Физиология методички

9.8. КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ МОДУЛЯ З ФІЗІОЛОГІЇ ВІСЦЕРАЛЬНИХ СИСТЕМ: КРОВІ, КРОВООБІГУ, ДИХАННЯ

Мотиваційна характеристика теми. Конт-

роль знань і практичних навичок методів дослі- дження системи крові, серцево-судинної та систе- ми дихання, використання яких є необхідною умовою для практичної роботи лікаря під час діа- гностики і лікування в клініці.

Мета заняття. Контроль знань:

1.Основних процесів, що лежать в основі функціональної активності органів системи крові, серцево-судинної системи та дихання, і механіз- ми їх регуляції.

2.Методик дослідження функціональних станів системи крові, серцево-судинної та систе- ми дихання, їх клінічного застосування.

Перелік питань до підготовки з модульного контролю № 2

Фізіологія крові:

1.Загальна характеристика системи крові, склад і функції крові.

2.Поняття про гемостаз, механізми гемостазу та його регуляції.

3.Електроліти плазми крові, їх кількість. Ос- мотичний тиск крові, його величина і механізми його регуляції.

4.Білки плазми крові, їх функції, значення для ШОЕ.

5.Онкотичний тиск плазми крові, його вели- чина і значення.

6.Кислотно-основна рівновага крові, роль буферних систем крові у підтримці її постійності.

7.Ацидоз і алкалоз, їх види за природою і ме- ханізмами виникнення.

8.Еритроцити, їх будова, хімічний склад, властивості та функції. Регуляція еритропоезу.

9.Гемоглобін, його будова, різновиди, види сполук, їх фізіологічна роль.

10.Лейкоцити, їх будова, властивості, види і функції. Регуляція лейкопоезу. Фізіологічний лей- коцитоз.

11.Вікові зміни вмісту Ер, Hb і лейкоцитів у крові (у дітей різного віку, літніх і старих людей).

12.Тромбоцити, їх будова і властивості, фізіо- логічна роль, кількісний вміст у крові.

13.Судинно-тромбоцитарний гемостаз, його механізми і фізіологічне значення.

14.Коагуляційний гемостаз, його механізми і фізіологічне значення.

15.Коагулянти, антикоагулянти, фактори фібринолізу. Їх фізіологічне значення.

16.Фізіологічна характеристика системи АВ0 крові. Умови сумісності крові донора і реципієн- та.

17.Проби перед переливанням крові.

18.Фізіологічна характеристика резус-систе- ми крові. Значення резус-належності при перели- ванні крові та при вагітності.

Фізіологія системи кровообігу:

1.Загальна характеристика системи кровообігу.

2.Фактори, які забезпечують рух крові суди- нами, його спрямованість і безперервність.

3.Автоматія серця. Мембранна природа авто-

матії.

4.Градієнт автоматії.

5.Потенціал дії атипових кардіоміоцитів си- ноатріального вузла, графічне зображення, меха- нізми виникнення, фізіологічна роль.

6.Провідна система серця. Послідовність і швидкість проведення збудження серцевими во- локнами.

7.Потенціал дії типових кардіоміоцитів шлу- ночків, механізм його виникнення, графічне зоб- раження, фізіологічна роль.

8.Співвідношення за часом МПД і одиночно- го скорочення міокарда.

9.Періоди рефрактерності під час розвитку МПД типових кардіоміоцитів, їх значення.

10.Сполучення збудження і скорочення в міо- карді. Роль іонів Са2+.

11.Механізми скорочення і розслаблення міо- карда.

12.Векторна теорія формування ЕКГ. Елек- трокардіографічні відведення.

13.Походження зубців, сегментів, інтервалів ЕКГ, їх параметри. Намалювати ЕКГ у II стан- дартному відведенні.

14.Серцевий цикл, його фази, їх фізіологічна

роль.

15.Роль клапанів серця.

16.Тони серця, механізм їх походження. Відмінності I і II тонів.

17.ФКГ, її аналіз.

18.Артеріальний пульс. Його походження. СФГ, її графічне зображення і аналіз.

19.Міогенні механізми регуляції діяльності серця (закон Франка — Старлінга, ефект Анре- па).

20.Характер і механізми впливів симпатич- них нервів на діяльність серця.

21.Роль симпатичних рефлексів у регуляції серцевої діяльності.

22.Характер і механізми впливів парасимпа- тичних нервів на діяльність серця.

23.Роль парасимпатичних рефлексів у регу- ляції серцевої діяльності.

24.Гуморальна регуляція діяльності серця. Залежність діяльності серця від іонного складу крові.

25.Особливості структури і функції судин різних відділів кровоносної системи.

26.Венозне повернення крові до серця, його механізми, фактори, що впливають на його ве- личину.

27.Основний закон гемодинаміки.

28.Значення в’язкості крові для кровообігу. Фактори, що впливають на в’язкість крові.

29.Лінійна і об’ємна швидкість кровотоку в різних відділах судинного русла, її параметри. Фактори, що впливають на величину швидкості.

30.Кров’яний тиск і його величина у різних відділах судинного русла.

Глава 10. ЕНЕРГЕТИЧНИЙ

ОБМІН

Конкретні цілі:

1.Робити висновки про інтенсивність метабо- лізму на основі аналізу енергетичних витрат, що характеризують основний обмін.

2.Робити висновки про рівень окиснення білків, жирів, вуглеводів у процесі метаболізму на основі дихального коефіцієнта.

3.Робити висновки про механізми регуляції інтенсивності метаболізму на основі аналізу по- казників основного обміну людини.

4.Робити висновки про добові енергетичні витрати людей різних професій.

5.Пояснювати відповідність їх харчових ра- ціонів потребам у білках, жирах, вуглеводах.

6.Аналізувати вікові зміни енергетичних ви- трат організму і їх регуляцію.

7.Пояснювати фізіологічні основи методів прямої та непрямої калориметрії.

10.1. ЕНЕРГЕТИЧНИЙ І ОСНОВНИЙ ОБМІН.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мотиваційна характеристика теми. Знання процесів метаболізму і методів його визначення необхідне для розуміння єдності та врівноваже- ності анаболічних і катаболічних процесів у організмі людини й оцінки функціонального ста- ну організму.

Мета заняття. Знати:

1.Суть обміну речовин і енергії та їх зміни за умов різних функціональних станів.

2.Методи дослідження метаболічних процесів організму людини.

Питання до усного і тестового контролю:

1.Джерела і шляхи використання енергії в організмі людини.

2.Методи визначення енерговитрат людини. Дихальний коефіцієнт.

3.Основний обмін і умови його визначення. Фактори, що впливають на його величину.

4. Робочий обмін, його визначення і фізіоло- гічне значення.

Питання до письмової відповіді:

1.Перелічіть види і методи визначення енерго- витрат організму.

2.Поясніть, що таке білковий мінімум і опти-

мум.

3.Укажіть, у яких випадках і чому дихальний коефіцієнт буває більше 1 і менше 0,7.

4.Поясніть, що таке калориметричний екві- валент кисню і як він змінюється за умов окис- нення білків, жирів і вуглеводів.

5.Перерахуйте добові норми енерговитрат за умов різних видів діяльності.

6.Перерахуйте процеси в організмі, на які витрачається енергія основного обміну, і факто- ри, що впливають на показники величин основ- ного обміну.

7.Перерахуйте методи визначення фактично- го і належного основного обміну.

Програма практичної роботи на занятті:

1.Дослідження стану обміну речовин людини за аналізом індексу маси тіла.

2.Визначення енерговитрат організму у стані спокою методом непрямої калориметрії.

3.Визначення енерговитрат людини за умов фізичного навантаження.

4.Визначення основного обміну за допомогою метатестів (метод неповного газового обміну).

5.Визначення відсотка відхилення основного обміну (за допомогою метатесту-1).

6.Визначення належної величини основного обміну за площею поверхні тіла.

7.Розрахунок відсоткового відхилення основ- ного обміну за формулами та номограмами.

Методика дослідження стану обміну речовин людини за аналізом індексу маси тіла

Надлишкова маса тіла — один із факторів ризику для здоров’я. Інтенсивність цього факто- ра зростає від 4 % при задовільній адаптації до 52 % — при незадовільній. Надлишкова маса зазвичай є наслідком ожиріння. Найчастішим діагностичним критерієм ожиріння є надлишок загальної маси тіла по відношенню до норми, встановленої статистично. Середньостатистич- ний показник розраховується за формулою Кет-

ле (індекс Кетле), який визначається з урахуван- ням конституції людини (нормостенічна, астеніч- на і гіперстенічна). Підрахунок індексу маси тіла

— відношення маси тіла (кг) до зросту (м), зве- деного в квадрат.

Для роботи необхідні: ваги, ростомір, кальку-

лятор.

Об’єкт дослідження — людина.

Проведення роботи. В обстежуваного визна- чають масу тіла і його зріст. Розраховують індекс маси тіла (ІМТ) за формулою:

ІМТ = М/Р2 (кг/м2),

де М — маса тіла, кг; Р2 — зріст (м), зведений у квадрат.

Результати роботи та їх оформлення. За-

несіть отримані результати в табл. 10.1. Зробіть висновок про стан ІМТ обстежуваного. Дайте відповідь на питання: чому надлишкова маса організму є фактором ризику серцево-судинних та інших захворювань.

Методика визначення енерговитрат організму

устані спокою методом непрямої калориметрії

Уфізіологічних і клінічних дослідах для ви- значення витрати енергії використовують по- рівняно простий метод непрямої калориметрії, за допомогою якого витрату енергії визначають побічно за об’ємом виділеної за цей час вуглекис- лоти. Визначення витрати енергії за газообміном можливе через те, що основний процес вивільнен- ня енергії — це процес окиснення поглиненого людиною О2, який окиснює органічні речовини

—білки, жири, вуглеводи, у результаті чого ви- вільняється певна кількість тепла, а самі речови- ни розпадаються до своїх кінцевих продуктів:

СО2 і Н2О. Визначають енерговитрати методом непрямої калориметрії за допомогою мішка Дуг- ласа для збирання видихуваного повітря за пев- ний час, газоаналізатора Орса — Фішера для ви- значення газового складу видихуваного повітря та газового лічильника для визначення ХОД.

Для роботи потрібні: дані газового складу видихуваного повітря досліджуваного, таблиці для розрахунків калоричного коефіцієнта кисню.

Об’єкт дослідження — людина. Проведення роботи:

1. Визначення ХОД за допомогою мішка Дугласа.

Необхідно привести ХОД до нормальних умов (t = 0 °С, тиск 760 мм рт. ст.), щоб мати мож- ливість порівняти дані, отримані у різний час у того ж самого досліджуваного, або у різних людей. Приведення до норми проводиться за спеціальни-

ми формулами або за допомогою таблиць. Для даного практичного заняття умовно приймають, що ХОД приведений до нормальних умов.

2.Визначення газового складу видихуваного повітря за допомогою газоаналізатора Орса —

Фішера або Холдена. Відсоток вмісту СО2 визна- чають за допомогою 20–30%-го розчину КОН, а

О2 — за допомогою мідно-аміачного розчину шляхом поглинання цих газів вищевказаними розчинами.

Прилад Орса — Фішера складається з вимі- рювальної бюретки (трубки) на 10 мл, яка через систему Т-подібних кранів може сполучатися з атмосферою та поглинальними ємностями. Дослі- джуваний газ за допомогою напірної посудини послідовно приводиться (15–20 качань на одне

визначення) у сполучення з поглиначами СО2 та О2, у результаті чого об’єм досліджуваного газу зменшується. Різниця об’ємів у першому випад-

ку дає відсоток вмісту СО2, а у другому — відсо- ток вмісту О2.

3.Визначення дихального коефіцієнта (ДК) та розрахунок енерговитрат за даними ДК. Умо-

ви завдання: ХОД = 7 л/хв (приведено до нор- мальних умов). У газоаналізаторі Орса — Фіше- ра знаходиться 100 мл видихуваного повітря, взя-

того з мішка Дугласа. Після поглинання СО2 у бюретці залишилося 96,5 мл газу, після погли-

нання О2 — 79,5 мл газу. Розрахунки:

1.Визначення вмісту СО2 (мл) у видихувано-

му повітрі: 100 – 96,5 = 3,5 мл, тобто 3,5 %.

2.Визначення кількості СО2 (мл), виділеного організмом у кожних 100 мл видихуваного повітря:

3,50 – 0,03 (склад вдихуваного повітря) = 3,47 мл СО2.

3. Розрахунок об’єму СО2 (мл), який був ви- дихнутий за 1 хв досліду, тобто ХОД:

3,47 · 10 · 7 = 242,9 мл СО2.

4.Визначення кількості поглиненого О2 у 100 мл видихуваного повітря: 96,5 – 79,5 = 17 мл, тобто

17 %.

5.Визначення кількості поглиненого О2 (мл)

зкожних 100 мл повітря: 21 – 17 = 4 мл О2.

6.Визначення об’єму О2 (мл), поглиненого за

1 хв досліду: 4 · 10 · 7 = 280 мл О2.

7.Визначення ДК: 242,9 : 280 мл = 0,86.

8.Відповідному ДК знаходимо за таблицею

калоричний коефіцієнт О2 (1 мл). Він дорівнює 4,9 ккал. У нас витрачений не 1 л О2, а тільки

280 мл. Отже, 1000 мл — 4,9 ккал; 280 мл — х ккал, де х = 1,38 ккал. Таким чином, енерго- витрати за 1 год становлять: 1,38 · 60 = 82,8 ккал.

За добу: 82,8 · 24 = 1987,2 ккал.

Оформлення результатів та їх оцінка. Отри-

мані результати занотувати у протокол, порівня- ти з належними та зробити висновок.

Методика визначення енерговитрат людини за умов фізичного навантаження

Для роботи потрібні: дані газового складу видихуваного повітря досліджуваного, таблиці для розрахунків калоричного коефіцієнта кисню.

Об’єкт дослідження — людина.

маси тіла та зросту. Таким чином, за допомогою лінійки можна визначити основний обмін, а на зворотному боці, за тими ж показниками, відсо- ток відхилення основного обміну від норми.

Методика визначення належної величини основного обміну за допомогою таблиць Гарріса і Бенедикта

За таблицею, яка враховує масу тіла людини, необхідно знайти свою масу (кг) та відповідний до неї нормальний показник основного обміну (ккал). До цього табличного показника додають відпові- дне число з другої таблиці, яка враховує зріст і масу тіла. Потрібний показник знаходять таким чином: відшукують свій зріст (см) та вік (роки). У місці пе- ретинання ліній, які йдуть від цих показників, і зна- ходиться необхідне число, яке додають до числа, знайденого за першою таблицею. Сума цих чисел і буде шуканою величиною НОО за добу. Належ- ний основний обмін береться за 100 %. ФОО — Х, де Х = ФОО · 100/НОО. Нормою вважається ФОО: середній вік ± 10 % (для дітей і людей по- хилого віку ± 15 %).

Методика визначення належної величини основного обміну за площею поверхні тіла

За номограмою, відповідно до зросту (см) та маси тіла (кг), визначають поверхню тіла. Для визначення НОО поверхню тіла (см2) помножу- ють, враховуючи вік і стать, на стандарт основ- ного обміну — 1 см2 за 1 год, котрий потім помно- жують на 24 год.

Методика розрахунку відсоткового відхилення основного обміну за формулами та номограмами

1. Формула Ріда дає можливість розрахувати відсоток відхилення основного обміну від норми. Ця формула базується на тому, що існує зв’язок між артеріальним тиском, частотою пульсу та продукцією тепла в організмі. Відомо, що розра- хунок основного обміну за допомогою формул завжди дає тільки приблизні результати, але при деяких захворюваннях вони є повністю вірогід- ними і ці формули часто застосовують у клініці. Відхилення до 10 % вважається у межах норми. Тричі у проміжках часу 1–2 хв проводять підра- хунок пульсу й АТ. Знаходять середні величини, а потім визначають відсоток відхилення за фор- мулою: 0,75 · (частота пульсу (ЧП) + пульсовий тиск (ПТ) · 0,74) – 72. Наприклад, пульс — 90 уд/хв, АТ — 130/70 мм рт. ст. Тоді відсоток відхилення основного обміну дорівнює: 0,75 ×

× (90 + ПТ · 0,74) – 72 = 0,75 · (90 + 44,4) – 72 = = 0,75 · 134,4 – 72 = 100,8 – 72 = 28,8 %.

Для спрощення розрахунків за формулою Ріда існує спеціальна номограма, на якій, з’єднавши прямою лінією крапки, що відповідають частоті пульсу та пульсовому тиску, знаходимо у точці перетину цієї прямої з середньою шкалою вели- чину відхилення основного обміну у процентах.

2.Формула Брейтмана: 3/4 П + 1/2 ПТ – 74.

3.Формула Джейля: П + ПТ – 111,

де П — частота пульсу; ПТ — пульсовий тиск.

Примітка. Формули придатні за умов пору- шення функції щитоподібної залози легкої та се- редньої тяжкості. При тяжких формах захворю- вання результати значно відстають від величин основного обміну, отриманих газоаналітичним способом. Розрахунок основного обміну за допо- могою формул не проводиться у людей з тяжки- ми серцево-судинними розладами, миготливою аритмією, пароксизмальною тахікардією, не- достатністю клапанів аорти та печінковими ускладненнями.

Тестові завдання до самоконтролю рівня знань

1. Дихальний коефіцієнт — це:

A.Відношення об’єму виділеного СО2 до об’- єму поглиненого О2

B.Відношення кількості поглиненого О2 до кількості виділеного СО2

C.Відношення кількості виділеного СО2 до об’єму поглиненого О2

D.Відношення об’єму поглиненого О2 до об’єму виділеного СО2

E.Відношення кількості поглиненого О2 до кількості виділеного О2

2.Дихальний коефіцієнт може бути більше 1:

A.У перші 5 хв після закінчення фізичного навантаження

B.За 1 год після фізичного навантаження

C.За умов стресу

D.За умов голодування

E.При сахарному діабеті

3.Методом непрямої калориметрії встановле- но, що основний обмін досліджуваного на 15 % нижчий за належний. Порушення діяльності якої ендокринної залози можна припустити?

A.Гіпоталамуса

B.Гіпофіза

C.Підшлункової залози

D.Щитоподібної залози

E.Статевих гормонів

4.Виділення організмом 1 г азоту відповідає розпаду в організмі такої кількості білка:

A.5,25 г

B.5,75 г

C.6,00 г

D.6,25 г

E.6,50 г

5.Для дорослої людини масою 70 кг білковий мінімум становить:

A.25 г білка на добу

B.40 г білка на добу

C.52 г білка на добу

D.75 г білка на добу

E.100 г білка на добу

6.Фактичний основний обмін визначають:

A.За кількістю поглиненого кисню

B.За площею поверхні тіла

C.За таблицями Гарріса і Бенедикта

D.За формулами Ріда, Джейля, Брейтмана

E.За формулою Дрейера

7.Для дорослої людини у нормі середнє зна- чення показника основного обміну становить:

A.0,5 ккал/(кг·год)

B.1 ккал/(кг·год)

C.2 ккал/(кг·год)

D.5 ккал/(кг·год)

E.10 ккал/(кг·год)

8.Методом непрямої калориметрії встановле- но, що основний обмін досліджуваного на 25 % вищий за належний. Порушення діяльності якої ендокринної залози можна припустити?

A.Гіпоталамуса

B.Гіпофіза

C.Підшлункової залози

D.Щитоподібної залози

E.Статевих гормонів

9.Виділення організмом 9,3 ккал енергії від- повідає окисненню в організмі:

A.1 г жирів

B.1 г білків

C.1 г вуглеводів

D.1 г будь-якої речовини

E.Немає вірної відповіді

10.Коефіцієнт зношування білка Рубнера до- рівнює:

A.0,014–0,028 г азоту на 1 кг маси тіла

B.0,014–0,050 г азоту на 1 кг маси тіла

C.0,028–0,065 г азоту на 1 кг маси тіла

D.0,028–0,075 г азоту на 1 кг маси тіла

E.0,050–0,075 г азоту на 1 кг маси тіла

Відповіді

1.С, 2.А, 3.D, 4.D, 5.C, 6.A, 7.A, 8.D, 9.А, 10.D.

Тестові завдання до самоконтролю рівня знань за програмою «Крок-1»

1.Який гормон стимулює синтез білків у печінці?

A. Альдостерон B. Кальцитонін C. Кортизол

D. Соматотропний гормон E. Тестостерон

2.Який гормон стимулює синтез жирів?

A.Адреналін

B.Тироксин

C.Глюкокортикоїди

D.Глюкагон

E.Інсулін

3. Соматотропний гормон аденогіпофіза здійснює:

A.Анаболічну дію на обмін жирів і білків

B.Катаболічну дію на обмін жирів і білків

C.Анаболічну дію на обмін жирів і катаболіч- ну — на обмін вуглеводів

D.Катаболічну дію на обмін вуглеводів та анаболічну — на обмін білків

E.Анаболічну дію на обмін білків і катабо- лічну — на обмін жирів

4.Пацієнтка С. 36 років звернулася зі скар- гами на ожиріння та підвищену набряклість на фоні суворої дієти. Об’єктивно виявлено: гіпер- глікемія, гіпернатріємія, гіперстенурія. Які ендо- генні порушення можна припустити?

A. Гіпофункція щитоподібної залози

B. Гіперфункція кори надниркових залоз C. Гіперфункція яєчників

D. Гіпофункція щитоподібної залози

E. Гіпофункція паращитоподібних залоз

5.Похідне метаболізму вуглеводів, яке не син- тезується в організмі:

A. Фолієва кислота

B. Аскорбінова кислота C. Ціанкобаламін

D. Біотин E. Рибоксин

6.Центральні глюкорецептори розташовані в: A. Передньому гіпоталамусі

B. Задньому гіпоталамусі C. Мості

D. Мозочку

E. Корі великих півкуль

7.Сприяє утилізації глюкози клітинами:

A.Глюкагон

B.Адреналін

C.Інсулін

D.Тироксин

E.Соматотропний гормон

8.Зменшення концентрації глюкози в крові приводить до посилення секреції:

A.Ацетилхоліну

B.Гістаміну

C.Адреналіну

D.Серотоніну

E.Дофаміну

9.До прийомного відділення надійшла люди- на зі скаргами на прискорене серцебиття, слаб- кість і тремор м’язів, запаморочення, посилене потовиділення. З анамнезу відомо, що протягом 10 років страждає на цукровий діабет, регуляр- но приймає гіпоглікемічні препарати. Людині була зроблена ін’єкція:

A.Інсуліну

B.Розчину глюкози

C.Хлориду натрію

D.Сульфату магнію Е. Хлористого кальцію

10.Похідні метаболізму вуглеводів, які синте- зуються в організмі, крім:

A.Фолієвої кислоти

B.Аскорбінової кислоти

C.Ціанкобаламіну

D.Біотину

E.Рибоксину

Відповіді

1.D, 2.E, 3.A, 4.B, 5.A, 6.А, 7.C, 8.C, 9.B, 10.A.

Ситуаційні завдання

1.Людина за добу спожила з їжею таку кількість поживних речовин, у якій містилося 5000 ккал. Розрахуйте, скільки калорій отримав організм. Поясніть, чи зменшується калорійна цінність поживних речовин у процесі травлення.

2.Відомо, що інтенсивність метаболізму у тю- ленів і китів удвічі вища, ніж у наземних тварин

зтакими ж розмірами тіла. Поясніть, у чому фізіо- логічний сенс цього явища.

3.Поясніть, чи доцільно в спекотну погоду харчуватися м’ясом.

4.Поясніть, чому, незважаючи на однаковий вміст води у різних органах, відсоток води в усьому тілі у жінок і чоловіків різний.

5.Поясніть, як зміниться величина ДК після тривалої гіпервентиляції.

6.Двом випробовуваним пропонують фізіо- логічне змагання. Протягом певного часу вони обоє дихатимуть з однаковою частотою і глиби- ною. В одного визначають загальну кількість повітря, яку він вдихнув, у другого — кількість повітря, яку він видихнув. Переможе той, чий по- казник виявиться більшим. Який варіант Ви об- рали б для себе, беручи участь у такому зма- ганні? Поясніть, чому. У якому випадку змаган- ня завжди закінчувалося б внічию?

7.Розрахуйте кількість енергії, що виділила- ся, якщо за час досліду окиснювалися лише вуг- леводи, і при цьому виділилося 6 л СО2.

8.У ранніх калориметричних дослідах вико- ристовувалися крижані калориметри. Такий пристрій був двостінною камерою, простір між стінками якої заповнювався льодом. У камеру поміщали експериментальну тварину. Залежно від кількості виділеного тепла танула певна час- тина льоду, що і враховувалося під час подаль- ших розрахунків. Є такі матеріали: мідь, залізо, нікель, скло, тирса, граніт. Поясніть, який мате- ріал Ви запропонуєте для виготовлення зовніш- ньої та внутрішньої стінок калориметра.

9.Насичене вологою повітря за умов темпе- ратури тіла містить рівно удвічі більше водяної пари, ніж насичене повітря при кімнатній темпе- ратурі. Виходячи з цього, поясніть, що відбу- вається з повітрям, що видихається, у дихальних шляхах тварин, які мешкають у пустелі.

10.У тварини за допомогою відповідних таб- лиць визначили з достатньою точністю масу різних органів. Потім провели експеримент з пов- ним голодуванням, після чого тварини загину- ли. Двом студентам доручили визначити міру виснаження голодуючої тварини за зміною маси

їїорганів. Кожен студент узяв для дослідження по два органи. Потім один повідомив, що висна-

ження було дуже значним, а другий, навпаки, — дуже незначним. Поясніть, чи можливі такі роз- біжності.

11.Поясніть, чому під час фізичного наванта- ження і відразу після нього ДК більше 1.

12.Поставлено два досліди за ідентичних умов з визначення витрати енергії методом не- прямої калориметрії. У одному досліді врахову- вали ДК, в іншому — ні. Поясніть, наскільки ве- ликими будуть відмінності даних, отриманих у кожному з дослідів.

13.Поясніть, як довести, що в процесі лікуван- ня захворювання щитоподібної залози сталося поліпшення її стану.

14.За способом Дугласа — Холдейна визна- чено, що випробовуваний за 5 хв видихнув

35 л повітря. Його газовий склад — 17,0 % О2 і 3,53 % СО2. Розрахуйте добові витрати енергії.

15.Розрахуйте об’єм О2, що був поглинений за 1 хв, якщо ХОД дорівнює 6 л. У поглиненому

повітрі міститься 20,93 % О2, у видихуваному —

16,93 %.

16.Розрахуйте ДК, якщо піддослідний погли- нає за 1 хв 0,4 л О2 і виділяє 0,36 л СО2.

17.Розрахуйте витрату енергії за годину, якщо випробовуваний поглинає за 1 хв 0,3 л О2,

аДК дорівнює 1.

18.Розрахуйте енергетичні витрати у випро- бовуваного, якщо за даними непрямої калори- метрії встановлено, що ХОД — 10 л, склад погли-

неного повітря: 21 % О2 і 0,03 % СО2, склад ви- дихуваного повітря — 16 % О2 і 4,03 % СО2.

19.У жінки зростом 150 см і масою 60 кг основ- ний обмін дорівнює 1600 ккал. Визначте, чи відповідає це нормі.

20.У чоловіка зростом 180 см і масою 100 кг основний обмін дорівнює 1900 ккал. Чи відпові- дає нормі ця величина, якщо поверхня тіла дорів-

нює 2,18 м2?

21.Чи може ДК бути менше 0,7? Якщо так, то в якому випадку?

22.У якому випадку у людини ДК може бути більше 1? Поясніть, чому.

23.Випробовуваний поглинає за 1 хв 300 мл

О2. Дихальний коефіцієнт дорівнює 1. Розрахуй- те, скільки калорій за 1 хв витрачає організм.

24.З сечею виділилося за добу 12 г азоту. Роз- рахуйте, скільки білка розпалося в організмі.

25.Доросла людина спожила за добу 70 г білка, 300 г вуглеводів, 100 г жирів. Поясніть, чи відповідає це добовій потребі людини у пожив- них речовинах.

26.Які умови необхідно враховувати під час складання харчових раціонів, окрім відповідності калорійності їжі добовим витратам енергії?

27.Поясніть, чи відповідають указані показ- ники основного обміну віку дитини. Якщо ні, то вкажіть відповідні: у віці 1 тиж. основний обмін становить 56–40 ккал/кг, у 1,5 роки — 38– 42 ккал/кг, у віці 7 років — 32–35 ккал/кг, у 12 років — 40–45 ккал/кг.

28.В одного з обстежуваних після їди обмін енергії збільшився на 0,5 %, у другого — на 10 %.

Уякому випадку дослідження проведене у дорос- лого, у якому — у дитини?