Архітектура всередині пейзажного парку

Що ж до архітектури території парку, той будинок інтегрується в пейзаж і є за його законами. Архітектурні принципи поступаються місце мальовничим, іррегулярностью став головним гідністю будівлі. У цій ситуації паркові павільйони набувають цілком нову для архітектури задачу–вони повинні були впливати на почуття глядача, викликати у ньому певні асоціацію та настрої.

Але якщо сад, чи парк, відбивав у собі ідеї античності і палладианства, то архітектура найчастіше було представлено зовсім на класичному стилі.

Характерним прикладом може бути знаменита заміська садиба «>Строберри Хілл», побудована Горацієм Уолполом в неоготичному стилі.

Звернення до готиці як до високого стародавньому ідеалу давало свободу, допускало асиметрію і мальовничість композиції. Можна було планувати будинок оскільки хотілося як і того вимагало функціональне пристрій будинку.

Після створення садибного будинку у Строберри Хілл мода на житла в середньовічному, неоготичному стилі охопила Англію але тільки її. За всією Європою неоготичні тенденції у будівництві садиб і вілл були невід'ємною частиною паркового мистецтва. І у далекої Росії було побудовано такі чудові пам'ятники садово-парковій архітектури неоготичному стилі як Царицино, Петровський палац у Москві, Гатчина і десятки інших будівель.

>Пейзажний парк був у столітті територією експериментів: тут ламалися традиційні уявлення про ієрархію стилів і жанрів архітектури. Це свого роду «театр» з різними сценами–китайські ворота, голландська вітряк, мінарет, італійський виноградник, ліс надгробків тощо. Усе це може по-різному розташовуватися і сусідити поруч друг з одним. У цьому ці речі не справляють враження еклектичних, прогулянка парком супроводжується несподіваною зміною настроїв, зміною картин. Споруди у різних стилях перетворюють їх у уявне «велике подорож».

Безумовно, що це народження нового стилю, а чи не відмову від неї і до дикій природі. «Природна природа», термін, так широко який вживається за доби розквіту паркового будівництва, – значить дика, неприборкана, запущена. Це спеціально придумана схема насадження тінистих алей, зелених галявин і полян, «вільно» зростання напруження та які становлять яскраві, соковиті мальовничі плями у спільній концепції побудови парку угруповання дерев і чагарників. Спеціально створюються чи зберігаються ущелини, пагорби і долини, замість золотих фонтанів «будуються» водоспади і струмки. Та все ж «>природність» пейзажних парків століття – той самий «стиль» і умовність художнього символу.

Підбір рослин для пейзажного саду

Першочергове значення в пейзажному саду займають композиції із дерев та кущів. Підбираючи рослини, які будуть відповідати відображенню обраного пейзажу, враховуйте екологічні фактори ділянки.

Бажано використовувати породи дерев і кущів, які ростуть в даній місцевості. Часто беруть хвойні рослини. Групи, картини, та окремо ростучі рослини - солітери, висаджують в живописному безладі, створюючи цікаві в кольоровому, контурному, просторовому відношенню конструкції.

Неформальні міксбордери і бордюри можуть бути нещільними, з розривами, у вигляді живописних шапок рослин, які між собою переплітаються.

Часто замість акуратно стриженого газону використовують різноманітні ґрунтопокривні рослини, лугові трави (луговий газон).

Садові квіти висаджують коло будинку. В саду доречніше виглядають польові та лісові багаторічники. Можливо облаштування квіткового масиву, наприклад ромашкової галявини.

Існує думка, що створення пейзажних садів більш економічно. Все залежить від конкретних умов - розмірів ділянки, його рельєфу, розташування, запитів власника. При природньому багаторівневому рельєфі і використанні місцевих рослин знадобиться значно менше земляних робіт, підпірних стінок, різноманітних конструкцій, екранів, коштовних саджанців і посівного матеріалу.