бугера-Ламберта-Бера

Закон Бугера-Ламберта-Бера — закон експоненційного зменшення інтенсивності світла в середовищі в залежності від товщини:

,

де   — інтенсивність світла на глибині x матеріалу   — інтенсивність світла на поверхні,   — коефіцієнт поглинання.

Закон носить назву, пов'язану з іменами німецьких фізиків Августа Бера, Йоганна Ламберта та французького астронома П'єра Бугера.

Закон Бугера - Ламберта - Бера - фізичний закон, що визначає ослаблення паралельного монохроматичного пучка світла при поширенні його в поглинаючої середовищі.

Закон виражається наступною формулою:

,

де - Інтенсивність вхідного пучка, - Товщина шару речовини, через яке проходить світло,   - показник поглинання (не плутати з безрозмірним показником поглинання  , який пов'язаний з формулою , де   -довжина хвилі).

Показник поглинання характеризує властивості речовини і залежить від довжини хвилі λ світла, що поглинається. Ця залежність називається спектром поглинання речовини.

Поглинання світла розчинами

Для розчинів поглинаючих речовин в поглинаючих світло розчинниках показник поглинання може бути записаний як:

,

де   - коефіцієнт, що характеризує взаємодію молекули поглинаючого розчиненої речовини зі світлом з довжиною хвилі,    —концентрація розчиненого речовини, моль / л.