Зміст

Вступ……………………………………………………………..………….

Розділ І. Загальна характеристика незаконного проведення аборту

1.1 Аборт як соціальне явище «звичайного » вбивства…...............................

1.2. Проведення абортів та їх законодавче регулювання в зарубіжних країнах ............................................................................................................................

Розділ ІІ. Юридичний склад злочину, передбачений ст.134 КК України.......

2.1. Об'єктивні ознаки юридичного складу незаконного проведення аборту….

2.2. Суб'єктивні ознаки юридичного складу незаконного проведення аборту...............................................................................................................

Розділ 3. Проблеми кримінально-правового регулювання…………………

Висновки…………………………………………………………...…..…..….....

Список використанних джерел………………................................................

Вступ

Актуальність теми. Конституція України проголошує, що життя і здоров'я людини є найвищими соціальними цінностями. Саме тому для їх забезпечення держава вживає різнобічних заходів, в тому числі й кримінально-правову охорону. Одним з проявів такої охорони є заборона незаконного проведення аборту. В медицині розрізняють аборт як мимовільне переривання вагітності, що не залежить від волі жінки і аборт як штучне переривання вагітності, що проводиться за бажанням жінки. З точки зору кримінального права саме останній вид аборту і становить інтерес у випадках його незаконності.

В Україні, відповідно до законодавства (ст.281 ЦК України та ст.50 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»), жінка має право на штучне переривання вагітності. Так, операція штучного переривання вагітності може бути проведена лише за бажанням жінки в акредитованих закладах охорони здоров’я при вагітності строком не більше 12 тижнів. За наявності певних медичних та немедичних підстав штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від 12 до 22 тижнів.

Офіційна статистика свідчить, що жінки активно використовують надане їм право на штучне переривання вагітності. Згідно з офіційними даними МОЗ України, у 1990 р. було проведено 1019 тис. абортів, у 1995 р. – 740 тис., у 2000р. – 434 тис., у 2003 р. – 316 тис., у 2004 р. – 289 тис., у 2005 р. – 264 тис., у 2006 р. – 230, у 2007 р. – 225 тис., у 2008 р. – 217 тис., у 2009 р. – 195 тис., у 2010 р. – 177 тис., у 2011 р. – 169 тис. Як видно, незважаючи на тенденцію до зниження, рівень штучного переривання вагітності в Україні залишається високим.

штучне переривання вагітності та пов'язані з ним ускладнення призводять до смерті майже кожної десятої жінки, чому можна було запобігти. Спостерігається й несприятлива тенденція до збільшення кількості випадків штучного переривання вагітності у вперше вагітних, що призводить до високого рівня захворюваності та ризику безплідності у жінок.

Особливу небезпеку для здоров'я чи навіть життя становлять аборти, проведені всупереч їх нормативно визначеним умовам та/або порядку. І хоча їх кількість незначна (за даними Державної судової адміністрації України та Єдиного державного реєстру судових рішень в період з 2003 р. по 2012 р. судами України було розглянуто 14 кримінальних справ про незаконний аборт) , тим не менш, саме вони становлять підвищену небезпеку. Тому, з метою належного забезпечення здоров’я та життя вагітної жінки, умови та порядок проведення штучного переривання вагітності взято під кримінально-правову охорону – в ст.134 КК України встановлена відповідальність за незаконне проведення аборту.

Предметом дослідження є кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини, його доктринальне розуміння та практика застосування.

Метою роботи є комплексна характеристика злочину, передбаченого ст. 134 Кримінального кодексу України, а саме кваліфікації злочину про незаконне проведення аборту.

Відповідно до мети в роботі поставлено наступні завдання:

визначення поняття та об'єктивних ознак юридичного складу злочину про незаконне проведення аборту;

дослідження суб’єкта та суб'єктивних ознак юридичного складу злочину про незаконне проведення аборту ;

Розмежування незаконного проведення аборту від складу злочину, передбаченого ст.117 КК України вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини.

Розділ І. Загальна характеристика незаконного проведення аборту

1.1 Аборт як соціальне явище «звичайного » вбивства

Аборт – це переривання вагітності. Як легко й просто нам це вимовляти, та насправді – це не так просто й неоднозначно. Аборт – проблема сучасного суспільства. І думки з цього питання розділились, з одного боку – це

планування сім’ї, а, з іншого – це вбивство.

Не заглиблювачись й зупиняючись на медичних аспектах цієї операції і її шкоди для здоров’я самої жінки.

Невже у когось підніметься рука просто так убити дитину (будь-якого віку), бо її не хочуть мати? Звичайно, ж ні, бо це – злочин, який підпадає під кримінальну відповідальність і йде в розріз із нормами моралі. Тобто – це аморально. Чому ж саме жінка так легко приймає рішення зробити аборт, посилаючись на будь-які причини і, вважаючи себе повновладною власницею цього крихітного тендітного і такого загадкового створіння. Після дослідження генетиками спадкового матеріалу людини вчені прийшли до загальної думки: життя людини починається з моменту зачаття. Саме в цей момент закладаються такі риси людини як стать, колір очей, волосся, шкіри, тенденція до високого або низького росту, міцного здоров'я або схильність до певних хвороб, інтелект, таланти і так далі. Зважаючи на це переривання вагітності будь-якого строку є справжнє вбивство. Використання контрацептивних засобів попередження вагітності теж є переривання цієї вагітності лише на дуже ранніх строках. І це теж убивство. Зародок має весь спектр відчуттів людини. Почуття страху йому теж відомо, а особливо коли мова йде про його власне існування. Підтвердженням цьому є документальний фільм „Німий крик”, в якому показано вбивство дитини у лоні матері на десятому тижні життя. Його автор Б. Нетенсон, лікар із США. Отже, усі зачаті діти в Україні несуть в собі завдання по розвитку й розквіту саме цієї землі, саме цієї спільноти людей. Ось чому – все це і називається генофондом – нашим національним скарбом. А ми, здійснюючи аборти – вбивство ненароджених дітей, планомірно знищуємо ті дари, що посилаються нам від Бога, з великої милості і любові до нас нерозумних і темних, ми їх відкидаємо і планомірно знищуємо генофонд нації і саму українську націю.

А втрати величезні. За рік в Україні робиться до 450 тисяч абортів і це тільки офіційні дані. За 15 років незалежності ця цифра сягнула 6 мільйонів 750 тисяч. І вона рівна втратам за час голодомору 32-33 років. Вдумайтесь, ми втратили майже 7 мільйонів наших співгромадян не в роки війни, не в роки голоду, а в роки духовного занепаду. А якщо додати ще той факт, що через зроблені аборти велика кількість жінок не може більше мати дітей, то це справжній геноцид, який ми творимо своїми руками. І з цього виходить, що найбільші вороги для нас – ми самі. То чи варто бідкатись за демографічну ситуацію і шукати когось винного? Ось той потенціал, ось той резерв, що може розв’язати проблему. Потрібно лише повернутись лицем до проблем сім’ї, матерів і дітей.

Потрібно змінити суспільне відношення до жінки-матері, підняти її статус як носія життя і як джерела існування самого суспільства. Якщо засохне джерело, то загине саме суспільство. Суспільство повинно повернутись лицем до проблем жінок, а особливо матерів і створити всі умови для щасливого материнства.

У підростаючого покоління потрібно формувати гідне ставлення до жінки, матері, дитини і їх ролі в розвитку самого суспільства. Потрібно наших молодих співгромадян інформувати про всю повномасштабну шкоду абортів і їхні наслідки.

Потрібно сформувати в суспільстві й статус ненародженої людини – її зародка, закласти законодавчу базу по її захисту й захисту самого генофонду нації, бо запозичений генофонд призведе до руйнації й знищення генофонду української нації.

З усього поданого вище стає зрозумілим, що аборт – це не проблема самої жінки, аборт – це соціальне явище і суспільна глобальна біда, тому з цією бідою повинно боротись саме суспільство. Приклад наш сусід Польща.

Уся світова спільнота уже піднялася проти такого антигуманного, антилюдяного і аморального явища. Усього у світі аборти заборонено у 114 країнах, серед яких і наш сусід – Польща. До заборони абортів у Польщі було близько 600 тисяч штучних переривань вагітності на рік, а після затвердження відповідної постанови ця цифра зменшилася до 700 абортів на рік. Результат же – процвітання й розвиток самої країни.

Україна, на жаль, не має єдиної державної програми по боротьбі з абортами. А той стан з абортами в Україні, що склався, потребує негайної її розробки.

І боротися потрібно не стільки з абортами, скільки потрібно вести боротьбу по попередженню небажаної вагітності, яка і є причиною аборту. Важливу роль при цьому відіграє рівень духовності нації. Чим більш високодуховне суспільство, тим вищий рівень моралі, культури і конкретно статевої культури, тим більш відповідально й усвідомлено люди відносяться до зачаття й вагітності.

Молодь – це майбутні батьки, тому саме з ними необхідно вести особливу роботу по попередженню вагітності й абортів. І чим раніше буде доведено до них знання істин про аборт і його наслідки, тим менший ризик подальшого зростання кількості таких операцій, як аборт.

Мільйони жінок ідуть на цю страшну операцію, не маючи ніякого бодай найменшого уявлення про повномасштабні й глобальні наслідки цієї біди. Просвітницька робота в цьому питанні може принести свої вагомі результати. В цьому повинні бути зацікавлені всі інституції нашої країни, як громадські, так і державні.