2 Питання

Зональна спеціалізація характерна щодо с/г районів, областей, природно-економічних зон.

На території України виділено три економічні райони – Донецько-Придністровський, Південно-Західний, Південний.

Виділено шість природно-економічних зон – Полісся, Лісостеп, північний і центральний Степ, південний Степ, передгірні і гірські райони Криму, передгірні і гірські райони Карпат.

Економічні райони різняться природними і економічними умовами, кожен район має свою структуру с/г виробництва

По зонах: у зоні Полісся розвивається м’ясо-молочне скотарство, льонарство, картоплярство.

Лісостеп – скотарсько-буряківницько-зерновий напрям. Північний і центральний Степ – зерно, соняшник, продукція скотарства і свинарства.

Південний Степ – озима пшениця, соняшник, конапля, овочі, баштанні, садівництво, виноградарство.

Передгірні та гірські райони Криму – виноград, плоди, ефіроолійні культури, овочівництво, тютюн, соя, скотарство, птахівництво, вівчарство.

Передгірні і гіські райони Карпат - м’ясо-молочне скотарство і вівчарство, льо-довгунець, тютюн, садівництво, виноградарство, картопля, овочі.

С/г зона – це частина території економічного району, що характеризується однаковими природно-економічними умовами.

Економічний район – це територіальний народногосподарський комплекс, що характеризується певною виробничою спеціалізацією та відповідним поєднанням галузей промисловості, сільського господарства, транспорту.

3 Питання

Внутрішньогосподарська спеціалізація характерна для виробничих підрозділів с/г підприємств - відділків, бригад, ферм.

Вони спеціалізуються на виробництві окремих видів продукції рослинництва і тваринництва.

Типи спеціалізованих господарств:

1) вузькоспеціалізовані – мають одну головну галузь, продукція якої в структурі товарної продукції становить 80-90%.

2) глибокоспеціалізовані – мають одну головну, три чотири додаткові і кілька підсобних товарних галузей. Головна галузь та, що дає 50% грошових надходжень від реалізації товарної продукції.

3) спеціалізовані – мають дві головні галузі, які забезпечують 60 – 70% грошових надходжень від реалізації продукції, а таож 3 -4 додаткові галузі.

4) комбінованої спеціалізації – мають три головні галузі, що забезпечують понад 75% грошових надходжень від реалізації товарної продукції, а також три – чотири додаткові.

Економічна ефективність розміщення і спеціалізації с/г виробництва характеризується показниками:

1. вартість ВП і ТП на 1га с/г угідь;

2. вартість ВП і ТП на 1000грн основних фондів;

3. вартість ВП і ТП на 1 середьнорічного працівника;

4. затрати праці на виробництво 1ц продукції;

5. собівартістю продукції;

6)прибутком на 1га с/г угідь%;

7)рівнем рентабельності.

4 Питання

Концентрація с/г виробництва – це процес зосередження засобів виробництва, земельних і трудових ресурсів з метою збільшення виходу продукції у спеціалізованих підприємствах.

Концентрація здійснюється у двох формах: нагромадження і централізація.

Нагромадження - забезпечує розширене відтворення і сприяє посиленню концентрації виробництва.

Централізація – це збільшення розмірів виробництва шляхом об’єднання кількох господарств в одне і встановлення єдиного керівництва.

Основним показником рівня концентрації с/г виробництва є обсяг валової продукції в натуральному або вартісному виразі.

Поглиблення спеціалізації і концентрації пов’язані з економічним обгрунтуванням різних виробничих типів господарств.

Виробничий тип господарства – це сукупність підприємств однакової спеціалізації, подібних за характером поєднання головних галузей і рівнем їх інтенсивності.

В зоні Карпат поширені скотарсько-садівничі, скотарсько-виноградарсько –тютюновий, вівчарський типи господарств.