Пожежна профілактика

Чітке виконання встановленого протипожежного режиму гарантує безпечну експлуатацію промислових підприємств, окремих будівель, споруд, виробничих установок, машин, приладів та апаратів. Цей режим ґрунтується на заздалегідь розроблених правилах та інструкціях, які відповідають умовам роботи виробничого устаткування і технологічному процесу підприємства. Тому всім, хто працює на даному підприємстві, необхідно добре знати, насамперед, технологічний процес виробництва і причини відхилення від нормальних умов роботи устаткування.

Введення на підприємстві суворого протипожежного режиму має на меті запобігти виникненню пожеж на робочих місцях, де ведуться вогневі роботи, використовують відкритий вогонь, вмикають електронагрівальні прилади або виконують інші небезпечні технологічні процеси.

Протипожежні інструкції (правила) розроблені для цехів, майстерень і опоряджувальних дільниць, в яких визначено ступінь пожежної небезпеки в них.

В інструкціях (правилах) з пожежної безпеки в кладових опоряджувальних дільниць повинно бути чітко зазначено допустиму норму завантаження їх товаро-матеріальними цінностями і порядок їх зберігання. На складі, де зберігаються паливо і мастильні матеріали, має бути вивішена інструкція, а в ній зазначено допустиму кількість кожного виду палива і мастильних матеріалів не тільки в кілограмах, але й у кількості бочок, бідонів та ін.

Інструкції (правила) пожежної безпеки, що стосуються цілого об'єкта, повинні бути вивішені на його території на видних місцях в цехах і відділах, а цехові — у тих цехах (відділах), складах, опоряджувальних дільницях, до яких їх безпосередньо віднесено.

Наказом керівника на кожному підприємстві встановлюється такий порядок, при якому всі робітники і службовці (в тому числі й тимчасові) в період оформлення на роботу зобов'язані пройти первинний протипожежний інструктаж. Особи, які не пройшли цього інструктажу, до роботи не допускаються.

Начальники цехів, опоряджувальних дільниць (майстерень, складів тощо) або особи, відповідальні за пожежну безпеку, перш ніж допустити до роботи новоприйнятого працівника, зобов'язані впевнитись у тому, що він пройшов первинний протипожежний інструктаж.

Інструктаж робітників і службовців проводиться у вигляді групової або індивідуальної бесіди. При цьому бажано розповісти слухачам про найхарактерніші причини виникнення пожеж і про заходи їх запобігання. При інструктажах бажано якомога ширше використовувати навчальні експонати, фотознімки, альбоми і схеми.

Крім проведених протипожежних інструктажів, на всіх пожежо — та вибухонебезпечних виробництвах з метою підвищення загальних технічних знань і засвоєння робітниками і службовцями спеціальних правил пожежної безпеки, специфічних для даного виробництва, слід організовувати і проводити пожежно-технічні мінімуми.

Загальні відомості про горіння і пожежну небезпеку

Для виникнення і протікання процесів горіння необхідна горюча речовина, окислювач в кількості, достатній для підтримки горіння, та джерело запалювання. Під горючим розуміють всяку тверду, рідинну або газоподібну речовину, здатну окислюватись з виділенням тепла і випромінюванням світла. Окислювачами, крім кисню, можуть бути, хлор, фтор, сірка і кисневмісні рідини, які при нагріванні або ударі в природних умовах розпадаються з виділенням кисню. Джерелом запалювання вважається всяка дія на горючу речовину і окислювач, яка може викликати горіння. Джерела запалювання поділяють на відкриті (що світяться) — полум'я, іскра, розжарені предмети, і заховані (що не світяться) — тепло хімічних реакцій, адсорбція, мікробіологічні процеси, тертя тощо.

Горіння — це окисний процес, який виникає при контакті горючої речовини, окислювача (звичайно, кисень повітря) і джерела запалювання. Горіння не виникає, якщо відсутня хоча б одна з цих умов. Тому вся система попередження пожеж заснована на тому, щоб не допустити одночасної взаємодії названих умов. Горіння може виникати в різних формах:

загорання — горіння під дією джерела запалювання; спалах — швидке згоряння горючої суміші, яке не супроводжується утворенням стиснутих газів;

самозагорання — різке підвищення швидкості екзотермічних реакцій, що призводить до горіння речовин (матеріалу, суміші);

запалення — загорання, що супроводжується появою полум'я;

самозаймання — самозагорання, що супроводжується появою полум'я;

вибух — швидке перетворення речовин (вибухове горіння), яке супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, спроможних виконувати роботу.

Схильність речовини і матеріалів до загорання визначається також температурою займання і самозаймання. Температура займання — найменша температура речовини, при якій вона виділяє горючу пару і гази з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння. Під температурою самозаймання розуміють найнижчу температуру речовини, матеріалу, суміші, при якій виникає різке підвищення швидкості екзотермічних реакцій, і закінчуються горінням з полум'ям. Самозаймання можливе тільки в тому випадку, коли кількість тепла, що виділяється при окисленні, перевищує віддачу тепла в навколишнє середовище. Проміжок часу, протягом якого виникає окислення до загорання, називають періодом індукції або періодом запізнення самозаймання.

Процес самозапалення, залежно від причини, буває хімічним, мікробіологічним і тепловим. Хімічне самозапалення виникає внаслідок дії на речовину кисню, повітря, води, а також при взаємодії речовин.

Наприклад, самозапалюється промаслене ганчір'я, клоччя через окислення масел киснем повітря з виділенням теплоти. Під дією води на лужні метали займається водень, який при цьому утворюється. Займаються горючі речовини під дією окислювачів.

Мікробіологічне самозапалювання виникає внаслідок дії термофільних мікроорганізмів (наприклад, у вологому торфі, матеріалах рослинного походження). Теплове самозапалювання виникає внаслідок самонагрівання, яке зумовлюється процесами окислення, розкладу і зовнішнього нагрівання.

Залежно від стану горючої системи і швидкості реакції горюча речовина плюс окислювач розрізняють два види горіння: повне, — при достатній кількості окислювача, і неповне — при нестачі окислювача. При неповному горінні утворюються горючі і токсичні продукти (окис вуглецю та ін.). Горючі системи можуть бути хімічно однорідними та неоднорідними. До хімічно однорідних належать системи, де горюча речовина й повітря рівномірно перемішані; до хімічно неоднорідних систем, в яких горюча речовина і повітря не перемішані і мають межі поділу. При цьому кисень повітря дифундує через продукти згоряння до горючої речовини. Дифузне горіння залежить від швидкості дифузії кисню в зону реакції. Полум'я, яке при цьому утворюється, також називають дифузним.

При горінні однорідних горючих сумішей виникає кінетичне горіння, швидкість якого залежить лише від швидкості передавання теплової енергії в суміші. Воно досягає сотень метрів на секунду і супроводжується вибухом.

Вибухова спроможність сумішей горючих газів, пари або пилу з повітрям зберігається лише у визначених інтервалах співвідношень їх компонентів — так званих концентраційних меж запалювання. Концентрація речовини у повітрі, нижче якої загоряння не виникає, називається нижньою межею, а вище якої суміш вже не запалюється — верхньою межею запалювання. Проміжок між верхньою і нижньою межею зветься областю запалювання. При місткості пари, газів або пилу в повітрі, менше нижньої межі, горіння не виникне через недостатню кількість горючого матеріалу. Якщо концентрація горючої речовини перевищує верхню межу, то неможливість горіння зумовлюється нестатком окислювача, необхідного для забезпечення процесу горіння. Найбільшу небезпеку становить така концентрація вибухонебезпечної речовини в повітрі, при якій весь кисень, що міститься в цьому об'ємі, бере участь у вибуху. Така концентрація називається максимальною.