VII. Автономічні правління.

Великі Простори «Української Трудової Республіки», різноманітні своїм природнім ха­рактером і неоднаковою історичною минувністю, вимагають, для успішного розвою народнього життя, поділу державної території на окремі са­моуправні краї, повіти, волости і громади.

а) Краєві правління.

Кожна українська земля, котра перед­нє становила окрему губернію і в цілости увійш­ло в склад території «Української Трудової Рес­публіки» становить зараз окремий край. ...Гали­чина, Буковина, Закарпатська Україна і Кубанщина стають і подальше осібними краями.

§1. Кожен край має своє окреме краєве представництво зложене: 1) з Краєвої Народної Ради вибераємої на правилах, обов'язуючих для вибору Україн­ської Республіканської Ради, по одному краєвому депутатові від кождих 25.000 краєвого населення; 2) з краєвого довірника наєначеного Посадником «Української Трудової Республіки» на подобу назначування державних довірників, залежного від довірря і недовірря Краєвої Народньої Ради; 3) з Краєвого Народного Правління вибираємого Краєвою Народньою Радою зі складу власних членів в числі, яке скажеться по­трібним для ведення краєвих справ.

§2. Краєва Народня Рада є законодотним органом для краєвих справ. Закони, ухвалені Краєвою Народною Радою, є різнозначні з дер­жавними законами і одначе не можуть цим за­конам суперечити. Вони переходять через сана­цію Посадника «Української Трудової Республіки» аналогічно, як державні закони, а зміна краєвих законів може послідувати тільки через ухвалу Краєвої Народньої Ради.

...§5. Краєвий народній довірник, котрий являється відпоручником Українського Державно­го Правитвльства і е головою Краєвого Народнього Правління, одповідає і перед Українським Державним Правительством, і перед Краєвою Народньою Радою.

б) Повітові правління.

Повітові довірники і Ради походять з ви­бору населення повіта. Повітові довірники є вико­нуючими органами для державних і краєвих справ у повіті. Повітові Ради є для цих справ контролю­ючим органом. Для місцевих повітових справ з По­вітові Ради ухвалюючи органом — повітові довірни­ки є виконуючим органом. Для виконування місце­вих справ вибирають Повітові Ради з поміж себе окреме Повітове Правління, спомагаючи повітово­го довірника, котрий є головою цього Правління.

в) Волосні Правління.

Волосні довірники і Ради походять з вибору населення волости. Волосні довірники є виконуючими органами для державних краєвих і повітових справ в своїй волости. Волосні Ради є для цих справ контролюючим органом.

Для місцевих, волосних справ є Волосні Ради ухвалююючим органом — волосні довірники є виконуючим органом.

Для виконання місцевих волосних справ вибирають Волосні Ради з поміж себе окреме Во­лосне Правління, спомагаюче волосного довірни­ка, котрий є головою цього правління.

г) Громадські Правління.

Громадські довірники і Ради походять з вибору населення громади. Громадські довірники є виконуючими органами для державних краєвих, повітових і волосних справ в своїй громаді. Громад­ські Ради є для цих справ контролюючим органом.

Для місцевих, громадських справ є Громадські Ради ухвалююючим органом — гро­мадські довірники є виконуючим органом. Для ви­конування місцевих громадських справ вибирають Громадські Ради з поміж себе Громадське Правління, спомагаюче громадського довірника, котрий є головою цього правління.

д) Містечкові Правління.

Місцевости, котрі вказують більше, як 5000 населення, але найбільше 50 000 населення належуть до категорії містечок, ста­новлять самі для себе волость, а вибір довірника, Містечкових Рад і Містечкових Правлінь одбувається на правилах, обов'язуючих для волости.

Коли ж такі місцевости захочуть нале­жати до категорії сіл — тоді вони розпадаються на дві або більше громад з окремими громад­ськими довірниками. Радами і правліннями.

е) Городські правління.

Місцевости, що виказують більше як 50 000 населення, належуть до категорії городів, становлять для себе окремі повіти, а вибори городських довірників, Городських Рад і Правлінь одбуваються на правилах, обов'язуючих для повітів.

є) Столичні правління.

Державна столиця, краєві столичні го­роди і городи, що мають особливіше значіння для держави, будуть управляти собою на основі окремих статутів, виданих через Українську Рес­публіканську Раду, при чому загально обов'язуючі виборчі правила не будуть нарушені.