
- •1.1. Поняття та ознаки правової поведінки
- •1.2. Види правової поведінки
- •2.1.Поняття правомірної поведінки та її ознаки
- •2.2. Структура правомірної поведінки
- •2.3. Види правомірної поведінки
- •3.1. Визначення поняття зловживання правом
- •3.2. Ознаки та види зловживання правом
- •3.3. Способи зловживання правом
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПОВЕДІНКА
1.1. Поняття та ознаки правової поведінки
У наш час поведінка людей є досить таки різноманітною. Вона має різні форми виразу, інтенсивність, мотиви, цілі, наслідки. Багатозначність поняття «поведінка» в різних суспільних науках досить значною мірою позначилася на його тлумаченні й у правознавстві. З точки зору права поведінка людини оцінюється по-різному. Існують певні відносини, які взагалі перебувають поза сферою правового врегулювання, а тому вони взагалі не оцінюються правом (відносини дружби, любові тощо). Такі відносини піддаються лише моральній оцінці. Для юридичної науки та практики найбільше значення та інтерес представляє поведінка людей у сфері дії права, а саме поведінка, яка врегульована правом. Така поведінка і має назву правової. Тобто можна дати чітке визначення правової поведінки. Розглянемо його з точки зору різних науковців.
На думку Крестовської Н. М. та Матвєєвої Л.Г., правова поведінка – це передбачена нормами об’єктивного права соціально значуща свідомо-вольова поведінка індивідів або їхніх об’єднань, яка, як правило, спричиняє або здатна спричинити певні юридичні наслідки [8, c. 316]
В. В. Копєйчиков вважає, що правова поведінка – це сукупність соціально значущих, виражених зовні у вигляді дій чи бездіяльності вчинків, що так чи інакше регламентуються нормами права і зумовлюють правові наслідки.
Говорячи про ознаки правової поведінки, можна виділити та розглянути такі:
- це поведінка, яка регламентується правовими нормами, тобто
перебуває у сфері дії юридичних норм (моделі правової поведінки по-різному відображені в правових нормах: одні заохочені правом як соціально корисні, а інші забороняються як соціально шкідливі);
- це поведінка, виражена зовні у формі діяння суб’єкта, тобто його дії чи бездіяльності (при цьому думки та емоції людини не можуть бути врегульовані правом);
- соціальна значущість, тобто правова поведінка може впливати на стан суспільних відносин, змінювати зв’язки між суб’єктами, сприяти нормальному процесу взаємодії між людьми чи, навпаки, гальмувати його (правовому врегулюванню підлягає лише та поведінка людей, яка має значення для суспільства);
- вольовий та свідомий характер ( право може впливати лише на таку поведінку людей, яка має свідомий характер та контролюється волею самої людини);
- здатність правової поведінки викликати юридичні наслідки, тобто приводити до виникнення, зміни або ж припинення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків у певних суб’єктів.
Однією з найважливіших форм правових наслідків є реакція держави на результати правової поведінки у вигляді заохочення, стимулювання,охорони соціально корисних вчинків або ж застосування заходів юридичної відповідальності за шкідливі дії.
Правова поведінка за внутрішньою структурою складається з певних діянь, які виражають ставлення суб’єкта до інших суб’єктів права.
Важливим зауваженням є те, що в нормах права більшою мірою моделюється не правова поведінка, а її елементи, а саме – правові вчинки. Правовий вчинок – це діяння, що складається з певних елементів, сукупність яких і утворює його склад. На мою думку, розглядаючи правовий вчинок, слід зазначити про його основні елементи: суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона.
Суб’єктом правового вчинку є фізична або юридична особа, яка є дієздатною та деліктоздатною, тобто здатною здійснювати свої права та обов’язки та нести юридичну відповідальність.
Суб’єктивна сторона правового вчинку показує внутрішнє ставлення суб’єкта до діяння, вчиненого ним та до наслідків, створених в результаті даного діяння.
Об’єкт правового вчинку – це ті явища навколишнього середовища, на які спрямовані діяння суб’єкта. Об’єктом правового вчинку можуть бути суспільні відносини, соціальні цінності.
Об’єктивну сторону правового вчинку становлять ті складові, які характеризують форму його зовнішнього виразу: діяння ( дія або бездіяльність), суспільно значущі наслідки ( корисні або навпаки – шкідливі), а також причинний зв’язок між певним діянням та його наслідком.