3.2. Зона радіоактивного зараження

Внаслідок радіоактивного забруднення, що виникає при застосуванні ядерної ЗМУ або аварії на РНО, місцевість, предмети, люди можуть бути заражені радіоактивними речовинами (РР). В результаті цього на певній території виникає зона радіоактивного зараження, що характеризується масштабом і ступенем радіоактивного забруднення.

Найнебезпечнішими зі всіх аварій на РНО, є можливі аварії на АЕС як України, так і сусідніх держав (Ірану, Росії, Вірменії, Румунії, Болгарії, Чехії, Угорщини, Словакії, Словенії і Хорватії, Німеччини, Франції, Великобританії, Фінляндії, Швеції, Швейцарії, Бельгії, Нідерландів, Іспанії, Китаю, Індії, Пакіс-тану). При аваріях на АЕС можуть бути пошкодження конструкцій, технологіч-них ліній, пожежі, викиди в навколишнє середовище РР. Аварія з повним руй-нуванням ядерного реактора може відбутися в результаті стихійного лиха, ви-буху боєприпасів, масштабних терористичних актів, падіння повітряного транс-порту на споруди АЕС та ін. Аварія на АЕС може бути з розривом трубопро-водів із теплоносієм, ушкодженням реактора і герметичних зон, виходом з ладу систем керування і захисту, що може призвести до миттєвої втрати герметич-ності конструкцій реактора, сплавлення тепловидільних елементів і викиду ра-діоактивних речовин з парою в навколишнє середовище, можливе розкидання радіоактивних осколків, уламків конструкцій паливних елементів.

В українських ядерних реакторах на теплових нейтронах типу ВВЕР-440 і ВВЕР-1000 (водоводяні енергетичні реактори, в яких вода виступає як теплоно-сієм, так і сповільнювачем), як паливо використовуються тепловиділяючі збор-ки, що складаються з тепловиділяючих елементів (твелів), які містять таблетки з двоокису урану, слабозбагаченого по 235-му ізотопи.

При аварії на АЕС відбувається викид радіонуклідів в атмосферу, гідро-сферу і літосферу, що обумовлює ураження біосфери. Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС залежить від харак-теру вибуху (тепловий чи ядерний), типу реактора, ступеня його руйнування, кількості викинутих РР, метеоумов і рельєфу місцевості.

Місцевість, що забруднюється внаслідок радіаційної аварій, за щільністю забруднення радіонуклідами умовно поділяють на зони: зону відчуження, зону безумовного (обов’язкового) відселення, зону гарантованого (добровіль-ного) відселення і зону підвищеного радіоекологічного контролю (табл. 3.1).

За дозами опромінення заражену територію поділяють на наступні зо-ни: надзвичайно-небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднен-ня (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднення (зона А) і зону радіаційної небезпеки (зона М) (табл. 3.2). Їх зображують на картах і на схемах у вигляді правильних еліпсів (рис 3.2).

При ліквідації наслідків аварії повинні виконуватися основні заходи за-хисту: радіаційний і дозиметричний контроль, захист органів дихання, профі-лактичний прийом йодистих препаратів, санітарна обробка особового складу, дезактивація одягу, техніки, споруд, транспорту, продуктів харчування і води.

У зоні А помірного радіоактивного забруднення, виходячи з умов обста-новки, треба намагатися скорочувати час перебування особового складу на відкритій місцевості, застосувати захист органів дихання. При проведенні ряту-вальних і інших невідкладних робіт переміщення людей потрібно проводити з використанням броньованої техніки. У зонах Б, В, Г ніякі роботи в мирний час, як правило, виконуватись не повинні. У зоні Б сильного радіоактивного заб-руднення люди повинні бути в захисних спорудах. У зоні В небезпечного радіоактивного забруднення перебування людей можливе тільки в дуже захищеній техніці протягом кількох годин. У зоні Г надзвичайно небезпечного забруднення навіть короткочасне перебування людей недопустиме.

Таблиця 3.1.