
- •1. Наукові засади державного регулювання господарських процесів і економічної політики
- •1.1. Економічне теорія як методологічна основа управління господарськими процесами
- •1.2. Методи дослідження економічних явищ і процесів. Позитивна і нормативна економіка
- •1.3. Рівні економічного аналізу та обґрунтування управлінських рішень
- •1.4. Регулювальна роль держави в контексті еволюції економічної теорії
- •1.5. Сучасне розуміння сутності державного регулювання економіки, економічної політики і публічного адміністрування (врядування)
- •1.6. Основні економічні цілі та умови їх системної реалізації
- •1.7. Система національних рахунків як методологія моделювання макроекономічних процесів
- •2. Економічна система як об'єкт економіко-політичного регулювання
- •2.1. Організування господарського життя суспільства
- •2.2. Основні фактори суспільного виробництва. Виробнича функція
- •2.3. Сутність, цілі і структура економічних систем
- •2.4. Типологізація і порівняння економічних систем
- •2.5. Права власності як основа функціонування економічних систем
- •2.6. Ринковий механізм координування господарського життя суспільства
- •2.7. Ефективність економіки, її фактори і показники
- •2.8. Рушійні сили і виміри економічного зростання
- •Запитання. Завдання
- •3. Економічні функції держави у сфері регулювання і господарських процесів
- •3.1. Відмови ринку як об'єктивні передумови втручання держави в економіку
- •3.2. Економічні функції держави та особливості їх реалізації в трансформаційній економіці
- •3.3. Сутність, етапи становлення та цілі державного регулювання економіки
- •3.4. Об'єкти та суб'єкти державного регулювання економіки
- •3.5. Інструменти, методи та механізми державного регулювання економіки
- •3.6. Моделі державного регулювання економіки та чинники їх запровадження
- •3.7. Ефективність державного регулювання економіки
- •3.8. Вади, доцільні межі та принципи державного регулювання економіки
- •4. Механізми регулювання державного та приватного секторів економіки
- •4.1. Державний сектор економіки і його регулювальний вплив на розвиток ринкової економіки
- •4.2. Прогнозування і програмування соціально-економічного розвитку країни, макроекономічне планування
- •4.3. Державні замовлення (державні контракти) в системі державного регулювання економіки
- •4.4. Регулювання приватизаційних процесів у трансформаційній економіці
- •4.5. Державно-приватне партнерство
- •4.6. Приватний сектор економіки і механізми державного регулювання підприємництва
- •4.7. Формування системи державної підтримки підприємницької діяльності
- •4.8. Регуляторна політика держави в господарській сфері
- •Запитання. Завдання
- •5. Механізми державного регулювання відтворювальних процесів у ринковій економіці
- •5.1. Державне регулювання структури ірс зрушень в економіці та структурна політика держави
2.7. Ефективність економіки, її фактори і показники
Поняття «ефективність економіки» є центральним в економічній науці. Оскільки ефективність у загальному розумінні означає здатність у найкращий спосіб використати те, що є в наявності, щоб досягти бажаного результату, вона має основне значення при ухваленні індивідуальних і суспільних рішень.
Економічна ефективність — досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці.
Це поняття зазвичай розглядають у двох аспектах: технічному і економічному. Технічна ефективність — це використання мінімальної кількості ресурсів для виробництва певного обсягу продукції або досягнення максимального обсягу за фіксованих витрат певних ресурсів. Отже, технічна ефективність економіки характеризує зв'язок між кількістю одиниць використаних ресурсів і отриманою кількістю необхідного продукту. Більша кількість продукту, отримана внаслідок використання визначеного обсягу затрат, означає підвищення ефективності, менша — її зниження.
Суспільство намагається використати рідкісні ресурси ефективно, щоб отримати максимальну кількість корисних товарів і послуг. Для цього потрібні повні зайнятість і обсяг виробництва. Економіка повинна забезпечити роботою всіх, хто хоче і здатний працювати, не можуть також простоювати орні землі або капітальне устаткування.
Повний обсяг виробництва означає, що ресурси слід використовувати так, щоб вони робили найцінніший внесок у загальний обсяг продукції. Технічна ефективність також передбачає таке використання ресурсів, яке максимально задовольняє потреби. Ресурси використовують неефективно, якщо одного товару виробляють забагато, а іншого — замало. Повний обсяг виробництва передбачає також застосування передових технологій — накопичених суспільством знань і вмінь, що стосуються насамперед промисловості і сільського господарства. Технологія втілює взаємодію між основними чинниками виробництва, науковими відкриттями та способами впливу людини на предмети праці на основі механічних, фізичних і хімічних властивостей засобів виробництва. Технології визначають кількість і склад благ, які суспільство може виробити за наявних ресурсів.
Технічну ефективність економіки можна вимірювати на макро- та мікрорівнях. На макроекономічному рівні ефективність. — це відношення виробленого продукту (ВВП, ВНД, НД) до витрат ресурсів (праця, капітал, земля), причому можна окремо оцінювати ефективність капіталу, ефективність праці, ефективність землі (надр), використання енергетичних ресурсів (табл. 2.4).
Таблиця 2.4 – Показники ефективності розвитку економіки на макрорівні
Показник |
Формула |
Умовні позначення |
1 |
2 |
3 |
Виробництво ВВП (НД) на душу населення |
ВВПд.н. = ВВП / Н НДд.н. = НД / Н |
ВВП — обсяг внутрішнього валового продукту; НД — обсяг національного доходу; Н — середньорічна кількість населення в країні |
Рентабельність національного виробництва |
Рвир.= ВНД /(Фосн+Фоб) Рвир.= НД /(Фосн + Фоб) |
ВНД — обсяг валового національного доходу; НД — обсяг національного доходу; Фосн., Фоб. — середньорічна вартість основних і оборотних фондів |
Продуктивність суспільної праці |
Ппр = ВВП /ПВП Ппр. = ВВП / НЗ Ппр. = НД / ПВП Ппр. = НД / Нз |
ВВП — обсяг валового внутрішнього продукту; НД — обсяг національного доходу; ПВП — середньорічна кількість промислово-виробничого персоналу у сфері матеріального виробництва; НЗ — середньорічна кількість зайнятого населення |
Фондовіддача ВВП (НД) |
Фвід. = ВВП / Фосн. Фвід. = НД / Фосн.
|
ВВП — обсяг внутрішнього валового продукту; НД — обсяг національного доходу;. Фосн. — середньорічна вартість основних фондів |
Фондомісткість (фондоємність) ВВП (НД) |
Фміст. = Фосн. / ВВП Фміст. = Фосн. / НД |
ВВП — обсяг валового внутрішнього продукту; НД — обсяг національного доходу; Фосн. — середньорічна вартість основних фондів |
Матеріаломісткість (матеріалоємність) ВВП (НД) |
Мміст. = М / ВВП Мміот. = М / НД |
ВВП — обсяг валового внутрішнього продукту; НД — обсяг національного доходу; М — вартість спожитих матеріальних ресурсів |
Перелік подібних показників можна продовжити, а основою для їх зіставлення можуть бути:
— встановлені, визнані нормативні значення показників, досягнення яких свідчить про ефективність використання ресурсів, витрат;
— значення показників ефективності тих самих об'єктів, процесів, отримані в попередні періоди часу. За наявності сприятливої динаміки зміни показників, збільшення віддачі ресурсів, витрат економіку вважають ефективною;
— значення аналогічних показників ефективності, отримані на інших подібних об'єктах, в аналогічних процесах, у зарубіжній практиці. Використання ресурсів, їх віддачу вважають ефективними, якщо показник ефективності істотно не поступається аналогам, обраним як база порівняння.
На мікроекономічному рівні технічна ефективність — це відношення виробленого продукту (обсягу продажів компанії) до витрат (праця, сировина, капітал). Для вимірювання ефективності виробництва галузей національної економіки використовують показники продуктивності праці, фондовіддачі, розраховані для цієї галузі, а також рентабельності, окупності інвестицій та ін. З їх допомогою зіставляють різні варіанти розвитку виробництва, розв'язання його структурних проблем. Ефективність підприємства характеризується виробництвом товару або послуги з найменшими витратами і виражається в його здатності виробляти і продавати максимальний обсяг продукції прийнятної якості з мінімальними витратам і.
З'ясовуючи технічну ефективність, не беруть до уваги різну вартість ресурсів, або неоднакову вигоду від виробництва різних видів продукції, тому прийняття рішень з позицій технічної ефективності не може визначити оптимальні варіанти використання рідкісних ресурсів. Наприклад, господарство може бути технічно ефективним у виробництві продукту А, але якщо покупці надають перевагу продукту Б, то виробництво продукту А буде неефективним.
Основним критерієм економічної ефективності є ступінь задоволення кінцевих потреб суспільства і насамперед потреб, пов’язаних з розвитком людської особистості. Економічної ефективності досягає та господарська система, яка найбільшою мірою забезпечує задоволення матеріальних, соціальних, духовних потреб, гарантує високе й рівень і якість життя. Основою такої ефективності слугує оптимальний розподіл ресурсів, що є в розпорядженні суспільства, між галузями, секторами і сферами національної економіки. Ефективність економічної си ;теми залежить від ефективності виробництва, соціальної сфери (систем освіти, охорони здоров'я, культури), державного регулювання.
Отже, економічна ефективність — поняття ширше, ніж технічна ефективність, оскільки враховує витрати і та вигоди, пов'язані з різними ринковими вподобаннями, намірами і рішеннями. Щоб отримати максимальну користь від використання обмежених ресурсів, суспільство повинно виконувати тільки ті економічні дії, які забезпечать додаткові вигоди, що перевищують додаткові витрати. За таким підходом не варто здійснювати економічні дії, якщо де даткові витрати перевищують додаткову вигоду.