5.3. Організація життєзабезпечення постраждалого населення в надзвичайних ситуаціях
Під час НС значна частина населення часто залишається без житла, про-дуктів харчування, води, предметів першої необхідності, потребує медичної до-помоги. Враховуючи зазначене, життєзабезпечення населення, особливо на по-чатковому етапі ліквідації НС, є одним з першочергових завдань органів вико-навчої влади і місцевого самоврядування, органів управління системи ЦЗ. Ме-тою життєзабезпечення населення є задоволення фізіологічних, матеріальних і духовних потреб населення в умовах НС і відповідно до встановлених норм.
Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є комплексом заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов, життя, здоров'я і працездатності людей, який включає:
1) тимчасове розміщення громадян в безпечних районах, забезпечення соці-ально-побутових умов населення в місцях їх тимчасового розміщення;
2) організація харчування у районах лиха і тимчасового розселення, забезпе-чення постраждалого населення питною та технічною водою;
3) організація забезпечення населення, що потерпіло, одягом, взуттям і предме-тами першої необхідності;
4) забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідемічного нагляду в районах тимчасового розселення, задоволення потреб в медикаментах, запа-сах донорської крові, обладнання та іншого медичного майна в необхідних обсягах, проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо виконання санітарно-епідемічного режиму й заходів особистої гігієни;
5) забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, поря-док поведінки;
6) морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання високої пси-хологічної стійкості людей в екстремальних умовах;
7) організація надання фінансової допомоги потерпілим, відновлення втрачених документів (паспорту, будинкової книги, і т.д.);
8) організація роботи інформаційно-роз’яснювальних груп від органів місцевої влади щодо інформування населення про порядок відшкодування збитків спричинених НС, зустрічі керівництва райдержадміністрації, депутатського корпусу району та представників міськвиконкому з постраждалими;
9) проведення постійного моніторингу проблемних питань, котрі викликають соціальне напруження серед населення и прийняття відповідних заходів з їх вирішення;
10) відновлення функціонування сфери соціального захисту населення, яке потерпіло внаслідок НС.
Тимчасове розміщення постраждалого від НС населення може здійсню-ватись в пункті життєзабезпечення населення у НС. На рис. 5.1-5.7 пока-зано організацію пункту життєзабезпечення населення у НС.
Рис. 5.1. Варіант організації пункту життєзабезпечення населення у НС
Рис. 5.2. Обладнання групи розміщення пункту життєзабезпечення
Рис. 5.3. Обладнання групи забезпечення харчуванням
Рис. 5.4. Обладнання групи медичної допомоги
Рис. 5.5. Обладнання групи забезпечення водою
Рис. 5.6. Обладнання штабу з ліквідації НС
Рис. 5.7. Схема табору для постраждалого населення
Сили І ешелону Сили ІІ ешелону
Рис. 5.8. Схема організації медичного забезпечення постраждалого населення при НС
Основними складовими частинами медичного забезпечення постраж-далого населення в умовах НС є:
1) оцінка медико-санітарної обстановки;
2) медична (медико-тактична) та інші спеціальні види розвідки;
3) лікувально-евакуаційне забезпечення населення при НС;
4) санітарно-гігієнічне та протиепідемічне забезпечення населення при НС.
Основними елементами оцінки медико-санітарної обстановки в умовах НС є: величина і структура санітарних втрат серед населення; закономірності формування санітарних втрат; потреба потерпілих у медичній допомозі; санітарно-гігієнічний і епідемічний стан в осередках НС; потреба у силах і засобах для медичного забезпечення населення і їх наявність; умови роботи медичних формувань; умови життєзабезпечення населення.
Терміни надання різних видів медичної допомоги в умовах НС:
1) перша медична допомога – до 30 хв; 2) долікарська (фельдшерська) допомога – 1...2 год; 3) перша лікарська допомога – 4...6 год.
Для надання першої лікарської і кваліфікованої медичної допомоги насе-ленню, яке постраждало від НС техногенного і природного характеру, а також особам, які приймають участь в ліквідації наслідків цих ситуацій в Україні функціонує Мобільний госпіталь МНС України – це сертифікований лікуваль-ний заклад, що входить до складу Державної служби медицини катастроф.
Мобільний госпіталь МНС України має статус мобільного медичного зак-ладу на правах самостійного формування Оперативно-рятувальної служби ЦЗ. Його задачі: прийом і медичне сортування постраждалих (уражених) внаслідок НС; надання їм першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги у встановленому обсязі; тимчасове розміщення і лікування хворих; тимчасова ізоляція інфекційних хворих; підготовка постраждалих (хворих) до евакуації у медичні заклади відповідно до профілю патології.
До складу госпіталю входять: приймально-сортувальне, операційне, госпітальне, інтенсивної терапії, інфекційне, швидкої та невідкладної допомоги, епідеміологічне та лабораторне відділення.
Основні технічні характеристики: час збору особового складу – 4 год.; час розгортання (від моменту доставки до місця роботи): першої черги – 2 год., повна готовність до роботи – 6 годин; напруга живлення електрообладнання – 220 В; максимальна необхідність в напрузі – 22 кВт; площа розгортання – 100×100 м2; маса споруд модульної групи без медичного обладнання и меблів – 3800 кг. Госпіталь складається із постійного і перемінного складу. До обов’яз-ків постійного складу (17 осіб) входить укомплектування і підтримання госпі-талю у постійній готовності до виконання завдань за призначенням. Перемін-ний склад (лікарі і середній медичний персонал, обслуговуючий персонал) – до 139 осіб – додаються за рахунок ДСМК та підрозділів МНС.
При наданні медичної допомоги за життєвими показаннями (у скорочено-му обсязі) за добу роботи госпіталю допомога надається 300-350 постраждалим. При наданні медичної допомоги у повному обсязі за добу роботи госпіталю вона надається до 100-150 постраждалим.
При розгортанні госпіталю необхідно враховувати: навколишню сані-тарно-епідеміологічну ситуацію з метою недопущення занесення і поширення інфекційної захворюваності на території госпіталю; шляхи евакуації і доставки постраждалих до відділень госпіталю; можливості використання рельєфу місцевості, житлових і адміністративних приміщень для розгортання й життєзабезпечення госпіталю; наявність безпечних джерел водопостачання.