О.Ейхельман проєкт конституції (основних державних законів) української народньої республіки Передмова

Народ Український, що з побожністю заховав свої національні традиції, гідний своїх предків, неухильно і твердо обстоює своє право на політичну самостійність. Не на життя, а на смерть бореться він за свою національну державність, вільну од будь якого чужоземного втручання. Український народ переконаний, що з ласки Божої переможе накинутий тепер зовні на нього примусовий гніт. Він знає, що українська національна держава переможцем вийде з боротьби над ворогом, що безжалісно руйнує Україну.

Він гаряче бажає утворити, на самих широких засадах народоправства і соціяльної справедливости, такий державний устрій на Україні, що цілком відповідатиме потребам всіх народніх мас і вищій духовній та економічній культурі в країні.

Маси народні на Україні, котрі скинуть сучасне часове панування ворога, що ні з чийого боку тут не має піддержки, тепер цілком свідомо вимагають для всенького народу на Україні права утворити новий порядок на своїй рідній землі по власній волі та й на майбутні часи заховати за собою верховну установчу владу.

Виходячи з такого реального становища річей, я з свого боку мав бажання, по мірі своїх сил, прийти на допомогу, так би мовити, з технічного боку до здійснення цієї мети народу на Україні. Ще в початку 1918 року я спинився на певній програмі для розв'язання питань про майбутню конституцію для України. Потім з бігом часу я з'ясував собі детальну її обробку. Переводячи послідовно, але у всіх деталях принціп народнього суверенітету в формах, що надаються до практичного здійснення на Україні, конституція для України, що мною проектується і нині друкується:

1) кладе в основу внутрішньої політичної організації України ФЕДЕ­РАЛЬНУ ФОРМУ державного устрою, щоби, так мовити, усю державність по можливости найтісніше зв'язати з народом і

2) послідовно застосовує ПРАВО РЕФЕРЕНДУМА народу, себто право безпосереднього народнього голосовання для вирішення не тілько питань, що стосуються до змін у змісті конституції — Основного Державного закону, — але факультативне і для вирішення питань звичайного законодавства, а також деяких питань з обсягу державного управління.

Під зверхністю народнього суверенітету, на обмеженому правному стані, самостійно функціонують такі влади:

1) Парламент,

2) Управління, так звана виконавча влада,

3) Суд і

4) Фінансовий контроль.

ПАРЛАМЕНТОВІ визначені певні межі діяльності докладними постановами конституції. Через те Основний Державний; Закон — конституція - значно докладніша і поширена в порівнянню з європейськими та американськими конституційними хартіями, що видавались до сього часу.

В УПРАВЛІННЮ детально проводиться принцип строгої правомірності його діяльності і засада судової одповідальности за цю діяльність поруч з забезпеченням для органів управління самостійності і незалежності од примх партійних та начальства. Такою постановкою справи забезпечується необхідній авторитет всіх органів виконавчої влади. Суворо та без всяких послаблень проводиться і судова відповідальність вищих органів виконавчо влади, але в формах, що забезпечують охорону державного розуму політичного такту та усунення од справи всякої безпідставної причепливості та партійної пристрасті. Політична відповідальність міністрів поставлена на серйозному і об'єктивному грунті.

СУДОВІ та ФІНАНСОВОМУ КОНТРОЛЕВІ забезпечується повна незалежність од виконавчої влади та Парламенту.

ОХОРОНА КОНСТИТУЦІЙНОСТИ В ДІЯХ ПАРЛАМЕНТУ довіряється судовій владі.

Всі ці засади в подробицях вже не є цілковитою новиною в сучасній політичній практиці, але до цього часу вони найбільше зустрічаються у розріжненому вигляді. В багатьох деталях і в деяких основних моментах вони в моному проектові Основного Державного Закону для У.Н.Р. також більш широко розвинуті.

Знайомий з настроями широких мас народу на Україні і з реальною обстановкою його життя в теперішній час, я зформулював свій проект конституції для У.Н.Р. не як ідеал для конституції далекого майбутнього на Україні, — не як теоретичну вигадку, але як реально доцільний, тепер цілком здійснимий і єдино можливий державний устрій на сучасній Україні котрий здатен забезпечити трівке мирне і культурне життя країні, що стільки витерпіла за останні роки.

Цього порядку так бажає і жде не діждеться все населення на Україні.

При запроектованому мною устрієві народ буде знати, що весь його державний, господарський та культурний добробут залежить од нього самого і ніхто не має права заважать йому в його власній державній роботі і всіх її деталях (подробицях) і в самій її основі. Широкій масі селянства одкривається необмежений простір для політичної і громадської самодіяльности, за його власною моральною і політичною одповідальністю.

Накресливши зо всіма подробицями свій проект конституції України,, само собою зрозуміло, не претендував, щоби деталі, на котрі прийшлося дати певну і конкретну відповідь, не могли б бути вирішені також в другій доцільній формі.

Вважаю своїм обов'язком висловити свою глибоку подяку М.О.Литвицькому кому, що живо зацікавився складеним мною проектом і взяв на себе нелегку працю перекладу й видання його в українській мові. Так самої великим признанням складаю свою подяку сенатору Г.С.Шиянову і В.В. Садовському, що зробили велику послугу перевіривши переклад з боку юрідичної термінології, та иншим співробітникам, що працювали над перекладом.

Дозволю собі висловити окрему надію, що проект, який я пропоную, буде лептою, яку, по мірі своїх сил, я несу в скарбницю майбутнього нормального будівництва УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ ДЕРЖАВНОСТИ. Відповідний проект для конституції Земель в Українській Народній республіці, як завершення всієї системи державного будівництва У.Н.Р., що я його тепер складаю, вийде з друку в найближчому майбутньому знову ж таки дякуючи неоцінимим старанням високоповажного М.О.Литвицького.

Хай живе Самостійна, Незалежна Народня Україна!

Проф. О. Е.