3 Питання

Виробничі витрати за економічним значенням у створенні продукції поділяються на основні та витрати на організацію і управління виробництвом.

Виробничі витрати с/г підприємств включають витрати на оплату праці , насіння і садивний матеріал, корми, органічні і мінеральні добрива, електроенергію, амортизацію основних засобів, страхові платежі та ін.

Відповідно до цього всі виробничі витрати групуються за статями.

Усі витрати за способом включення в собівартість продукції поділяються на прямі і непрямі.

До прямих – переважна частина основних витрат ( у тваринництві – оплата праці з нарахуваннями, вартість кормів і засобів захисту тварин, витрати на утримання основних засобів галузі, страхові платежі та ін.)

Непрямі – пов’язані з виробництвом кількох видів продукції і розподіляється між ними за відповідною методикою.

У плануванні і обліку собівартості продукції використовуються показники: собівартість всієї продукції, собівартість одиниці продукції, витрати на 100грн. вартості продукції.

Собівартість одиниці продукцції обчислюють діленням витрат на всю продукцію відповідного виду, на її обсяг у натуральному виразі, а витрати на 100грн. вартості продукції – з відношення собівартості всієї продукції до її обсягу у вартіснорму виразі.

При вирощуванні с/г культур і утриманні худоби і птиці господарства одержують не один, а декілька видів продукції – основну, супутню, побічну.

Основна – це продукція для якої організоване відповідне виробництво. Якщо в одній галузі виробляється два і більше основних продуктів вони, є супутніми (молочне скотарство – молоко і приплід, вівчарство – вовну, приріст живої маси, молоко).

Поряд з основною одержують побічну продукцію (солома і полова зернових, гичка цукрових буряків, гній).

Утваринництві об’єктами обчислення є:

1. в скотарстві – молоко, приплід, приріст живої маси молодняка і худоби на відгодівлі, їх жива маса;

2. у свинарстві – приріст живої маси і жива маса;

3. у вівчарстві – вовна, приріст живої маси і жива маса, молоко і смушок;

4. у птахівництві – яйця, приріст живої маси і жива маса птиці.

Методи обчислення собівартості:

1. метод прямого віднесення витрат на відповідні види продукції (всі витрати по виду продукції ділять на загальний обсяг продукції). Це собівартість одного центнера картоплі, зеленої маси кукурудзи, однорічних трав;

2. метод виключення вартості побічної продукції із загальної суми витрат (побічна продукція – солома, стебла кукурудзи, гичка, гній оцінюється за нормативною собівартістю або за фактичними витратами. Після з загальної суми затрат віднімають вартість побічної продукції).

3. Метод розподілу витрат між видами продукції пропрційно до кількісного значення однієї з ознак, спільної для даних видів продукції;

4. Метод розподілу витрат за допомогою коефіцієнтів;

5. Метод розподілу витрат пропорційно до вартості окремих видів продукції в оцінці за реалізаційними цінами.

4Питання

Головний шлях зниження собівартості – це підвищення врожайності с/г культур і продуктивності тварин, ефективне використання землі, зміцнення кормової бази тваринництва, впровадження комплексної автоматизації і механізації виробництва, використання прогресивних форм організації і оплати праці, інтенсивне використання

машинно-тракторного парку; раціональне використання оборотних фондів; поглиблення спеціалізації, досягнення оптимальних розмірів підприємств.

Раціональне ведення господарства повинно супроводжуватись як зростанням обсягу, так і здешевленням виробництва продукції.

Важливим тут є матеріальна заінтересованість працівників у кінцевих результатах роботи.

Екзаменаційні питання з дисципліни „Економіка підприємства”