Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Факультет філології та журналістики

Кафедра української мови

Інструктивно-методичні матеріали до практичних занять, самостійної та індивідуальної роботи з дисципліни

ПП 08 СТАРОСЛОВ’ЯНСЬКА МОВА

Напрям підготовки: 6.020303 Філологія. Українська мова і література

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Укладачі: кандидат філологічних наук, доцент Єрмак Валентина Миколаївна,

кандидат філологічних наук, доцент Педченко Світлана Олесандрівна

Полтава – 2013 рік

Змістовий модуль 1.

Практичне заняття № 1

Тема. Вступ. Поняття про старослов’янську мову. Слов’янські азбуки

План

1. Поняття про старослов’янську мову як спільну для слов’ян давню писемно-літературну мову, її науково-практичне значення.

2. Сучасні слов’янські народи та їх мови.

3. Суспільно-історичні умови виникнення писемності у слов’ян. Діяльність Кирила (Костянтина) та Мефодія.

4. Старослов’янські азбуки: кирилиця та глаголиця. Звукове значення літер кирилиці. Діакритичні (надрядкові) знаки. Числове значення літер кирилиці.

5. Найважливіші глаголичні та кириличні пам’ятники старослов’янського письма.

Література

1. Леута О.І. Старослов’янська мова. – К.: Вища школа, 2001. – С. 8-59, 67-68.

2. Майборода А.В. Старослов’янська мова. – К., 1975. – С. 7-52.

3. Станівський М.Ф. Старослов’янська мова. – Львів, 1964. – С. 7-86.

4. Станівський М.Ф. Старослов’янська мова. – К., 1983. – С. 7-58.

5. Истрин В.А. 1100 лет славянской азбуки. – М.: АНСССР, 1963.

6. Истрин В.А. Возникновение и развитие письма. – М.: Наука, 1965.

7. Бернштейн С.Б. Константин-философ и Мефодий: Начальные главы из истории славянской письменности. – М.: МЩ, 1984.

8. Сказание о начале славянской письменности. – М.: Наука, 1981.

9. Нудьга І. Промінь у таємницю /гіпотези про існування письма до кирилиці // Жовтень. – 1979. – № 10. – С. 124-135.

Практичне завдання

1. Законспектувати питання № 5 – “Найважливіші пам’ятники глаголичного та кирилівського письма”.

2. Переписати таблицю “Кирилиця”.

3. Майборода А.В., Коломієць Л.І. Старослов’янська мова. Збірник вправ і завдань. – К.: Вища школа, 1992, вправа № 1 (пункти а, б), стор. 5.

Методичні поради

Опрацьовуючи матеріал “Вступу”, необхідно мати на увазі, що старослов’янська мова належить до південнослов’янської мовної групи, становить собою найдавнішу відому нам писемну обробку старослов’янського мовлення і може розглядатися як перша літературна мова слов’ян.

Історичні зв’язки старослов’янської мови з мовами східних слов’ян настільки тісні і складні, що при вивченні питання їх походження і розвитку не можна обійтися без найголовніших відомостей про першу писемну мову слов’ян.

Слов’яни певний час (порівняно невеликий) користувалися однією загальнослов’янською літературною мовою – старослов’янською. Однак у пам’ятках старослов’янської писемності відбилися визначальні риси інших слов’янських мов, тому розрізняють кілька редакцій різводів (старослов’янських пам’яток: староболгарська (Заграфське євангеліє), моравсько-чеська (Київські листки), сербська (Маріїнське євангеліє), слов’янська, або паннонська (Фрезінгенські уривки) та давньоруська (Остромирове євангеліє).

Простежуючи історію створення старослов’янського письма, важливо усвідомити, що значення його виникнення не обмежується церковно-релігійними рамками, а в тих суспільно-історичних умовах було могутнім засобом боротьби слов’ян за свою незалежність, розвитку культури і освіти серед слов’янського світу.

Виконуючи практичне завдання, слід користуватися таблицею “Кирилиця” (Леута О.І., стор. 39).

Питання про звукове значення літер кирилиці стисло викладене у посібнику: Майборода А.В., Коломієць Л.І. Старослов’янська мова. Збірник вправ і завдань. – К. : Вища школа, 1992. – С. 118-120.

Практичне заняття № 2

Тема. Звукова система старослов’янської мови ІІ половини ІХ століття

План

1. Фонетична структура складів у старослов’янській мові.

2. Класифікація голосних звуків:

а) сильна та слабка позиції зредукованих ú ü;

б) походження зредукованих û è, їх сильна та слабка позиції.

3. Система старослов’янських приголосних.

Література