Теми курсової роботи

Тема 1. Колективні договори і угоди як основна форма реалізації соціального партнерства

Розвиток демократії знаходить своє відображення і в трудовому законодавстві зокрема, в такому інституті як “колективний договір”.

Вивчаючи дану тему, слід мати на увазі, що 01.07.1993 р. був прийнятий Закон України “Про колективні договори і угоди”, в зв’язку з чим були внесені відповідні зміни до КЗпП України.

Виходячи із суті колективного договору, його можна визначити як угоду , яка укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою) з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а в разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

При аналізі обов’язкової частини колективного договору рекомендується ознайомитися з колективним договором будь-яких підприємств, установ, організацій і з”ясувати, в якій мірі ці зобов’язання забезпечують підвищення ефективності виробництва, соціальний розвиток колективу. Аналізуючи нормативну частину договору , слід відрізняти положення по питаннях праці і заробітної плати , установлені договорм згідно з діючими законами і іншими нормативними актами. Ця частина нормативних норм встановлює локальні норми, прийняті власником або уповноваженим органом і ПК. Тому колективний договір в цій частині є локальним нормативним актом.

Основні розділи колективного договору повинні відповідати ст.7 ЗУ “Про колективні договори і угоди”.

Слід звернути увагу на порядок заключення колективного договору , що передбачає широке залучення працівників до перевірки виконання раніше заключеного договору і до обговорення проекту нового.

Вивчаючи колективний договір, слід враховувати ряд додатків до нього (План технічного розвитку і організації виробництва, Перелік посад інженерно-технічних працівників з ненормованим робочим днем і т.д.). Зверніть увагу на те, що сфера використання колективного договору зараз значно розширилась.

Необхідно розглянути і порядок вирішення розбіжностей, якщо вони виникають у процесі заключення договору.

Рекомендується використати такий план:

Вступ

1. Колективний договір як інструмент регулювання трудових відносин, його правове визначення.

2. Поняття колективної угоди та колективного договору як форми соціального партнерства.

3. Зміст, структура та порядок укладання колективного договору.

4. Шляхи вдосконалення контролю за виконанням колективного договору, угоди, а також відповідальності за порушення законодавства про колективні угоди і договори.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 2. Основи правового регулювання зайнятості та працевлаштування

Перш ніж приступити до написання курсової роботи студенту необхідно уважно вивчити Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р. (з подальшими змінами і доповненнями). Потрібно врахувати істотні зміни і доповнення, внесені до вказаного Закону Законом України. Необхідно звернути увагу на поняття зайнятості, відповідної роботи, безробітного, охарактеризувати форми зайнятості.

Відносини щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування регулюються також КЗпП України (глава ІІІ-А “Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників”), а також соціально-партнерськими угодами і колективними договорами.

Необхідно також вивчити і використати в роботі постанови Кабінету Міністрів України (див. перелік рекомендованих нормативно-правових актів).

Потрібно розкрити питання про поняття працевлаштування, відрізняти працевлаштування в широкому і вузькому значенні. Необхідно охарактеризувати загальні і спеціальні організаційно-правові форми працевлаштування і показати його значення. Необхідно врахувати, що поняття працевлаштування більш вузьке, ніж поняття зайнятості, а само працевлаштування передує зайнятості та є його найважливішою гарантією.

Потрібно розкрити систему органів працевлаштування, виділяючи загальні і спеціальні органи працевлаштування.

Спеціальним органом працевлаштування виступає державна служба зайнятості. Послуги, що пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, його соціального захисту від безробіття надаються цим органом безкоштовно. Необхідно охарактеризувати систему державної служби зайнятості, її права та обов’язки.

І, нарешті, необхідно розглянути питання про правовий статус безробітного, що включає основні (статутні) права і обов’язки та їх гарантії. Треба розкрити такі питання: про порядок призначення і виплати допомоги в разі безробіття, її розміри та строки виплати.