23. Власник підприємства, установи, організації як суб’єкт трудового права України.

Так, у ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавець визначається як власник підприємства, установи або організації незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю. Схожі визначення містяться, зокрема, в Законах України «Про охорону праці», «Про організації роботодавців», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення» тощо.

Закон України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю України» від 5 червня 1995 р. вніс зміни до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, якими передбачив, що роботодавцями, окрім юридичних осіб, можуть бути також фізичні особи. Фізичні особи-роботодавці поділяються на (1) фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників та (2) фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням особистих послуг (кухарі, няньки, водії тощо). Юридична особа може бути роботодавцем незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, галузевої належності, підпорядкування та інших ознак.

Юридична особа набуває права та обов’язки і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган юридичної особи – це правовий термін, що позначає особу (одноособовий орган) або групу осіб (колегіальний орган), які представляють інтереси юридичної особи у відносинах з іншими суб’єктами права без спеціальних нате повноважень (без довіреності). Орган зобов’язаний діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Через свої органи роботодавець – юридична особа набуває трудові права та приймає на себе юридичні обов’язки. Тому дії органу розглядаються як дії самої юридичної особи. У трудових відносинах органами юридичної особи є її керівник (генеральний директор, директор, президент тощо) або інші органи, що користуються згідно зі статутом (положенням) правом прийому та звільнення працівників, видання наказів і розпоряджень та наділені іншими повноваженнями у сфері організаційно-управлінської діяльності.

Трудова правосуб’єктність роботодавця реалізується у відносинах, що належать до сфери трудового права і трансформується в суб’єктивні права та обов’язки.

Окрім прав та обов’язків, що є в роботодавця як сторони трудових відносин, він володіє комплексом суб’єктивних прав та обов’язків у рамках інших відносин, що належать до сфери дії трудового права. Так, деякі з обов’язків роботодавця пов’язані із соціальним партнерством: він зобов’язаний вести колективні переговори та укладати колективні договори, угоди, а відповідно, і забезпечувати виконання їх умов; на нього покладається обов’язок здійснювати соціальне партнерство на рівні підприємства та створювати умови, що забезпечують участь працівників в управлінні підприємством. Певний обсяг прав та обов’язків виникає у роботодавця в рамках його відносин із державою. Це, зокрема, обов’язок надання інформації (щодо вивільнюваних працівників; про стан охорони праці на підприємстві та ін.); обов’язок здійснювати обов’язкові платежі в загальнообов’язкові фонди, а також ряд інших, у тому числі випливаючих із актів державних органів.

Основними правами роботодавця є право (а) на добір працівників; (б) на укладання, зміну та розірвання трудових договорів з працівниками; (в) вимагати від працівника належного виконання роботи відповідно до умов трудового договору, дотримання внутрішнього трудового розпорядку, правил охорони праці, дбайливого ставлення до ввіреного йому майна; (г) на ведення колективних переговорів з метою укладання колективних договорів, угод; (д) заохочувати працівників за результатами праці; (є) застосовувати до працівників, винних у порушенні своїх трудових обов’язків, дисциплінарні стягнення; (є) на відшкодування шкоди, заподіяної працівником унаслідок порушення ним своїх трудових обов’язків; (ж) приймати локальні нормативні акти; (з) на створення організацій роботодавців.

Основними обов’язками роботодавця є: а) шанувати честь, гідність та інші особисті права працівника; б) дотримуватися вимог трудового законодавства; в) створювати працівникам належні, безпечні та здорові умови праці; г) своєчасно виплачувати працівникам заробітну плату та здійснювати інші виплати, передбачені нормативно-правовими актами, угодами, колективними і трудовими договорами; д) сприяти створенню передбачених нормативно-правовими актами, колективними угодами і договорами умов для здійснення своїх повноважень органам трудового колективу, профспілкам; е) забезпечити на вимогу другої сторони ведення колективних переговорів з метою укладення колективного договору; є) надавати працівникам та їх представникам повну і достовірну інформацію, необхідну для ведення колективних переговорів та здійснення контролю за виконанням умов угод, колективного договору та ін.