16. Система трудового права України.

Кожна галузь права є відносно самостійною сукупністю правових норм з відповідною єдністю внутрішньої структури. Трудове право не є винятком.

Систему права визначають через систему всіх чинних норм певної держави. За своєю структурою система права поділяється на галузі права, а останні в свою чергу — на окремі інститути. І, нарешті, остання ланка у цій структурі — це норма права.

Трудове право за своїм предметом є досить неоднорідним. Крім трудових відносин, які складають основу (ядро) його предмета, воно регулює також цілу низку суспільних відносин, що тісно пов'язані з трудовими. А якщо врахувати ще й те, що самі трудові відносини поділяються на кілька видів взаємозв'язаних між собою відносин — з приводу робочого часу і часу відпочинку, оплати праці, дисципліни праці, охорони праці, то законодавства про працю.

Традиційно у системі трудового права виділяють Загальну та Особливу частини. Загальна частина охоплює норми, котрі містять найбільш принципові положення, що характерні для всіх видів відносин галузі права. До таких належать норми, які характеризують предмет і метод трудового права, принципи правового регулювання, форми участі трудових колективів в організації праці і управлінні виробництвом, норми, які встановлюють права і обов'язки суб'єктів трудового права. Особлива частина трудового права об'єднує такі інститути, як трудовий договір, робочий час і час відпочинку, заробітну плату, охорону праці, дисципліну праці, матеріальну відповідальність, трудові спори тощо.

Найбільш повний вияв система трудового законодавства отримує у кодифікованому акті, яким є Кодекс законів про працю (КЗпП) України. Однак наявність у Кодексі глави "Загальні положення" не можна сприймати як відповідну загальну частину трудового законодавства, а тим більше Загальну частину трудового права. При характеристиці системи трудового права слід виходити перш за все із структури суспільних відносин, які складають предмет трудового права. Норми, що забезпечують регламентацію конкретних видів трудових і тісно пов'язаних з ними суспільних відносин, утворюють самостійні інститути трудового права, які у своїй сукупності і формують систему галузі.

Такими інститутами є: трудовий договір, робочий час, час відпочинку, заробітна плата, трудова дисципліна, охорона праці, матеріальна відповідальність, трудові спори, колективне договірне регулювання праці, підготовка і перекваліфікація кадрів, зайнятість населення, нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю.

17. Поняття та значення принципів трудового права України.

Принципи будь-якої галузі права можна охарак¬теризувати як основні ідеї й керівні положення, які виражають сутність галузі права, вказують на ос¬новні напрями політики держави в правовому регулю¬ванні суспільних відносин та відображають характер їх розвитку.

Кожній галузі права притаманні певні ідеї та тенденції, які є для цієї галузі права найбільш харак¬терними. Вони втілюються у законах, інших правових нормах та закріплюються у правилах поведінки лю¬дей певної країни.

Під принципами трудового права слід розуміти виражені в зако¬нодавстві вихідні засади, керівні ідеї, що характеризують основний зміст і внутрішню єдність правового регулювання трудових та пов'язаних із ними відносин.

Для того щоб правові ідеї і тенденції, закріплені у конкретних правових нормах, вважались основними принципами трудового права, вони повинні відпові¬дати певним вимогам: правові ідеї повинні бути спрямовані на регулювання саме суспільних трудо¬вих відносин, а також вони повинні відображати принципи політики держави при регулюванні пове¬дінки учасників суспільних трудових відносин.

Таким чином, принципи трудового права, по-пер¬ше, дозволяють глибше з'ясувати зміст трудового законодавства, його зв'язок з економікою та повсяк¬денним життям суспільства; по-друге, визначають за¬гальну спрямованість та основні тенденції розвитку системи трудового права; по-третє, допомагають правозастосовчими органами у вирішенні питань, які ще не врегульовані нормами трудового , а також у правильному застосуванні юридичних норм.

Правові принципи варто відрізняти від конкретних правових норм. Установлюючи загальне правило поведінки на основі керівної ідеї, пра¬вовий принцип не містить основних елементів правової норми (гіпотези, диспозиції, санкції). Принцип дає можливість правильно зрозуміти сутність правової норми, що регулює конкретні відносини. Будучи елемен¬тами правової політики, правові принципи визначають зміст і сутність не тільки діючих, а й майбутніх правових норм. У необхідних випадках вони заповнюють прогалини в законодавчому регулюванні окремих сторін суспільних відносин, не врегульованих правом. Цим вони допомагають правозастосовчим органам у вирішенні питань, ще не врегульованих кон¬кретними нормами права, а також у правильному застосуванні юридич¬них норм. У цьому полягає значення основних принципів.

Аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку, що для при¬нципів трудового права характерні такі ознаки:

• економіко-політична зумовленість (визначаються політикою держа¬ви в соціальній сфері);

• спільність змісту (виражають сутність не однієї, а багатьох груп норм права);

• державна нормативність (являють собою керівні ідеї, які закріп¬лені в нормах права, установлених державою, і які, маючи загальність і обов'язковість, виконують регулятивну функцію);

• системність (виражають сутність норм права в їх взаємозв'язку з іншими нормами в межах певної системи права);

• цілеспрямованість (виражають сутність норм права в динаміці);

• стабільність (діють протягом тривалого періоду часу, відображають якісний стан системи права і за своєю природою не настільки мінливі, як норми права).

За сферою дії принципи трудового права поділяються на:

• загальноправові - властиві всім галузям вітчизняного права, у тому числі й трудовому (принципи законності, демократизму, захисту прав лю¬дини, рівноправності, гуманності та ін.);

• міжгалузеві принципи - ті, що поширюються на декілька галузей права: принципи свободи праці та заборони примусової праці, соціального партнерства, всебічного захисту материнства і дитинства, свободи створення та діяльності об'єднань громадян тощо (наприклад, принцип свободи праці властивий не тільки трудовому, а й цивільному і адміністра¬тивному праву в тій частині, де вони пов'язані з працею);

• галузеві - що відбивають специфіку норм трудового права, їх спря¬мованість. Принципи трудового права, будучи вираженням істотного в даній галузі права, пов'язані з усіма або з більшістю правових інститутів, що її складають (принципи поєднання централізованого та локального регулювання праці, свободи трудового договору, єдності та диференціації правового регулювання праці, участі представників працівників в регу¬люванні відносин у сфері праці, забезпечення працівникам мінімальними державними гарантіями у сфері праці та ін.);

• внутрішньогалузеві - що відображають суть групи норм певного інституту даної галузі права (наприклад, принцип забезпечення зайня¬тості, принцип порядку розгляду трудових спорів, договірного визначен¬ня трудової функції, забезпечення належної винагороди за працю та ін.).

Таким чином, природу норм трудового права виражають численні принципи, що належать до різних щаблів правової ієрархії. Між назва¬ними групами принципів існує нерозривний зв'язок і взаємозалежність, зумовлені єдністю економічних, політичних і соціальних засад українсь¬кого суспільства. Вони, будучи загальними й обов'язковими, мають регу¬лятивне значення, стабільні, цілеспрямовані, завжди виражають сутність не однієї, а багатьох груп норм права.