Ііі. Право народів на самовизначення

§126. Як політичний власник національної території (§41) український народ є носієм територіального верховенства в державі. Він користується по­вним правом самовизначення, яке витікає з його безпосереднього зв'язку з державною територією...

Президент Республіки, Голови Народної Палати і Державної Ради, а та­кож Голова Державного Судового Трибуналу повинні бути української наці­ональності.

Командна мова в армії, а також внутрішня службова мова цивільної дер­жавної служби є українською.

§127. Усі інші народи, які постійно проживають в державі (§ 46,48) при­ймають пропорційну участь як у створенні та організації волевиявлення наро­ду (§ 45 і наст., § 53 і наст.), так і в його здійсненні (§ 93 і наст.).

Три національні курії Народної Палати (§ 70) є правовими показниками права самовизначення окремих народів.

Національне нормативне співвідношення 4:1:1 (§77, абз.3) ґрунтується на пропорційному співвідношенні українського населення (4) з польським населенням (1), з одного боку, і з іншими національностями (1), з другого боку. Його слід дотримуватись у виборчій системі, в національних куріях і секціях і по можливості також при визначенні частки представників інших національностей в уряді. Культурна автономія народів забезпечується національними секціями шкільної ради (§ 109, абз.4,5).

Також і частка представників різних національностей у правосудді по­винна по можливості відповідати національному нормативному співвідношен­ню. Особливо це стосується судів народних засідателів і присяжних та управ­лінських судів, а також Державного Судового Трибуналу.

...§129. Кожен громадянин має не тільки право на використання своєї рідної мови в установах і судах, але він може вимагати, щоб зовнішня ділова і судова мова була рідною мовою того чи іншого громадянина. Службовці і судді повинні тому володіти національними мовами громадян.

§ 130. Здійснення цих принципів забезпечується основним законом.

 У тексті не виправлено

 Стаття 85 закреслена.

 VІІ – ІХ розділи залишилися без змін, але статті в цих розділах не закреслені.

 Дивись виноску до § 88.

 Для сконструювання найвищого органу Виконавчої Влади Федерально-Державної Організації, з практичних міркувань часу, прийняли ми в цьому проекті за основну форму— форму Президіяльну. Така форма в існуючих республіках, як простих, так і федеральних, домінує уже півтораста років. Таке поширене явище має свої історичні пояснення і реальне коріння. З другого боку, як пищу форму, що льогично, строго послідовна з погляду демократично-державного принціпу, а також не порушує вимоги державної стійкости (устойчівості) та стильності, все ж пришлось би визнати форму Директоріяльну. Прикладом останньої і до сього часу незмінно являється Швейцарська Союзна (Федеральна) Рада. За ради цієї теоретичної повноти її додаткові до цього розділу (Ф.-Д. Голова), сконструйованого по «Президідіяльній» системі, дається варіянт (в кінці) для конструкції зверхнього органу Виконавчої влади Ф.-Д. Організації У.Н.Р. по «Директоріяліній» сістемі. —О.Е.

Артикули, в котрих, при варіанті в конструкції зверхнього органу Виконавчої влади по директоріяльній системі, треба буде зробити заміну виразу «Ф.-Д. Голова» на вираз «Ф.-Д. Управа», або инші невеличкі редакційні зміни, будуть відзначені одною зіркою, а ті артикули, які будуть замінені цілком, — двома зірками. §§ з літерним покажчиком степені, що стоятимуть в дужках наприкінці артикулу, означають, то при варіанті по директоріяльній системі в цьому місці треба вставити новий артикул.