2.7. Ефективність економіки, її фактори і показники

Поняття «ефективність економіки» є центральним в економічній науці. Оскільки ефективність у загальному розумінні означає здатність у найкращий спосіб вико­ристати те, що є в наявності, щоб досягти бажаного результату, вона має основне значення при ухваленні індивідуальних і суспільних рішень.

Економічна ефективність — досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці.

Це поняття зазвичай розглядають у двох аспектах: технічному і економічному. Технічна ефективність — це використання мінімальної кількості ресурсів для виробництва певного обсягу продукції або досягнення максимального обсягу за фіксованих витрат певних ресурсів. Отже, технічна ефективність економіки характеризує зв'язок між кількістю одиниць викори­станих ресурсів і отриманою кількістю необхідного про­дукту. Більша кількість продукту, отримана внаслідок використання визначеного обсягу затрат, означає підвищення ефективності, менша — її зниження.

Суспільство намагається використати рідкісні ресурси ефективно, щоб отримати максимальну кількість корис­них товарів і послуг. Для цього потрібні повні зайнятість і обсяг виробництва. Економіка повинна забезпечити робо­тою всіх, хто хоче і здатний працювати, не можуть також простоювати орні землі або капітальне устаткування.

Повний обсяг виробництва означає, що ресурси слід використовувати так, щоб вони робили найцінніший внесок у загальний обсяг продукції. Технічна ефектив­ність також передбачає таке використання ресурсів, яке максимально задовольняє потреби. Ресурси викори­стовують неефективно, якщо одного товару виробляють забагато, а іншого — замало. Повний обсяг виробництва передбачає також застосування передових технологій — накопичених суспільством знань і вмінь, що стосуються насамперед промисловості і сільського господарства. Технологія втілює взаємодію між основними чинника­ми виробництва, науковими відкриттями та способами впливу людини на предмети праці на основі механіч­них, фізичних і хімічних властивостей засобів виробництва. Технології визначають кількість і склад благ, які суспільство може виробити за наявних ресурсів.

Технічну ефективність економіки можна вимірюва­ти на макро- та мікрорівнях. На макроекономічному рівні ефективність. — це відношення виробленого продукту (ВВП, ВНД, НД) до витрат ресурсів (праця, капітал, земля), причому можна окремо оцінювати ефективність капіталу, ефективність праці, ефективність землі (надр), використання енергетичних ресурсів (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 – Показники ефективності розвитку економіки на макрорівні

Показник	Формула	Умовні позначення
1	2	3
Виробниц­тво ВВП (НД) на душу населення	ВВПд.н. = ВВП / Н НДд.н. = НД / Н	ВВП — обсяг внутрішнього валового продукту; НД — обсяг національного доходу; Н — середньорічна кількість населення в країні
Рентабель­ність націо­нального виробниц­тва	Рвир.= ВНД /(Фосн+Фоб) Рвир.= НД /(Фосн + Фоб)	ВНД — обсяг валового національного доходу; НД — обсяг національного доходу; Фосн., Фоб. — середньорічна вартість основних і оборотних фондів
Продук­тивність суспільної праці	Ппр = ВВП /ПВП Ппр. = ВВП / НЗ Ппр. = НД / ПВП Ппр. = НД / Нз	ВВП — обсяг валового внутрішнього продукту; НД — обсяг національного доходу; ПВП — середньорічна кількість промислово-виробничого персоналу у сфері матеріального виробництва; НЗ — середньорічна кількість зайнятого населення
Фондо­віддача ВВП (НД)	Фвід. = ВВП / Фосн. Фвід. = НД / Фосн.	ВВП — обсяг внутрішнього валового продукту; НД — обсяг національного доходу;. Фосн. — середньорічна вартість основних фондів
Фондо­місткість (фондоємність) ВВП (НД)	Фміст. = Фосн. / ВВП Фміст. = Фосн. / НД	ВВП — обсяг валового внутрішнього продукту; НД — обсяг національного доходу; Фосн. — середньорічна вартість основних фондів
Матеріаломісткість (матеріало­ємність) ВВП (НД)	Мміст. = М / ВВП Мміот. = М / НД	ВВП — обсяг валового внутрішнього продукту; НД — обсяг національного доходу; М — вартість спожитих матеріальних ресурсів

Перелік подібних показників можна продовжити, а основою для їх зіставлення можуть бути:

— встановлені, визнані нормативні значення показ­ників, досягнення яких свідчить про ефективність використання ресурсів, витрат;

— значення показників ефективності тих самих об'єктів, процесів, отримані в попередні періоди часу. За наявності сприятливої динаміки зміни показників, збільшення віддачі ресурсів, витрат економіку вважа­ють ефективною;

— значення аналогічних показників ефективності, отримані на інших подібних об'єктах, в аналогічних процесах, у зарубіжній практиці. Використання ресур­сів, їх віддачу вважають ефективними, якщо показник ефективності істотно не поступається аналогам, обра­ним як база порівняння.

На мікроекономічному рівні технічна ефективність — це відношення виробленого продукту (обсягу продажів компанії) до витрат (праця, сировина, капітал). Для вимірювання ефективності виробництва галузей націо­нальної економіки використовують показники продук­тивності праці, фондовіддачі, розраховані для цієї галу­зі, а також рентабельності, окупності інвестицій та ін. З їх допомогою зіставляють різні варіанти розвитку виробництва, розв'язання його структурних проблем. Ефективність підприємства характеризується вироб­ництвом товару або послуги з найменшими витратами і виражається в його здатності виробляти і продавати максимальний обсяг продукції прийнятної якості з мінімальними витратам і.

З'ясовуючи технічну ефективність, не беруть до ува­ги різну вартість ресурсів, або неоднакову вигоду від виробництва різних видів продукції, тому прийняття рішень з позицій технічної ефективності не може визначити оптимальні варіанти використання рідкісних ресурсів. Наприклад, господарство може бути технічно ефективним у виробництві продукту А, але якщо покуп­ці надають перевагу продукту Б, то виробництво про­дукту А буде неефективним.

Основним критерієм економічної ефективності є ступінь задоволення кінцевих потреб суспільства і насамперед потреб, пов’язаних з розвитком людської особистості. Економічної ефективності досягає та господарська система, яка найбільшою мірою забезпе­чує задоволення матеріальних, соціальних, духовних потреб, гарантує високе й рівень і якість життя. Осно­вою такої ефективності слугує оптимальний розподіл ресурсів, що є в розпорядженні суспільства, між галузя­ми, секторами і сферами національної економіки. Ефек­тивність економічної си ;теми залежить від ефективно­сті виробництва, соціальної сфери (систем освіти, охо­рони здоров'я, культури), державного регулювання.

Отже, економічна ефективність — поняття ширше, ніж технічна ефективність, оскільки враховує витрати і та вигоди, пов'язані з різними ринковими вподобаннями, намірами і рішеннями. Щоб отримати максимальну користь від використання обмежених ресурсів, суспіль­ство повинно виконувати тільки ті економічні дії, які забезпечать додаткові вигоди, що перевищують додат­кові витрати. За таким підходом не варто здійснювати економічні дії, якщо де даткові витрати перевищують додаткову вигоду.