Про закони

23. Українська Держава керується на твердих основах законів, виданих в установленій черзі.

24. Сила закону без виключення обов'язкова для всіх україн­ських підданих і чужинців, в Українській державі перебуваючих.

25. Закон особисто видан для якої-небудь области чи частини населення, новим загальним законом не відсувається, коли в ньому такої відміни не постановлено.

26. Закони обнародуються для загального освідомлення в ут­вореному порядку і перш обнародування до діла не прикладаються.

27. Після обнародування законові надається обов'язкова сила з часу, призначеного для того в самому законі. В самому виданому законі може бути показане на вживання його, до обнародування, до виконання по телеграфу або через навмисних посланців.

28. Закон не може бути скасований инакше, як тілько силою закону. Через те, поки новим законом остаточно не відмінено закон існуючий, він заховує повну його силу.

29. Ніхто не може відмовлятись незнанням закону, коли його було обнародувано існуючим порядком.

30. Закони розробляються в кожному Міністерстві по належности і передаються на загальне обміркування Ради Міністрів.

31. По ухвалі Радою Міністрів внесених законопроектів вони передаються на ствердження Гетьманові.

32. Закони, які торкаються деяких відомств, передаються в Раду Міністрів після обговорення їх заінтересованими Міністерствами.

33. Міністрам дається можливість видавати розпорядження в розвитку і поясненню законів, при чому всі такі розпорядження підлягають попередній ухвалі Радою Міністрів.

Про раду міністрів і про міністрів

34. Напрямок і об'єднання праці окремих відомств по предме­тах як законодавства, так і вищого державного управління наклада­ється на Раду Міністрів.

35. Керування справами Ради Міністрів накладається на Гене­рального Секретаря і на підлягаючу йому Державну Генеральну Канцелярію.

36. Отаман-Міністр і Міністри відповідають перед Гетьманом за загальний хід державного управління. Кожний з них окремо відповідає за свою діяльність і розпорядження.

37. За преступні по посаді вчинки Отаман-Міністр і Міністри підлягають громадській і карній відповідальності на основах, в законі визначених.

Про фінансову раду

38. Фінансова Рада є вища народна інституція в справах державного кредиту і фінансової політики.

39. Фінансова Рада складається з представників і членів, яких призначає Гетьман. Крім того в склад Ради входять на правах членів: Отаман-Міністр, Міністр Фінансів і Державний Контролер.

40. На Раду накладається:

1) обмірковування часу і умов здійснення державних позичок;

2) обмірковування справ дотичних державного кредиту, а та­кож питань грошового обороту і

3) попередній, з особистого кожний раз розпорядження Геть­мана, розгляд справ по фінансовій частині, належачих вирішенню в законодавчім порядку.

41. Обмірковування Ради подаються на погляд Гетьмана.

Про генеральний суд

42. Генеральний Суд Української Держави уявляє собою ви­щого охоронителя і захисника закону та Витий Суд України в справах судових та адміністративних.

43. Генеральний Суд оголошує до загальної відомости всі закони і накази Уряду, слідкуючи за закономірністю їх видання.

44. Порядкуючий Генеральний Суддя та всі Генеральні Судді призначаються Гетьманом.

Гетьман Всієї України Павло Скоропадський Отаман Ради Міністрів М. Устимович

29 квітня 1918 року, м. Київ

Ухвалений Радою Міністрів