1.Добове обертання Землі - обертання Землі навколо своєї осі з періодом в одні зоряна доба, безпосередньо спостережуваним проявом чого є добове обертання небесної сфери. Обертання Землі відбувається з заходу на схід. При спостереженні з Полярної зірки або північного полюса екліптики, обертання Землі відбувається проти годинникової стрілки.

Обертання Землі впливає на її клімат. Якщо куляста форма планети зумовлює існування дня й ночі, то обертання її зумовлює зміну дня й ночі. День — це період нагрівання Землі, ніч — період її охолодження. Ці періоди короткочасні. Протягом дня поверхня Землі не встигає дуже нагрітись, а протягом ночі — дуже охолонути. До таких кліматичних умов пристосовані живі організми. Ці умови є однією з причин великого поширення життя на Землі. З обертанням Землі зв'язані також місцевий час, поясний час і лінія зміни дат.

У зв'язку із нахилом земної осі до площини орбіти (екліптики) на різних широтах планети у різні сезони тривалість дня і ночі різна. Лише на екваторі весь час тривалість дня дорівнює тривалості ночі - по 12 годин. Влітку у північній півкулі, коли траекторія добового руху Сонця відхиляється на північ, із збільшенням широти на північ від екватора тривалість дня зростає (хоча кут падіння сонячних променів зменшується), на південь від екватора - зменшується. Узимку північної півкулі все відбувається навпаки. Полярний день і полярна ніч стають можливими на широтах, більших за 66,7° північної та південної широти (які носять назву північного та південного полярних кіл). На полюсах ці явища тривають практично півроку, на полярних колах - 1 добу.

2.Річний рух Землі

Земля рухається навколо Сонця за орбітою, яка мало відрізняється від кола. Ексцентриситет земної орбіти становить 0,017, середній радіус — 149,6 млн км. Сонце знаходиться в одному з фокусів еліпсоїдальної орбіти. Земля наближається до нього в перигелії (найближчій до Сонця точці орбіти) на 147 млн км і віддаляється в афелії (найбільш віддаленій точці) на 152 млн км. У перигелії Земля буває на початку січня, а в афелії — на початку липня. Тому в липні Земля одержує сонячного випромінювання на 3,4 % менше, а в січні — на 3,4 % більше, ніж в середньому щоденно протягом року. Річний рух Землі в Сонячній системі і нерівномірний розподіл тепла регулюють чергування пір року на нашій планеті. Земна вісь нахилена до екліптики під кутом 66°33'. Тому в різні періоди річного циклу неоднакова кількість сонячної енергії досягає Північної та Південної півкуль. Так, у грудні переважна кількість сонячного випромінювання попадає на більш освітлену площу Південної півкулі. В той самий час у Північній півкулі відбувається зниження температури внаслідок зменшення кута падіння сонячних променів, що і знаменує собою настання зими. В цей період значні простори навколо Північного полюса постійно перебувають у темряві, тут панує полярна ніч. А за південним полярним колом настає полярний день. Сонячні промені, які досягають району Південного полюсу під дуже малим нахилом, приводять тут до слабкого потепління, а точніше — до послаблення морозів.

5. Мі́сяць — єдиний природний супутник планети Земля. Це другий за яскравістю об'єкт на земному небосхилі після Сонця і п'ятий за величиною природний супутник планет Сонячної системи. Також є першим і єдиним позаземним об'єктом природного походження, на якому побувала людина. Середня відстань між центрами Землі і Місяця — 384 467 км

6. Атмосфера в житі людини

Попри те, що маса атмосфери становить лише одну мільйонну частку маси Землі, вона відіграє вирішальну роль у різних природних циклах (кругообігу води, вуглецевому циклі і азотному циклі).

Атмосфера забезпечує:

фотосинтез та дихання;

захист живих організмів від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання, що відбувається завдяки наявності озонового шару;

перенесення тепла і вологи;

регулювання сезонного й добового коливання температури (якби не існувало атмосфери Землі добові коливання температури на поверхні сягали б 200° C;

існування атмосфери обумовлює низку складних екзогенних процесів: вивітрювання гірських порід,активність природних вод, мерзлоти, льодовиків тощо.

10. Гідросфера

Гідросфера - це водна оболонка Землі. До неї відносять: поверхневі і підземні води, прямо чи опосередковано забезпечують життєдіяльність живих організмів, а також вода, що випадають у вигляді опадів. . Водою покрито близько 3/4 поверхні Землі. Молекула води Н2О складається з трьох атомів — одного атома кисню і двох атомів водню. Це безбарвна хімічна сполука , що не має смаку і запаху , — найпоширеніше на планеті , без нього неможливе існування життя , і його роль у формуванні географічної оболонки величезна.Загальний об’єм води на земній кулі 1390 млн. км3 , основна його частина припадає на моря і океани — 96,4 %. На суші найбільшу кількість води містять льодовики і постійні сніги — близько 1,86 % (при цьому в гірських льодовиках — 0,2 %). Близько 1,7% від загального обсягу гідросфери припадає на підземні води і приблизно 0,02 % — на води суші ( річки , озера , болота , штучні водойми) . Деяка кількість води знаходиться в живих організмах біосфери і в атмосфері. Прісна вода становить лише 2,64 %.На нашій планеті в природних умовах вода може існувати в трьох агрегатних станах — твердому ( лід ) , рідкому ( вода) і газоподібному (водяна пара ) , на відміну від інших речовин , які знаходяться або в твердому ( мінерали , метали) або в газоподібному ( кисень , азот , вуглекислий газ ) стані.