§2. Контроль за додержанням законодавства про свободу совісті і релігійні організації

Закон "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлює, що усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними пе­ред законом, не допускається встановлення якихось переваг або об­межень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших. Держава не втручається в законну діяльність церкви та релі­гійних організацій. Здійснення свободи сповідання релігії або пере­конання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, здоров'я і моралі, а також інших прав і свобод громадян.

Держава здійснює контроль за додержанням законодавства про свободу совісті та релігійні організації. Це стосується питань кори­стування майном, яке є власністю держави, громадських організа­цій або громадян, виробничої І господарської діялності релігійних організацій, порядку проведення релігійних обрядів, здійснення між-

¹ Див.: Урядовий кур'єр. 1994. 25 червня.

338

народних зв'язків і контактів, створення та ліквідації релігійних ор­ганізацій тощо.

Державний контроль за додержанням законодавства України про свободу совісті та релігійні організації здійснюють місцеві Ра­ди, а також центральний державний орган у справах релігій - Дер­жавний комітет України у справах релігій (Держкомрелігій), який є органом спеціальної компетенції в галузі свободи совісті. Всі інші нерелігійні органи мають загальну компетенцію в питаннях свобо­ди совісті і реалізують її під час здійснення своїх основних завдань. Державний комітет у справах релігій забезпечує проведення полі­тики держави щодо релігій І церкви, які були передбачені Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управ­ління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товарис­тва, духовні учбові заклади, а також об'єднання, що складаються з вищевказаних релігійних організацій. Релігійні об'єднання предста­вляються своїми центрами (управліннями). Релігійна організація визначається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення), який відповідно до цивільного законодавства визна­чає її правоздатність, приймається на загальних зборах віруючих громадян або релігійних з'їздах (конференціях).

Для одержання релігійною громадою правоздатності юридич­ної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які дося-гли 18-річного віку і утворили її, подають заяву та статут на реєст­рацію до обласних, Київської та Севастопольської міських держав­них адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до уряду. Ре­лігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні учбові заклади подають на реєстрацію статут до Державно­го комітету України у справах релігій.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут і приймає відповідне рішення, про що не пізніше ніж у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. У необхідних випадках орган реєстрації може зажадати висновок ви­конавчого комітету місцевої Ради, а також специалістів. У такому разі рішення про реєстрацію статуту приймається у тримісячний строк. Перевищення встановлених термінів реєстрації статутів релі­гійних організацій може бути оскаржено до суду. Зміни і доповнення до статутів підлягають реєстрації у тому ж порядку, що і статути.

У реєстрації статуту може бути відмовлено, якщо статут релі­гійної організації або її діяльність суперечать чинному законодавс-

339

тву, про що в десятиденний термін письмово повідомляються за­явники. Це рішення може бути також оскаржено до суду.

Діяльність релігійної організації може бути припинена у зв'язку з її реорганізацією або ліквідацією відповідно до власних постанов релігійної організації, а також за рішенням суду відносно організа­цій, що є юридичними особами, в разі порушення ними положень законодавчих актів про свободу совісті та релігійні організації.

У судовому порядку діяльність релігійної організації припиняє­ться у випадках порушення права громадян на свободу совісті, не­виконання приписів про відокремлення церкви від держави та пра­вил користування майном, яке є власністю держави, громадських організацій або громадян, поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посягненнями на життя, здо­ров'я, свободу і гідність особи, систематичного порушення релігій­ною організацією встановленого законодавством порядку прове­дення публічних релігійних заходів, спонукання громадян на неви­конання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжую­ться грубим порушенням фомадського порядку чи посяганням на права І майно державних, громадських чи релігійних організацій.

Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної ор­ганізації за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації або прокурора.

Релігійним організаціям надано право використовувати для своїх потреб будівлі, майно, що їм надаються на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які належать державі, передаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями виконав­чих комітетів обласних. Київської і Севастопольської міських Рад та уряду Автономної Республіки Крим. Самовільне захоплення куль­тових будівель чи привласнення культового майна не допускається. Володіння і користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами.

Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаю­ться майном, яке належить їм на праві власності. Вони мають пра­во для виконання своїх статутних завдань засновувати підприємст­ва, добродійні заклади, які мають права юридичної особи. Доходи підприємств, релігійних організацій оподатковуються відповідно до чинного законодавства. Суми їх прибутку, які використовуються в добродійних цілях, не оподатковуються.

340

Реєстрація і ремонт культових будівель - пам'яток історії і куль­тури здійснюється з додержанням правил охорони і використання таких об'єктів.

Релігійні обряди, церемонії та процесії, богослужіння безпере­шкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, в інших місцях, а також в установах, організаціях і на підприємствах за ініціативою їх трудових колективів І згодою адміністрації. Мож­ливість брати участь в богослужіннях і виконанні релігійних обрядів військовослужбовцям надає командування військових частин.

Богослужіння та релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, будин­ках для престарілих та інвалідів, місцях попереднього ув'язнення і відбування покарання можуть проводитися з ініціативи релігійних організацій чи на прохання громадян. Адміністрація зазначених установ сприяє їх проведенню, бере участь у визначенні часу та ін­ших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії.

В інших випадках публічні богослужіння, релігійні обряди, це­ремонії та процесії проводяться щоразу з дозволу органів місцевої влади. Клопотання про одержання зазначеного дозволу подається не пізніш як за десять днів до призначеного строку проведення бо­гослужіння, обряду, церемонії чи процесії, крім випадків, які не терплять зволікання.

Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" вста­новлює відповідні права та обов'язки релігійних організацій щодо здійснення добродійної і культурно-освітньої діяльності, міжнарод­них зв'язків та контактів цих організацій і віруючих. Законодавче закріплення одержали питання, що стосуються трудових правовід­носин у релігійних організаціях, трудових прав громадян, які пра­цюють в них, на підприємствах і в закладах освіти, а також соціаль­ного забезпечення І соціального страхування громадян у релігійних організаціях.

Значні повноваження щодо забезпечення проведення державної політики щодо релігій і церкви, надання допомоги релігійним ор­ганізаціям у виконанні своїх статутних завдань і здійснення контро­лю за додержанням чинного законодавства про свободу совісті та релігійні організації покладені на Держкомрелігій.

Державний комітет у справах релігій на прохання релігійних ор­ганізацій сприяє досягненню домовленності з державними органа­ми та надає необхідну допомогу у питаннях, що потребують вирі­шення цих органів, сприяє зміцненню взаєморозуміння і терпимос­ті між релігійними організаціями різних віросповідань, здійснює у

341

порядку, визначеному законом, реєстрацію статутів релігійних ор­ганізацій, надає консультаційну допомогу у застосуванні законодав­ства про свободу совісті та релігійні організації, здійснює контакти і координаційні зв'язки з відповідними органами інших держав, сприяє участі релігійних організацій у міжнародних релігійних ру­хах, форумах, ділових контактах з міжнародними релігійними цен­трами і зарубіжними релігійними організаціями, забезпечує релігіє-знавчу експертизу за участю релігійних організацій та відповідних спеціалістів.

Нагляд за додержанням законодавства про свободу совісті та релігійні організації здійснюють органи прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру"¹. Згідно зі ст. 9 Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинного законодавства функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів до введення в дію законів, що регулюють діяльність органів контролю за додержанням законів.