XIV Громадяне у.Н.Р.

§ 283. За громадян У.Н.Р. вважають осіб обох полів, що не залежно од віку, як піддані російської держави, до 24 листопаду 1917 року, довше як рік, постійно замешкували на теріторії України.

Це в однаковій мірі поширюється і на тих чужоземців, що їх батьки і діти мали постійний осідок на теріторії бувшої російської імперії.

§ 284. Ті з осіб, зазначених в § 283, що до 1 липня 1921 року матимуть 7 років віку і не побажають бути громадянами У.Н.Р., повинні про це заявити встановленим законом порядком не пізніше 1 січня 1923 р. До подачі такої заяви їх вважають громадянами У.Н.Р.

Ті з зазначених в попередньому уступові осіб мужського полу, що мають од 17 до 24 років віку, повинні після такої заяви в протязі б місяців виїхати за межі України і мають право повернутися для замешкання на Україні не раніше того часу, коли їм скінчиться 42 роки од роду. Винятки з цього правила для окремих осіб дозволяються Міністром Внутрішніх Справ за порозумінням з Міністром Війни при наявности цілком поважних причин.

Особи, що перестають бути громадянами У.Н.Р., на підставі § 284 повинні в протязі одного року з часу вибуття з складу громадян У.Н.Р. ліквідувати все своє нерухоме майно і свої торговельно-промислові підприємства в У.Н.Р. Ця постанова поширюється відповідним чином на дружин і дітей цих осіб (§ 277 уст. 1).

§ 285. В склад громадян У.Н.Р. мають право явочним порядком, після зложення присяги на вірнопідданство, приєднатися особи обох полів, що досягли 17-ти літнього віку, котрі до 24 листопаду 1917 року, перебуваючи громадянами бувшої Росії і в останній час постійно замешкуючи по за межами У.Н.Р. до зазначеного терміну, або:

1) раніше постійно замешкували на Україні в протязі не менше 10 років;

2) мали на Україні нерухоме майно або торговельно-промислове підприємство в протязі не менше 10 років, а безпосередньо перед 24 листопада 1917 року посідали таке майно або підприємство не менше б років;

3) вчились в шкільних закладах на теріторії У.Н.Р. в протязі не менше 8 років;

4) народились на теріторії У.Н.Р. і прожили тут не менше 10 років;

5) належать до української нації.

Детальну регламентацію по пунктові 5 визначає закон.

§ 286. Зазначені в § 285 особи повинні використати своє право не пізніше 1 червня 1923 року.

Ті особи, на котрих поширюються права згідно § 285, але котрі до 1 липня 1921 року не дійшли 17 років життя, мають право використати надані їм § 285 права в протязі одного року по викінченню 17 років віку.

За громадян У.Н.Р. зазначені в § 285 особи вважаються з того часу, коли складуть присягу, що вимагається уступом 1 § 285.

§ 287. Дружини і діти до 17-ти літнього віку зазначених в §§ 283, 284 і 285 осіб, відносно українського громадянства, треба дорівнювати: дружину — до становища чоловіка; дітей — батька, а коли батька нема — до становища матері. Коли чоловік заявить про свій вихід з складу громадян У.Н.Р. на підставі § 284, то дружина його має право заявити про своє вирішення залишитися українською громадянкою.

§ 288. На майбутнє діти батьків, що народяться на теріторії України в законнім шлюбі, набірають громадянства по матері. Діти, що знайдуться на теріторії У.Н.Р., а не відомо буде хто їх батьки, вважаються громадянами У.Н.Р. Діти, що народяться по за межами У.Н.Р. в законнім шлюбі од батька-українського громадянина, а по за шлюбом од матері-української громадянки, вважаються українськими громадянами.

Коли чужоземна громадянка одружиться з українським громадянином, то тим самим вона стає громадянкою У.Н.Р.

Діти громадянки У.Н.Р., що одружилась з чужоземним громадянином, на випадок розводу з чоловіком або його смерти, так само як і вона сама, набувають прав українського громадянства на підставі уст. З § 286.

§ 289*. Одмовити зазначеним в § 285 особам в набуттю прав українського громадянства можна лише на підставі доповіді Міністра Внутрішніх Справ, ухваленої Радою Міністрів і затвердженої Ф.-Д. Головою. Така постанова є остаточною.

Закон може визначити ті загальні умови, при яких заява про надання прохачеві прав українського громадянства не повинна бути задоволена, хоч би особа, що подала заяву, і задовольняла умовам, зазначеним в §§ 285 і 286.

§ 290*. Порядок регістрації українських громадян, зазначених в § 283, і порядок надання прав громадянства У.Н.Р. особам, зазначеним в § 285 і в 2 уступові § 286, визначається або законом, або, після надання законом відповідного уповноваження. Радою Міністрів, що ухвалює свою постанову на підставі доповіді Міністра Внутрішніх Справ, зробленої ним за порозумінням з Міністром Юстиції. Така постанова затверджується Ф.-Д. Головою.

§ 291. Громадяне У.Н.Р. можуть робити заяви про позбавлення їх прав громадянства У.Н.Р., коли задовольнятимуть всім тим умовам, що для таких випадків будуть встановлені законодавчим порядком.

Справи про осіб, що виходять з складу громадян У.Н.Р., полагоджуються судовим порядком.

§ 292. Чужоземні громадяне можуть бути приняті в склад громадян У.Н.Р. при умові, коли вони задовольняють зазначеним в пунктах 1 — 4 § 285 вимогам. Винятки з цих вимог для окремої особи може зробити Рада Міністрів на підставі доповіді або одного з Міністрів, або одного з Земських Парламентів.