Розділ 4. Професійна адаптація випускника вищого навчального закладу

4.1.Адаптація молодого фахівця як важливий етап у його професійній підготовці

Відомо, що система професійної підготовки фахівця включає в себе такі основні етапи:

1) професійна орієнтація;

2) професійний відбір;

3) адаптація першокурсника до умов вузу;

4) динаміка професійного становлення майбутнього фахівця, в процесі вузівської підготовки;

5) післявузівська діяльність випускника, його професійна адаптація. Послаблення одного із взаємозв'язаних елементів неминуче

призводить до порушення стрункої системи його професійної підготовки. Цілком очевидно й те, що робота над вивченням кожного з вказаних етапів має свої особливості та свої завдання.

Професійне становлення спеціаліста — довготривалий процес, який починається від обрання професії до перших років самостійної праці. Всі етапи, що їх проходить майбутній фахівець, є важливими. Одначе сам факт початку професійної діяльності має фундаментальне значення для нього, а аналіз системи його дій і поведінки виступає достатньо обгрунтованим критерієм для оцінки рівня професійної підготовки.

Найважливішою характеристикою діяльності випускника вищого навчального закладу є його адаптація в трудовому колективі, що поставлена в ранґ актуальних наукових досліджень перш за все завдяки своїй практичній значимості. Глибина й всебічне її вивчення дозволить, на наш погляд, значною мірою уникнути таких негативних явищ, якими є нестабільність кадрів, їх плинність, повільне зростання професійної майстерності молодого фахівця, конформізм і негативний стиль його діяльності.

249

Досліджуючи процес адаптації молодого спеціаліста, вдалося виявити позитивні й негативні фактори, які впливають на його формування, рі_Ст професійної майстерності; з'ясувати можливі шляхи скорочення термінів адаптації та знайти сильні й слабкі сторони в підготовці випускника вищого навчального закладу з метою їх вивчення.

4.2.Структурні компоненти професійної адаптації молодого»! спеціаліста

Структурно адаптацію можна подати у вигляді схеми:

Адаптація молодого фахівця

Адаптація до підприємства

Невиробнича адаптація
				ї~ KB
Адаптація до класу
соціальної групи				f
	Адаптація до умов села або міста

Адаптація до географічних

і етнічних особливостей

регіону

Найбільш поширенйкГЙ тяга класифікація основних типів соціальної

>• а ?. <<',-,, адаптації:

1) за характером взаємодії суб'єкта адаптації та адаптивного середовища: ^Л ,

а) адаптація в формі пристосування;

б) адаптація в формі перетворення;

250

2) за видами адаптивного середовища, до якого пристосовується (або яке пристосовує до себе) індивід:

а) виробнича адаптація;

б) шлюбна;

в) сусідсько-приятельська;

г) політико-правова;

д) навчальна;

3) за структурними компонентами адаптивного середовища:

а) предметно-діяльна (адаптація до матеріальних умов виробництва, його ритму, норм і т. п.);

б) особиста (адаптація до соціально-психологічного клімату колективу: до домінуючих у ньому настроїв, ціннісних орієнтацій, особливостей міжособових взаємин, до стилю керівництва й системи «ролей», що зумовлені соціальним статусом даного працівника);

4) за психологічним змістом:

а) предадаптація (пристосування до майбутнього, до уявних ситуацій, становлення психологічної настанови на адаптацію);

б) дезадаптація (відвикання від звичних умов життя);

в) реадаптація (відвикання від одних «нових», але вже таких, які стали звичними, умов до інших «попередніх»);

г) дисададтація (неадаптованість, нездатність пристосування до нових умов соціального середовища).

Така класифікація, в свою чергу, не є також вичерпною.