109. 109. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, спричинену роботодавцю: поняття і види.

Залежно від порядку притягнення, розміру заподіяної шкоди та обсягу відшкодування матеріальна відповідальність працівника за трудовим законодавством може бути двох видів – обмежена або повна. Законодавство про працю визначає основним видом матеріальної відповідальності – обмежену. Вона поширюється на всіх працівників, незалежно від їх місця в організаційному чи функціональному порядку праці трудового колективу і незалежно від того, це працівник чи керівник процесу праці. Повна матеріальна відповідальність настає в окремих випадках, передбачених трудовим законодавством.

Залежно від форми організації праці трудове право розрізняє індивідуальну матеріальну відповідальність і колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1) працівники — за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому само¬му розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіп¬суття або знищення через недбалість інструментів, вимірюваль¬них приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в корис¬тування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступ¬ники, а також керівники структурних підрозділів на підприємст¬вах, в установах, організаціях та їх заступники — у розмірі за¬подіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місяч¬ного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною поста¬новкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям, ви¬пуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсут¬тю матеріальних чи грошових цінностей.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організа¬цією відповідно до статті 135 і цього Кодексу укладено письмо¬вий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цін¬ностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоду завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або уми¬сним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірю¬вальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, вида¬них підприємством, установою, організацією працівникові в ко¬ристування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено по¬вну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприєм¬ству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоду завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або пере¬веденні працівника на іншу роботу.

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати по¬над один місяць, що призвело до виплати компенсації за пору¬шення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.