1.2. Підходи до вивчення рекреаційної агломерації

Рекреаційна агломерація виникає в курортних районах, що мають високий ступінь рекреаційної спеціалізації, значний рівень рекреаційного опанування, інтенсивний тип рекреаційного господарства.

Рекреаційні агломерації є локальними формами розвитку територіально-рекреаційних комплексів (ТРК) районного масштабу. ТРК в значній мірі визначає внутрішньоагломераційні зв'язки, санітарно-гігієнічний стан і головне - її функціональну і територіальну структури.

Агломерація, як компактне просторове угрупування поселень, об'єднаних різноманітними зв'язками, виступає як складна багатокомпонентна динамічна система. Вивчення її доцільно проводити з позицій системного і історичного підходів.

Застосування системного підходу визначається самою суттю агломерації, оскільки за визначенням Г.М. Лаппо агломерація - це система функціонально різних елементів, в якій визначають «сімейства» підсистем [24]. Також, сукупність явищ, пов'язаних з рекреаційною діяльністю, прийнято розглядати як систему, тобто щось цілісне, що складається з різнорідних, але взаємозв'язаних елементів [28; 37; 38].

Рекреаційна агломерація, як система, складається з декількох взаємозв'язаних підсистем, об'єднаних системоутворюючими зв'язками. Така система включає наступні підсистеми або блоки: природно-ресурсний, населення і розселення, рекреаційний, промисловий, сільськогосподарський, транспортний, інфраструктурний. Всі ці блоки функціонують як єдина цілісна система, між ними немає різких граней.

До основних системоутворюючих відносин, об'єднуючих дані блоки, відносять наступні: територіальну близькість і компактність розташування; наявність внутрішніх зв'язків; економічну і соціальну ефективність сумісного функціонування; взаємозв'язок в розвитку окремих підсистем; керованість [29; 35; 36].

Однією з характерних ознак агломерації є соціально-економічна і територіальна спільність. Це обумовлюється низкою чинників: єдністю географічного положення і фізико-географічних умов, використанням єдиного комплексу рекреаційних ресурсів, джерел енергії, інфраструктури, історичною спільністю господарського освоєння і заселення території, розвитком і розміщенням господарства, урбанізаційними процесами.

У звичайній агломерації провідним показником процесу агломерування є трудова рухливість населення у вигляді щоденних поїздок, а межі агломерації визначаються їх радіусом, то в рекреаційній агломерації таким показником виступають рекреаційні поїздки. Особливості даних поїздок, такі як напрями переміщень рекреантів і обслуговуючого персоналу, їх дальність і ритміка, визначають територіальну структуру рекреаційної агломерації.

Виробничо-економічні зв'язки охоплюють міські поселення усередині агломерації, що пов'язано з їх територіальною близькістю. З цим пов'язано формування спільності виробничої інфраструктури - наявність централізованих мереж газо-, електро-, теплопостачання. Між периферичними частинами і центром агломерації можуть встановлюватися зв'язки з постачання сировини підприємствам харчової промисловості. Але існуючі промислово-виробничі зв'язки за своїми масштабами, як правило, невеликі і мало зачіпають провідні функції господарського комплексу рекреаційної агломерації.

Часова взаємодія функціональних блоків рекреаційної агломерації призводить до зміни рекреаційного утворення, що обумовлює застосування у вивченні динамічного і історичного підходів.

Найбільш значним чинником, що визначає динамічність рекреаційних утворень, можна вважати суспільну рекреаційну потребу. Цей чинник впливає на рекреаційну діяльність і сприяє її розширенню, як в територіальному, так і у функціональному плані. З іншого боку, під впливом рекреаційних потреб відбувається зміна в структурі рекреаційної діяльності, тобто збільшується частка одних рекреаційних занять і зменшується - інших. При цьому збільшується кількість територій, що залучаються до рекреаційного використання, підвищується інтенсивність їх використання, що може викликати зростання кількості населених пунктів і їх розмірів. Також змінюється структура рекреаційних підприємств відповідно до зміни занять. Як правило, відбувається зменшення частки підприємств для лікування і збільшується частка підприємств для відпочинку здорового населення [28; 31].

Другим важливим чинником, що впливає на зміну рекреаційної агломерації, є процес загальногосподарського освоєння території [20; 22]. Як правило, виникненню рекреаційної агломерації передує загальногосподарське освоєння, в результаті якого створюється інфраструктура. В той же час господарське освоєння території викликає виникнення таких галузей, які можуть перешкоджати рекреаційному природокористуванню.

Третім чинником динамічності рекреаційної агломерації є мінливість її підсистем. При цьому найбільше значення мають зміни технічної підсистеми, природного і культурного комплексів. Негативним аспектом зміни технічної системи є перехід від неурбанізованих до урбанізованих форм відпочинку [2].

Історичний підхід дозволяє провести ретроспективний аналіз шляхом порівняння, аналогії, зіставлення, що відкриває можливість обліку змін, які відбуваються в рекреаційній агломерації і використовувати дані для прогнозу подальших змін. При цьому в першу чергу, встановлюється вплив історичних умов на функціональну структуру і територіальну організацію рекреаційного комплексу і відповідно на формування і розвиток рекреаційної агломерації.

РОЗДІЛ 2.

ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНОЇ

АГЛОМЕРАЦІЇ ВЕЛИКОЇ ЯЛТИ