2.3.3. Пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти

Ризик виникнення НС і пожеж у процесі експлуатації пожежовибухоне-безпечних об'єктів в Україні зумовлений значною кількістю хімічних, нафто- і газопереробних, коксохімічних, металургійних, машинобудівних та інших підприємств. В нашій державі функціонує близько 1,5 тис. вибухо- та пожежо-небезпечних об'єктів, на яких зосереджено близько 13 млн. тонн твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин. Їх переважна кількість розташована в центральних, східних і південних областях країни.

Пожежонебезпечний об'єкт — об'єкт, на якому виробляються, зберіга-ються чи транспортуються продукти, що набувають при певних умовах (ава-ріях, ініціюванні і т.п.) здатність до загоряння. До пожежонебезпечних відно-сяться об'єкти нафтової, газової, хімічної, металургійної, лісової, дерево-обробної, текстильної, хлібопекарської промисловості та ін.

Вибухонебезпечний об'єкт (ВНО) — об'єкт, на якому зберігаються, вико-ристовуються, виробляються, транспортуються речовини, що набувають при певних умовах здатність до вибуху. До ВНО відносяться: підприємства оборон-ної, вугільної, нафтовидобувної, нафтопереробної, нафтохімічної, хімічної, га-зової, хлібопродуктової, текстильної і фармацевтичної промисловості, склади легкозаймистих і горючих рідин, зріджених газів.

Пожежа — неконтрольований процес горіння, що супроводжується зни-щенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей. Вторин-ними наслідками пожеж можуть бути вибухи і витоки отруйних або забрудню-ючих речовин у навколишнє середовище; крім того, великих збитків приміщен-ням і предметам, яких не торкнувся вогонь, може завдати вода, яка застосо-вується для гасіння пожежі. Щороку в Україні трапляється до 70 тис. пожеж в яких гине до 3 тис. осіб, при цьому сукупні матеріальні втрати можуть сягати мільярдів гривень.

За масштабами і інтенсивністю пожежі підрозділяються на:

1) окрема пожежа — пожежа, що виникла в окремому будинку чи споруді. Пересування людей і техніки по забудованій території між окремими поже-жами можливе без засобів захисту від теплового впливу;

2) суцільна пожежа — одночасне інтенсивне горіння переважної кількості будинків і споруд на даній ділянці забудови (горить > 20 %). Пересування людей і техніки через ділянку суцільної пожежі неможливе без засобів захисту від теплового випромінювання;

3) масова пожежа — сукупність окремих і суцільних пожеж (горить < 20 %);

4) вогняний шторм — особлива форма суцільної пожежі, що поширюється, характерними ознаками якої є наявність висхідного потоку продуктів згорян-ня і нагрітого повітря, приплив свіжого повітря з усіх боків зі швидкістю не менше 50 км/год, у напрямку до межі вогняного шторму.

Інтенсивність пожежі багато в чому залежить від вогнестійкості об'єктів та їх складових частин, а також від пожежної безпеки технологічних процесів виробництва в місці її виникнення.

Вогнестійкість будинку — здатність чинити опір впливу високих темпе-ратур при збереженні своїх експлуатаційних властивостей. Вогнестійкість бу-динків залежить від меж вогнестійкості його основних конструктивних частин.

Межа вогнестійкості конструкції — це час у годинах, протягом якого конструкція виконує свої функції в умовах пожежі (тобто не згоряє, не тріскається, не деформується або поки температура на протилежній загорянню стороні не стане понад 140 °С), залежить від поперечного перерізу, товщини захисного шару, займистості будівельних матеріалів (будівельні й інші матеріа-ли бувають неспалимі, важкоспалимі і спалимі), від здатності зберігати свої властивості при впливі високих температур.

За ступенем вогнестійкості будинки і споруди поділяють 5 груп:

1) І і II група — неспалимі (будівлі І групи мають підвищену вогнестійкість несучих конструкцій). При загорянні предметів усередині будинку він охоп-люється вогнем не раніше, ніж через 3...4 год.;

2) III група — неспалимі будинки зі спалимими перекриттями і перебірками, охоплюються вогнем через 2...3 год.;

3) IV група — дерев'яні оштукатурені будинки, охоплюються вогнем через 1,5 год.;

4) V група — дерев'яні не оштукатурені, охоплюються вогнем через 0,5 год.

Вибух — це звільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу. Він призводить до утворення сильно нагрітого газу (плазми) з високим тиском, що при моментальному розширенні здійснює удар-ний механічний вплив на навколишні тіла.

Основними вражаючими факторами вибуху є:

а) повітряна ударна хвиля, що виникає при ядерних вибухах, вибухах речовин, які ініціюють і детонують, при вибухових перетвореннях хмар паливно-повітряних сумішей, вибухах резервуарів з перегрітою рідиною і резервуарів під тиском. Її основним параметром є надлишковий тиск у фронті хвилі;

б) осколкові поля, створювані уламками різного роду предметів технологічного устаткування, будівельних деталей тощо. Їх основними параметрами є кількість осколків, їх кінетична енергія і радіус розльоту.

В результаті дії вражаючих факторів вибуху відбувається руйнування або пошкодження будинків, споруд, технологічного устаткування, транспортних засобів, елементів комунікацій та інших об'єктів, загибель людей. Вторинни-ми наслідками вибухів є ураження об'єктів, які знаходяться всередині завалених уламками конструкцій будинків і споруд, їх поховання під уламками. В резуль-таті вибухів можуть виникнути пожежі, витік небезпечних речовин з ушкод-женого устаткування. Великі збитки народному господарству наносяться в результаті припинення функціонування зруйнованих об'єктів.

При пожежах і вибухах люди отримують термічні і механічні ушкодження: опіки тіла і верхніх дихальних шляхів, черепно-мозкові травми, численні пере-ломи і забиття, контузії, отруєння чадним газом, комбіновані ураження.

Згідно зі стандартами, у залежності від характеристики використовуваних чи одержуваних у виробництві речовин і їх кількості, виробничі будівлі і склади за вибуховою, вибухопожежною і пожежною небезпекою підрозді-ляються на 6 категорій.

Категорія «А» (вибухонебезпечні виробництва) включає виробництва, які мають горючі гази з нижньою концентраційною межею загоряння в повітрі 10% (об'ємних) і менше, рідини з температурою спалаху парів 28 °С і нижче (при цьому гази і рідини можуть утворювати вибухонебезпечні суміші об'ємом, який перевищує 5% об'єму повітря в приміщенні), а також речовини, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи одна з одною. Це виробництва, де застосовуються металічні натрій і калій, ацетон, сірковуглець, ефір і спирти, а також фарбувальні цехи, об'єкти з наявністю зріджених газів.

Категорія «Б» — вибухопожежні виробництва, пов'язані із застосуван-ням горючих газів, нижня межа загоряння (НМЗ) яких понад 10% до обсягу повітря, рідин з температурою спалаху від 28 до 61 °С включно; рідин, нагрітих в умовах виробництва до температури спалаху і вище; горючого пилу чи воло-

кон, НМЗ 65 г/м³ і менше, за умови, що ці гази, рідини і пил можуть утво-рювати вибухонебезпечні суміші об'ємом, що перевищує 5% об'єму при-міщення. До цієї категорії відносяться насосні станції для перекачування рідин з температурою спалаху від 28 до 61 °С, установки з аміаком тощо.

Категорія «В» — пожежонебезпечні виробництва, пов’язані із застосу-ванням рідин з температурою спалаху парів вище горючого пилу чи волокон, НМЗ яких понад 65 г/м³; речовин, здатних тільки горіти при взаємодії з водою, киснем чи одна з одною, твердих горючих речовин і матеріалів. До даної кате-горії відносяться виробництва з обробки деревини, торфу, вугілля, пластмас і гуми, склади горючих і мастильних матеріалів.

Категорія «Г» — виробництва, пов'язані з обробкою негорючих речовин і матеріалів у гарячому, розпеченому чи розплавленому стані, яка супровод-жується виділенням променистого тепла, іскор і полум'я, твердих, рідких і газо-подібних речовин, що спалюються чи утилізуються як паливо. До них віднося-ться цехи з термообробки металу, склозаводи, газогенераторні станції, котельні.

Категорія «Д» — виробництва, пов'язані з обробкою негорючих речовин і матеріалів у холодному стані. Це ділянки холодної обробки металів і т.п.

Категорія «Е» — вибухонебезпечні виробництва, пов'язані із застосуван-ням горючих газів без рідкої фази і вибухонебезпечного пилу у такій кількості, що вони можуть утворити вибухонебезпечні суміші об'ємом, що перевищує 5% об'єму приміщення, у якому за умовами технологічного процесу можливий ті-льки вибух (без наступного горіння); речовин, здатних вибухати (без наступ-ного горіння) при взаємодії з водою, киснем повітря чи одна з одною. До них відносяться ділянки електролізу води, зарядки і розрядки лужних і кислотних акумуляторів тощо.