Тема 17. Когнітивна психологія

МІЛЛЕР Джон (1920-) – американський психолог. Вивчав англійську філологію та лінгвістику в університеті штату Алабама. Працював у Гарварді у психоакустичній лабораторії, займався проблемами мовленнєвої комунікації, за що й отримав докторський ступінь. У 1951 р. опублікував книгу «Мова та спілкування» В середині 50-х р.р. вивчав використання статистичних методів у процесі научення, цікавився теорією інформації та комп’ютерним моделюванням процесу мислення. Створив у Гарварді разом з Д. Брунером Центр з вивчення процесів мислення (пізніше Центр когнітивних досліджень). В центрі досліджували мову, пам'ять, процеси сприйняття, формування понять, мислення та психологію розвитку. У 1969 році Міллера обирають президентом Американської психологічної асоціації, та присуджують йому нагороду за «За видатний внесок в науку» та Золоту медаль в області прикладної психології.

НАЙССЕР Ульрік (1928-) – американський психолог. Народився в Германії, але ще маленьким переїхав до США. Вивчав фізіку у Гарвардському університеті. Прослухав курс Міллера та став вивчати психологію. В 1956 р. отримав вчений ступінь у Гарварді. В 1967 р. опублікував книгу «Когнітивна психологія», в якій було надано визначення нового підходу у психології.

Тема 18. Внесок різних психологів у розвиток психології

18.1 Дослідники інтелекту

КЕТТЕЛЛ Реймонд Бернард (1905-1998). Народився в 1905 році в Стаффордширі, Англія. У своїй автобіографії він згадує, що його дитячі роки були щасливими і наповненими такими заняттями, як ходіння під вітрилами, дослідження печер і плавання. Проте відносний спокій його дитинства був перерваний, коли Англія вступила в Першу світову війну. Військовий шпиталь знаходився по сусідству з їхнім будинком, і дев'ятирічний Кеттелл бачив сотні поранених солдатів, що повертались з Франції. Пізніше він усвідомив, який відбиток залишили на його власному житті ці переживання дитячих років: «Постійно і беззвучно в моє життя входило незмінне відчуття серйозності, засноване на почутті, що навряд чи дозволено бути менш самовідданим, ніж ці поранені солдати, і нового відчуття для хлопчиська – швидкоплинності людського життя і необхідності вдосконалення його в міру можливостей». В 16 років Кеттелл поступив в королівський коледж Лондонського університету, де навчався головним чином фізиці і хімії. За декілька місяців до закінчення і отримання диплому з відзнакою він виявив, що професійна підготовка за фізичними науками не відповідає його збільшеному інтересу до соціальних проблем, ігноруючи поради друзів і однокурсників, Кеттелл вирішує присвятити свій диплом і майбутню кар'єру психології. У 1929 році він отримує звання доктора філософії в Лондонському університеті. Будучи студентом-дипломником, він працював як науковий асистент у Чарльза Спірмена, знаменитого британського психолога, що розробив метод факторного аналізу. Після отримання докторського звання в області психології, протягом 5 років (1932-1937) Кеттелл працював директором психологічної клініки в Англії, після чого виїхав до Нью-Йорку, де провів рік, працюючи ад’юнкт-професором разом з людиною великої ерудиції, теоретиком Колумбійського університету Е.Л. Торндайком. З того часу він залишається в Сполучених Штатах. У 1938 р. поступає працювати на психологічний факультет Університету Кларка, де у той час професором психології працював Г. Стенлі Холл, а потім в 1941 році посідає посаду лектора психології в Гарварді. У 1945 році Кеттелл перейшов в Університет Іллінойсу, де і залишався майже 30 років на посаді директора Лабораторії особистості і групового аналізу. У 1973 році Кеттелл залишив свою посаду в Університеті Іллінойсу і переїхав в Боулдер, штат Колорадо, де заснував Інститут по дослідженню основ моралі і самореалізації. З 1977 року він стає консультуючим професором при Гавайському університеті, а також почесним професором в Іллінойсі. Він все ще бере активну участь в дослідницькій роботі і пише наукові праці. Будучи одним з найбільш плодовитих теоретиків в області вивчення особистості, Кеттелл опублікував за свою кар'єру близько 35 книг і 400 дослідницьких статей. Найбільш гідні уваги наступні його книги: «Опис і вимірювання особистості» (1946); «Особистість: системне теоретичне і фактичне дослідження» (1950); «Науковий аналіз особистості» (1965); «Спадкоємство особистості і здібностей» (1982) і «Бейондізм: релігія від науки» (1987). У віці 92 років Реймонд Б. Кеттелл помер 2 лютого 1998 року за природних причин в своєму будинку на Гонолулу.