17. Категорія конкретності/ абстрактності в іменниках. Конкретні іменники та їх граматичні ознаки. Абстрактні іменники та їх граматичні ознаки.

Категорія лексико-граматична, бо для визначення значень.

Іменники можуть означати істот, конкретні предмети, явища або ж абстрактні поняття. Іменники з конкретним значенням виражають поняття, в яких передається все те, що людина пізнає за допомогою свої органів чуття (перо, рослина, повітря, степ, берег і под.).

Конкретними також є назви часових одиниць типу день, доба, тиждень, місяць, рік. Умовно до конкретних відносять назви людей, географічних понять, підприємств, установ, творів

Абстрактні іменники позначають не власне предмети, об”єкти, а абстраговані, узагальнені, представлені мовою у вигляді предметів ознаки, властивості, дії, процеси, бежпосережньо повязані з існуванням конкретних, матеріальних об’єктів. Більшість абстрактних іменників є похідними, тобто утвореними від основ інших частин мови. Граматичними ознаками іменників зі абстрактним значенням є нездатність утворювати форми однини і множини і нездатність сполучатись з власне кількісними числівниками.

До абстрактних належать іменники на позначення:

· Властивостей і ознак (скромність, доброта, геройство, мужність, патріотизм);· Дій і процесів (біг, спів, горіння, приїзд);· Почуттів і психічного стану (любов, сум, здивування, захоплення);· Фізичного стану (хвороба, біль, непритомність);· Одиниць міри і ваги (кілограм, вольт);· Численних наукових понять (клімат, швидкість, вічність, функція, дарвінізм);

Граматичні ознаки категорії конкретності й абстрактності виявляються у тому, що на відміну від конкретних назв, група абстактних іменників вживається лише в одинині, але деякі мають тільки множинну парадигму (іменини, заручини, дебати, кошти, фінанси).Окремі абстактні поняття можуть виражатися формами однини і множини, але не становлять співвідносних граматичних форм: радість – радощі, гордість – гордощі.Абстрактні іменники, що мають форми однини і множини, здатні сполучатися з кількісними числівниками (два методи, сім правил), крім тих, які у формі множини вказують на посилену інтенсивність дії, процесу, ознаки (біль – болі, сумнів - сумніви).

18. Категорія перехідності/ неперехідності. Перехідні дієслова та їх морфологічні ознаки. Неперехідні дієслова та їх морфологічні ознаки. Синтаксичний спосіб вираження перехідності/ неперехідності.

За Русанівським ця категорія показує в дієслові здатність виявляти

ознаку самостійно, або в безприкметниковому поєднанні з іменниковим словосполученням. Категорію Перехідності /неперехідності визначає синтаксична ознака: здатність чи не здатність керувати іменником у знахідному відмінку(граматична особливість).

Дієслова, що означають дію здебільшого перехідні (гріти, робити).

Дієслова, що означають стан, як правило, неперехідні (горіти, тліти). До неперехідних належать слова з постфіксом – ся (боятися).

Існують такі поділи на перехідні та неперехідні дієслова : семантичний, формальний, етимологічний

Від перехідних дієслів утворюються форми пасивних дієприкметників (говорений). Від неперехідних форми активних дієприкметників минулого часу (згорілий).

Форми прислівників утворюються і від перехідних і від неперехідних дієслів.

Книжка Вихованця

Основою у поділі дієслів на перехідні і не перехідні вважають синтаксичну ознаку: здатність дієслова поєднуватись з іменником у формі знахідного відмінка без прийменника.

Перехідними вважають дієслова, які вимагають знахідного безприйменникового об’єктного та родового із заперечною часткою не чи з партитативним значнням.

Неперехідними вважають ті, які поєднуються з іншими об’єктними відмінками.

За семантичною ознакою перехідність/неперехідність – це здатність або нездатність дії вираженої дієсловом, поширюватися / не поширюватися, спрямовуватися/ не спрямовуватися на об’єкт, особу, істоту.

19. Категорія збірності . Граматичні особливості збірних іменників. Жовтобрюх. До групи іменників, що охоплюють загальні назви, входять збірні іменники.

Збірні іменники означають сукупність однорідних предметів (істот, речей), як кількісно неозначене неподільне ціле (студентство, старостат). Збірні іменники співвідносні з формами множини тих спільнокореневих слів, які означають одиничних осіб або одиничні предмети(студентство - студенти). Збірні іменники які означають сукупність людей відповідають на питання хто? Кого? Кому? Збірні іменники які означають сукупність тварин або неживих предметів(мушва, ганчіря) відповідають на питання що? Чого? чому?

Граматичними ознаками збірних іменників є форми словозміни і словотворення, а саме:

Означаючи сукупність предметів як єдине ціле, збірні іменники вживаються тільки в однині. Отже, не можуть сполучатися з кількісними числівниками, бо означають предмети, які не піддаються лічбі. Тому до збірних не належать такі іменники як комісія, полк, табун, зграя, група. маючи лексичне значення сукупності когось (чогось) наведені вище іменники не мають формальних ознак, властивих для збірних іменників - означають предмети, які піддаються лічбі.(дві групи, три зграї)

За словотворчими ознаками збірні іменники поділяються на: а) іменники безсуфіксного творення (люд, хлам) б) іменники, що творяться за допомогою суфіксів -ств(о), -цтв(о), -ник, ~няк, -н(я), -ин(а), -от(а),-ур(а), -ія, -ат, -в(а), нн, ура, в.

До збірних НЕ належать:

іменники, що підлягають лічбі

іменники, що мають форми однини і множини