5Питання

Міжгосподарська кооперація – це об’єднання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів с/г підприємств для організації спільного виробництва окремих видів продукції.

При здійсненні спеціалізації і концентрації на основі міжгосподарської кооперації дотримуються принципів:

1. науковий підхід до напрямків діяльності,

2. добровільність у співробітництві;

3. збереження господарської самостійності;

4. матеріальна зацікавленість господарств та їх працівників у розвитку і підвищенні ефективності виробництва кожного підприємства;

5. досягнення мети - збільшення виробництва і реалізації с/г продукції.

Агропромислова інтеграція – це вища форма міжгосподарської кооперації, яка об’єднує с/г галузі, переробну промисловість, обслуговуючі виробництва, торгівлю виробленою продукцією.

Агропромислова інтеграція передбачає підвищення ефективності с/г виробництва, поліпшення умов праці і побуту трудівників.

Агропромислові підприємства – це с/г підприємства, які мають у своєму складі промислові виробництва з переробки с/г продукції.

Агропромислові об’єднання – під єдиним господарським керівництвом організовуються виробництва, промислова переробка, зберігання і реалізація с/г продукції.

Агропромислові об’єднання поширені в овочеконсервному, бурякоцукровому, крохмалепатоковому виробництві, виноградарстві, виноробстві.

Тема. Трудові ресурси, продуктивність праці та її оплата.

1. Трудові ресурси, їх склад, структура, особливості використання в сільському господарстві.

2. Ринок праці та особливості його функціонування в сільському господарстві.

3. Продуктивність праці та методика її визначення.

4. Оплата праці, її форми та системи.

Література:С.І.Михайлов,с. 71-84, Мацибора,с. 43-60

1 Питання

Трудові ресурси – це працездатне населення,яке зайняте в с/г виробництві. Це чоловіки віком від 16 до 60 років, а жінки від 16 до 55. Іноді працюють підлітки 12-16 років та особи пенсійного віку.

Ефективність с/г виробництва залежить від рівня забезпечення трудовими ресурсами. Для визначення забезпеченості трудовими ресурсами гоподарств треба знати потребу в трудових ресурсах і їх фактичну наявність в господарстві.

Баланс праці – порівняння річного потенціального запасу праці з річною потребою в робочій силі.

Балансові розрахунки дозволяють встановити потребу в постійній і сезонній робочій силі, правильно запланувати фонд зарплати. Доцільно визначити затрати праці на окремі періоди виконання с/г робіт з розрахунку на 1га і 1 голову тварин.

Основними показниками, що характеризують рівень використання трудових ресурсів є кількість відпрацьованих людино-днів (людино-годин) за рік одним працездатним та коефіцієнт використання трудових ресурсів.

Можливий річний фонд робочого часу при 6-ти денному робочому тижні становить 270днів ( 365днів – вихідні – святкові – відпустки = 270днів).

Річна норма трудового навантаження розраховується: тривалість одного тижня в годинах (40 годин) помножити на кількість робочих тижнів у році (44,9 тижнів); 40 х 44,9 = 1800год на 1 працездатного.

Коефіцієнт використання трудових ресурсів (Кв) – визначають з відношення фактично відпрацьованого в суспільному виробництві робочого часу до можливого його річного фонду.

Тф

Кв=-------

Тн

Тф – фактично відпрацьовано за рік людино-днів (люд.-год.);

Тн – можливий фонд робочого часу (норматив), люд.-днів (люд.-год.)

У с\г господарстві трудові ресурси використовуються нерівномірно,що пов’язано з сезонністю робіт.

Сезонність використання трудових ресурсів характеризується коефіцієнтом сезонності (відношення затрат праці в місяці максимальної зайнятості працівників до середньомісячних затрат) та розмахом сезонності

( відношення максимальних місячних затрат праці до мінімальних).

Коефіцієнт сезонності = 1,12; розмах сезонності 1,25.

Забезпеченість сільського господарства трудовими ресурсами визначається площею с/г угідь або ріллі з розрахунку на 1 середньорічного працівника ( у нашій місцевості = 7,9га, з них 6,5га ріллі, на півдні =15га).

Щоб визначити рівень забезпеченості господарства трудовими ресурсами складають баланс робочої сили. Потребу в затратах праці визначають згідно технологічних карт по кожній культурі і виду тварин. Потребу в робочій силі у тваринництві обчислюють виходячи з норм навантаження худоби і птиці на 1 працівника відповідної спеціальності. Порівнюючи нормативні показники середньорічної потреби працівників з фактичною наявністю трудових ресурсів виявляють надлишки або нестачу трудових ресурсів.