51.Корисні копалин, тектонічні структури …

Кор́исні копáлини — мінеральні утворення земної кори, хімічний склад і фізичні властивості яких дозволяють ефективно використовувати їх у сфері матеріального виробництва. За В.С.Білецьким та В.О.Смирновим корисними копалинами називають природні мінеральні речовини, які за сучасного рівня розвитку техніки можуть з достатньою ефективністю використовуватись у господарстві безпосередньо або після попередньої обробки.

Корисні копалини знаходяться в земній корі у вигляді скупчень різного характеру (жил, штоків, пластів, кубел, розсипів і ін.).

Скупчення корисних копалин утворюють родовища, а при великих площах поширення — райони, провінції і басейни. Розрізняють тверді, рідкі і газоподібні корисні копалини.

Видобутком корисних копалин займається гірнича справа.

Тектонічні структури – форми залягання гірських порід, які закономірно повторюються в земній корі. В широкому значенні термін Т.с. охоплює різноманітні частини земної кори, які утворюються завдяки поєднанню ряду різних більш дрібних структурних форм.

Розрізняють елементарні структурні форми (шари, складки, тріщини, розривні порушення – зсуви, скиди і т.д.) і Т.с. магматичних тіл (дайки, сілли, лаколіти та ін.), для яких можуть бути притаманні структурні риси менших розмірів (аж до Т.с. мікроскопічних розмірів).

54.Метеорологічні елементи

Температура повітря, вологість, опади, тиск, рух повітря та деякі інші атмосферні процеси і явища являють собою метеорологічні елементи, які безперервно змінюються, утворюючи в кожний окремий момент на кожній території різні комбінації, що характеризують фізичний стан атмосфери. Фізичний стан атмосфери в певній місцевості в даний момент або за невеликий відрізок часу, який характеризується сукупністю значень метеорологічних елементів, називається погодою.

Роза вітрів являє собою векторну \|діаграму]], яка характеризує напрямки вітру в досліджуваному місці на основі багаторічних спостережень. Довжини променів, що розходяться від центру діаграми у різних напрямах, пропорційні повторюваності вітрів цих напрямів. Розу вітрів враховують при плануванні населених місць (доцільній орієнтації будівель).

За 8 (або 16) румбами відкладають у вибраному масштабі у вигляді векторів значення повторюваності напрямів (у % від загального числа спостережень) або значення середніх (максимальних) швидкостей вітру, які відповідають кожному румбу. Кінці векторів з’єднують ламаною лінією. Роза вітрів враховується при будівництві підприємств гірничої промисловості, організації провітрювання кар’єрів та ін.

57. Ві́тер — великомасштабний потік газів. На Землі вітер є потоком повітря, що рухається переважно в горизонтальному напрямку, на інших планетах він є потоком властивих цим планетам атмосферних газів іншого складу. Найсильніші вітри на планетах Сонячної системи спостерігаються на Нептуні та Сатурні. Сонячний вітер в космосі є потоком розріджених газів від зірки, такої як Сонце, а планетарний вітер є потоком газів, що відповідає за дегазацію планетарної атмосфери у космос. Вітри, як правило, класифікують за просторовим масштабом, швидкістю, типами сил що їх викликають, місцями існування та ефектом на навколишнє середовище.

Види

Муссон - періодичний вітер, що несе велику кількість вологи, що дме взимку з суші на океан, влітку - з океану на сушу. Мусони спостерігаються головним чином в тропічному поясі.

Пасати - постійні вітри, що дмуть з досить постійною силою трьох-чотирьох балів; спрямування їх практично не змінюється, лише злегка відхиляючись.

Вітер виникає в результаті нерівномірного розподілу атмосферного тиску і направлений від зони високого тиску до зони низького тиску. Внаслідок безперервної зміни тиску в часі і просторі швидкість і напрям вітру постійно змінюються. З висотою швидкість вітру змінюється через зменшення сили тертя. Для візуальної оцінки швидкості вітру служить шкала Бофорта. Метеорологічне напрям вітру вказується азимутом точки, звідки дме вітер, тоді як аеронавігаційне [2] напрямок вітру - куди дме, таким чином значення розрізняються на 180 . Багаторічні спостереження за напрямком і силою вітру зображують у вигляді графіка - троянди вітрів. Східні вітри полярних районів, приповерхнева частину полярних осередків (англ.), переважно є сухими вітрами, що дують від приполярних зон високого тиску і рухаються до районів з низьким тиском уздовж полярного фронту. Ці вітри зазвичай слабкіше і менш регулярні, ніж західні вітри помірних широт [21]. Через малу кількість сонячного тепла, повітря в полярних районах охолоджується і опускається вниз, створюючи райони високого тиску і виштовхуючи приполярний повітря в напрямку більш високих широт [22]. Це повітря в результаті впливу коріолісовой сили повертається в бік заходу, утворюючи північно-східні вітри в Північній півкулі і південно-східні - в Південному.