Мімічні коди емоційних станів

Частини та елементи обличчя	Емоційний стан
	Гнів	Презирство	Страждання	Страх	Подив	Радість
Положення рота	Рот відкритий	Рот закритий	Рот відкрити		Рот звичайно закритий
Губи	Кути губ опущені		Кути губ підняті
Форма очей	Очі розкриті або звужені	Очі звужені	Очі широко розкриті		Очі прищурені або розкриті
Яскравість очей	Очі блищать	Очі тьмяні	Блиск очей невиразний		Очі блищать
Положення брів	Брові зсунуті до перенісся		Брови підняті вгору
Кути брів	Зовнішні кути брів підняті вгору		Внутрішні кути брів підняті вгору
Чоло	Вертикальні складки на чолі та переніссі		Горизонтальні складки на чолі
Рухливість обличчя та його частин	Обличчя динамічне		Обличчя застигле		Обличчя динамічне

Поза – це положення людського тіла, типове для даної культури, елементарна одиниця просторової поведінки людини.

Загальна кількість різних стійких положень, які може прийняти людське тіло, близько 1000. з них у силу культурної традиції кожного народу деякі пози забороняються, а інші – закріплюються. Поза показує, як людина сприймає свій статус стосовно статусу інших присутніх осіб. Особи з більш високим статусом приймають більш невимушені пози, ніж їхні підлеглі.

Одним з перших вказав на роль пози людини як одного з невербальних засобів спілкування психолог А. Шефлен. У подальших дослідженнях, проведених В. Шюбцем, було виявлено, що головний зміст пози полягає в розміщенні індивідом свого тіла стосовно співрозмовника. Це розміщення свідчить або про закритіст ь, або про схильність до спілкування.

Показано, що закриті пози (коли людина якось намагається закрити передню частину тіла і зайняти якнайменше місця в просторі; наполеонівська поза стоячи: руки, схрещені на грудях, і сидячи: обидві руки упираються в підборіддя тощо) сприймаються як пози недовіри, незвоги, протидії, критики.

Відкриті пози (стоячи: руки розкриті долонями нагору, сидячі: руки розкинуті, ноги витягнуті) приймаються як пози довіри, згоди, доброзичливості, психологічного комфорту.

Є пози роздуму, що читаються ясно, (поза роденовського мислителя), пози критичної оцінки (рука під підборіддям, вказівний палець витягнутий до скроні). Відомо, що, якщо людина зацікавлена в спілкуванні, вона буди орієнтуватися на співрозмовника і нахилятися в його сторону, якщо не дуже зацікавлена, навпаки, відхилятися убік і відкидатися назад. Людина, яка бажає заявити про себе, поставити себе, буде стояти прямо, у напруженому стані, з розгорнутими плечима, іноді упершись руками в стегна; людина, якій не потрібно підкреслювати свій статус і положення, буде розслаблена, спокійна, знаходитися у вільній невимушеній позі.

Хода людини – це манера пересування, за якою досить легко розпізнати її емоційний стан.

У дослідженнях психологів, проведених з великою точністю, визначали за ходою такі емоції, як гнів, страждання, гордість, щастя. Причому виявилося, що найважча хода при гніві, найлегша – при радості, млява, пригноблена хода – при стражданнях, найбільша довжина кроку – при гордості.

Жести – це різноманітні руху руками і головою, зміст яких зрозумілий для сторін, що спілкуються.

Про інформацію, яку несе жестикуляція, відомо досить багато. Насамперед важлива кількість жестикуляції. Як би дуже не відрізнялися різні культури, скрізь разом з наростанням емоційної збудженості людини, її схвильованості, зростає інтенсивність жестикуляції, також вона зростає і при бажанні досягти більш повного розуміння між партнерами, особливо якщо воно чомусь ускладнене.

Конкретний зміст окремих жестів різний у різних культурах. Однак у всіх культурах є подібні жести, серед яких можна виділити:

1) комунікативні – жести вітання, прощання, привертання уваги, заборони, стверджувальні, негативні, питальні тощо;

2) модальні – виражають оцінку і ставлення (жести схвалення, несхвалення, довіри і недовіри, розгубленості тощо);

3) описові – несуть зміст тільки в контексти мовного висловлення.

У процесі спілкування не потрібно забувати про конгруентності, тобто збіг жестів і мовних висловлень. Мовні висловлення і жести, їх складові повинні збігатися. Протиріччя між жестами і змістом висловлень є сигналом неправди.

Різні види жестів при спілкуванні наведені на рис.

Розкриті руки

Жести відкритості

Розстебнутий піджак

а)

Поза Мислителя О. Родена

Жести роздумів і оцінки

Пощипування

перенісся

Почухування

підборіддя

б)

Торкання носа чи почухування

Почухування вказівним пальцем правої руки за мочкою вуха

Жести

сумнівів

Голова спирається на руку, а підборіддя і рот закриті пальцями тієї самої руки

в)

Схрещені на грудях руки

Жести

захисту

Пальці схрещених рук співбесідника стиснуті в кулаки

Кисті схрещених рук охоплюють плечі

г)

Нога на нозі

Жести і пози

Руки в замок за спиною

Руки за головою

ґ)

Знімання чи одягання окулярів

Жести затягування часу

Неквапливе запалювання цигарок чи

люльки

Ходіння туди й сюди

д)

Обличчя, закрите

руками

Жести підозрілості, скритності

Потирання скронь, підборіддя

Погляд в бік від

партнера

е)

Довго заплющені повіки

Чухання вуха

Жести небажання слухати і намагання покінчити з розмовою

Потягнення мочки вуха

Свербіння в усі

Поворот тіла і повертання ступень ніг до дверей

є)

Збирання ворсинок з піджака

Жести незгоди, образи

Набичування

Малювання

ж)

розмовляючи з партнером, менеджер повинен мати на увазі, що мова тіла може мати інший, часто протилежний зміст у різних народів. Наприклад, в ісламській, індуїстській та буддистській культурах не рекомендується дотикатися партнера лівою рукою, тому що вона вважається нечистою. Не можна цією рукою і вручати презенти, візитні картки тощо.

дотикання руками плеча, грудей,а іноді і верхньої частини живота партнера, що абсолютно недопустиме в народів одних країн (англійці, датчани, поляки, німці, шведи та ін.), в інших – вважається цілком допустимим (араби, населення романських країн Європи, народи Середземномор’я, Латинської Америки, Австралії).

Рукостискання в процесі привітання

Німці: потиск міцний, енергійний.

Французи: потиск легкий, порух швидкий.

Британці: потиск середньої сили, рух протягненої руки розмірений.

Латиноамериканці: потиск міцний з частим подаванням руки.