
- •О.Г.Мороз, о.С.Падалка, в.І.Юрченко
- •Передмова
- •Розділ 1. Теоретичні основи педагогіки і психології вищої школи
- •1.2,Особливості психолог о-педагогічних досліджень у галузі вишої освіти
- •F, 1.3. Структурна модель системи підготовки викладача вищої школи та її психолого-педагогічна характеристика
- •Розділ II. Основні педагогічні засади підготовки майбутнього викладача вищого навчального закладу
- •2.1. Підготовка до організації навчального процесу у вищій школі
- •2.2. Формування стилю самостійної навчальної роботи як основної форми організації навчання
- •2.3.Озброєння видами педагогічного контролю у вищій школі
- •2.4. Основи науково-дослідної роботи майбутніх фахівців
- •2.5. Ознайомлення з системою управління навчальним вищому навчальному закладі
- •Пі. Психологічні передумови підвищення ефективності підготовки викладача вищої школи
- •3.1. Формування знань про психологічні особливості й закономірності становлення особистості майбутнього фахівця
- •3.2. Усвідомлення психологічних факторів успішного навчання студентів
- •3.4. Розвиток комунікативних здібностей майбутнього викладача вишої школи
- •Розділ 4. Професійна адаптація випускника вищого навчального закладу
- •4.1.Адаптація молодого фахівця як важливий етап у його професійній підготовці
- •4.2.Структурні компоненти професійної адаптації молодого»! спеціаліста
- •4.3.Механізми професійної адаптації фахівця-початківця та педагогічне управління нею
- •Список використаної літератури
Розділ 4. Професійна адаптація випускника вищого навчального закладу
4.1.Адаптація молодого фахівця як важливий етап у його професійній підготовці
Відомо, що система професійної підготовки фахівця включає в себе такі основні етапи:
1) професійна орієнтація;
2) професійний відбір;
3) адаптація першокурсника до умов вузу;
4) динаміка професійного становлення майбутнього фахівця, в процесі вузівської підготовки;
5) післявузівська діяльність випускника, його професійна адаптація. Послаблення одного із взаємозв'язаних елементів неминуче
призводить до порушення стрункої системи його професійної підготовки. Цілком очевидно й те, що робота над вивченням кожного з вказаних етапів має свої особливості та свої завдання.
Професійне становлення спеціаліста — довготривалий процес, який починається від обрання професії до перших років самостійної праці. Всі етапи, що їх проходить майбутній фахівець, є важливими. Одначе сам факт початку професійної діяльності має фундаментальне значення для нього, а аналіз системи його дій і поведінки виступає достатньо обгрунтованим критерієм для оцінки рівня професійної підготовки.
Найважливішою характеристикою діяльності випускника вищого навчального закладу є його адаптація в трудовому колективі, що поставлена в ранґ актуальних наукових досліджень перш за все завдяки своїй практичній значимості. Глибина й всебічне її вивчення дозволить, на наш погляд, значною мірою уникнути таких негативних явищ, якими є нестабільність кадрів, їх плинність, повільне зростання професійної майстерності молодого фахівця, конформізм і негативний стиль його діяльності.
249
Досліджуючи процес адаптації молодого спеціаліста, вдалося виявити позитивні й негативні фактори, які впливають на його формування, ріСт професійної майстерності; з'ясувати можливі шляхи скорочення термінів адаптації та знайти сильні й слабкі сторони в підготовці випускника вищого навчального закладу з метою їх вивчення.
4.2.Структурні компоненти професійної адаптації молодого»! спеціаліста
Структурно адаптацію можна подати у вигляді схеми:
Адаптація молодого фахівця
Адаптація до підприємства
Невиробнича адаптація |
|||||
|
|
|
ї~ KB |
|
|
Адаптація до класу |
|
|
|||
соціальної групи |
|
f |
|
||
|
|
|
|
||
|
Адаптація до умов села або міста |
|
Адаптація до географічних
і етнічних особливостей
регіону
Найбільш поширенйкГЙ тяга класифікація основних типів соціальної
>• а ?. <<',-,, адаптації:
1) за характером взаємодії суб'єкта адаптації та адаптивного середовища: Л ,
а) адаптація в формі пристосування;
б) адаптація в формі перетворення;
250
2) за видами адаптивного середовища, до якого пристосовується (або яке пристосовує до себе) індивід:
а) виробнича адаптація;
б) шлюбна;
в) сусідсько-приятельська;
г) політико-правова;
д) навчальна;
3) за структурними компонентами адаптивного середовища:
а) предметно-діяльна (адаптація до матеріальних умов виробництва, його ритму, норм і т. п.);
б) особиста (адаптація до соціально-психологічного клімату колективу: до домінуючих у ньому настроїв, ціннісних орієнтацій, особливостей міжособових взаємин, до стилю керівництва й системи «ролей», що зумовлені соціальним статусом даного працівника);
4) за психологічним змістом:
а) предадаптація (пристосування до майбутнього, до уявних ситуацій, становлення психологічної настанови на адаптацію);
б) дезадаптація (відвикання від звичних умов життя);
в) реадаптація (відвикання від одних «нових», але вже таких, які стали звичними, умов до інших «попередніх»);
г) дисададтація (неадаптованість, нездатність пристосування до нових умов соціального середовища).
Така класифікація, в свою чергу, не є також вичерпною.